Справа №442/412/24
Провадження №2/442/390/2024
08 лютого 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Крамара О.В.
з участю секретаря судового засідання - Малик О.Я.
розглянувши у судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача із вказаним вище позовом, в обґрунтування якого покликається на те, що 24.04.2015 між ним та ОСОБА_2 укладено шлюб, від якого у них народилося дві дочки: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 05.07.2022 у справі № 442/2928/22 шлюб розірвано та визначено місце проживання: дочки ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , з відповідачкою ( ОСОБА_2 ), а дочки ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним. Відповідно діти проживали: одна дочка ОСОБА_3 , з ним у АДРЕСА_1 , в його квартирі, а друга дочка ОСОБА_4 проживала з відповідачкою в АДРЕСА_2 , в будинку батьків відповідачки.
Не зважаючи на те, що вони дійшли згоди з відповідачкою щодо виховання дітей, що було підтверджено рішенням Дрогобицького міськрайонного суду, висновком відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , разом з матір'ю ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_3 , разом з батьком ОСОБА_1 , від 01.07.2022 № 442. В травні 2023 року ОСОБА_2 привезла дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до нього в м. Дрогобич, щоб він з нею побув місяць часу до вирішення нею її матеріальних проблем, і з того часу відповідачка не повернулася, щоб забрати дочку, і відповідно не навідується до дітей. З цього часу, дружина не займається вихованням, утриманням їхніх дітей, не бере участі у їхньому житті, тобто самоусунулася від їх виховання, не дбає про їхній фізичний та моральний розвиток, матеріально не забезпечує, відповідно діти знаходяться на повному його утриманні.
Актом обстеження умов проживання від 10.01.2024, складеного посадовими особами відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, квартира, в якій він проживає разом з дітьми складається з 4-х кімнат, кухні, коридору, санвузлу. Умови проживання задовільні, у квартирі є електро-, водо-, газопостачання, необхідні меблі, побутова техніка. Для виховання та розвитку дітей створені задовільні умови, діти забезпечені сезонним одягом, взуттям, продуктами харчування.
Зі сторони позивача відсутні виключні обставини, які б унеможливлювали проживання дітей разом з ним, чи негативно впливали на їх виховання та розвиток.
Окрім цього, просить з відповідачки стягувати аліменти на утримання дітей, оскільки вона повністю самоусунулась від їх виховання та утримання, та не підтримує жодних відносин з дітьми як мати.
Ухвалою від 18.01.2024 провадження в зазначеній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
07.02.2024 ОСОБА_2 подала відзив, в якому зокрема зазначає про часткове визнання позову. Не визнає позов в частині стягнення аліментів, оскільки позивач має досить високі доходи на відміну від неї, і може матеріально сам повністю забезпечити дітей.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві, просить їх задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася.
Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, подав клопотання про розгляд справи у їх відсутності.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Беручи до уваги викладене вище, дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Матеріалами справи встановлено, що сторони по справі ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилося дві дочки: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 05.07.2022 у справі № 442/2928/22 шлюб між сторонами розірвано та визначено місце проживання: дочки ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_2 , а дочки ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_1 ..
З травня 2023 року, ОСОБА_2 не займається вихованням, утриманням їхніх дітей, не бере участі у їхньому житті, самоусунулася від їх виховання, не дбає про їхній фізичний та моральний розвиток, матеріально не забезпечує, відповідно діти знаходяться на повному утриманні позивача, що підтверджується Актом обстеження умов проживання від 10.01.2024, складеного посадовими особами відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до вимог статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ч. 4 статті 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Суд, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, вважає за можливе визначити місце проживання дитини з батьком, водночас із своєю сестрою, оскільки зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме її повноцінному вихованню та розвитку.
У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
Крім того, суд звертає увагу обох сторін на те, що для гармонійного та повноцінного розвитку дитини участь обох батьків у вихованні дітей є важливою, та, останніми, як батьками неповнолітньої дитини, в свою чергу, слід налагодити відносини між собою з метою досягнення належного спільного виховання дітей.
Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визначення місця проживання дитини з батьком, що не позбавляє матір права та можливості особистого спілкування з дитиною, обов'язку брати участь в її утриманні та вихованні.
Що стосується позову в частині стягнення аліментів, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, батько (- ки) або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення знайшло своє відображення в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) закріплюється в сімейному законодавстві (ст. 180 СК України).
Обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків, які можуть надати таку допомогу. Батьки повинні робити все можливе для його виконання, оскільки неповнолітні діти, через свій молодий вік, стан фізичного розвитку, навчання, як правило, не можуть самі себе утримувати, не мають можливості повноцінно працювати.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
У відповідності до вимог ст. 182 СК України суд враховує, що позивачка виховує та проживає з неповнолітньою дитиною, перебуває у гіршому матеріальному становищі, ніж відповідач.
Частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.
Згідно до ч. 1 ст. 184 СК України і роз'яснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів", якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Суд переконаний, що позивач потребує допомоги на утримання дочок а відповідач зобов'язана таку допомогу надавати, однак враховуючи ту обставину, що позивач не додав жодних підтверджень про доходи відповідача, і не відомо з чого виходив при визначенні розміру аліментів, то позов підлягає до часткового задоволення.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
У разі зміни матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них, сторони не позбавлені можливості звернутися до суду із позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов задоволити частково.
Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з їх батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як основним та єдиним утримувачем, та таким, що самостійно виховує малолітніх дітей: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі по 1850 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 січня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 08.02.2024.
Суддя О.В. Крамар