461/6703/23
1-кп/461/211/24
19.02.2024 року Галицький районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023141360002226 від 05.08.2023 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого; востаннє 14.12.2018 року вироком Галицького районного суду м.Львова за ч.2 ст.15-ч.2 ст.186, ч.2 ст.186, ч.1ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки і один місяць,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
обвинувачений ОСОБА_4 , 04 серпня 2023 року близько 09 год. 15 хв., перебуваючи у гранд-кафе «Леополіс», що за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України № 64/2022, у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, на території України з 05:30 год. 24.02.2022, який продовжено до 18.08.2023, з корисливих мотивів та власного безпідставного збагачення, вважаючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи таємно, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон торгової марки «Apple» моделі «Iphone 14 Pro 256 GB», чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , вартістю 56 300 грн., який був чохлі світло-блакитного кольору із білим надписом «A.V.», з сім-картою мобільного оператора «Lifecell» з номером телефону НОМЕР_3 , який належав потерпілій ОСОБА_6 , після чого покинув вищевказаний заклад, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 56 300 гривень.
Тобто, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті. Підтвердив, як 04 серпня 2023 року близько 09 год. 15 хв., перебуваючи у гранд-кафе «Леополіс», що за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 1, побачивши на рецепції закладу чорного кольору мобільний телефон «Apple» у чохлі світло-блакитного кольору, вирішив його викрасти. Викрадену річ загубив; шкоду потерпілій не відшкодував .У вчиненому розкаюється, просить приизначити умовне покарання.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з'ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст.65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; обставини, що пом'якшують покарання - каяття, повне визнання вини. Обставин, що обтяжують покарання - не встановлено.
Щодо особи обвинуваченого, то встановлено, що характеристика у ОСОБА_4 формальна; на обліку у лікаря нарколога та психіатра не знаходиться; шкода потерпілій не відшкодована.
З урахуванням наведеного, а також ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до своїх дій, конкретних обставин справи, а саме те, що кримінальне правопорушення вчинене в умовах воєнного стану, шкода потерпілій не відшкодована, а також враховуючи, що обвинувачений не працевлаштований, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема, за злочини проти власності, проте вчинив нове умисне кримінальне правопорушення проти власності, суд дійшов висновку про те, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень та про небажання останнього ставати на шлях виправлення.
Крім цього, встановлено, що ОСОБА_4 належним чином неодноразово повідомлявся про дату та час проведення судового розгляду вказаного кримінального провадження, однак в судові засідання не з'явився, крім цього не повідомив суд про причини не явки, що стало підставою для оголошення перерви у даному провадженні та винесенням судом ухвали про примусовий привід останнього через органи внутрішніх справ та оголошення судом останнього у розшук.
Зважаючи на ці обставини в сукупності з характером встановлених конкретних дій винного, обмеження порядку реалізації кримінальної відповідальності наглядовими та соціально-виховними заходами буде очевидно недостатнім для реальної корекції соціальної поведінки обвинуваченого та запобігання новим злочинам.
Без відбування обвинуваченим покарання, такі заходи не здатні забезпечити реалізацію визначеної у ст. 50 КК України мети, захистити права і свободи інших осіб від протиправних посягань, а відтак застосування щодо обвинуваченого ст.75 КК України не сприятиме досягненню справедливого балансу між його правами та свободами й інтересами держави та суспільства.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що підстав для застосування вимог ст.ст. 69, 75 КК України не вбачається й обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах санкції ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, й це буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових злочинів.
Цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості засудженого, нейтралізує негативні наслідки та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.
Це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Питання речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Витрати за проведення експертиз відсутні.
Цивільні позови не заявлялися.
Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст. 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити без змін - тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання - 17.02.2024 року.
Речові докази:
- футболку темно-синього кольору із білим візерунком спереду - повернути ОСОБА_4 ;
- DVD-R диск (поміщений до паперового конверту білого кольору) та наявні на диску відеозаписи: «Ратуша 2_ch3_20230804090504_20230804091518», «Ратуша 2_ch4_ 20230804090901_20230804091543» - залишити у матеріалах кримінального провадження.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1