Справа № 420/8348/23
16 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист Військовослужбовців та членів їх сімей” за 2016 - 2020 роки; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016 - 2020 роки передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист Військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням індексації грошового забезпечення; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист Військовослужбовців та членів їх сімей”; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 25 років передбачену частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист Військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням індексації грошового забезпечення; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2020 роки; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2016 - 2020 роки; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2016 - 2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що у зв'язку з не нарахуванням та невиплатою індексації грошового забезпечення, відповідно позивачеві в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з Військової служби за 25 років, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки, грошової компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2016 - 2020 роки.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вхід. № ЕС/17657/23 від 06.12.2023 р.), зазначаючи, зокрема, що індексація не є постійною виплатою, а залежить від індексу споживчих цін, а тому відсутні правові підстави для включення даних сум до складу: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - залишено без розгляду, відповідно до приписів ч. 15 ст.171 КАС України.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 року Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/8348/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Витребувано від відповідача - Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії доказів, у паперовому вигляді, а саме: - розрахунок допомоги для оздоровлення за 2016-2020 рік ОСОБА_1 із зазначенням складових грошового забезпечення позивача, які були включені для розрахунку зазначеної допомоги; - розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 із зазначенням всіх складових грошового забезпечення (з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, щомісячної додаткової грошової винагороди), які були включенні для її обрахунку, що є предметом спору; - розрахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2015 - 2020 роки ОСОБА_1 , із зазначенням складових грошового забезпечення позивача, які були включенні для її обрахунку; - розрахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2016 - 2020 роки ОСОБА_1 , із зазначенням складових грошового забезпечення позивача, які були включенні для її обрахунку. Зупинено провадження по справі № 420/8348/23, - до отримання витребуваних судом письмових доказів.
Ухвалою суду від 21.12.2023 року поновлено провадження у справі №420/8348/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до приписів ч.1 ст.237 КАС України
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 15.11.2001 року по 30.10.2020 року проходив Військову службу у Військовій частині НОМЕР_1
Відповідно до Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 211 від 30.10.2020 року позивача з 26.10.2020 року звільнено з Військової служби, у зв'язку із закінченням строку контракту.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі № 420/3762/21 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення індексації грошового забезпечення. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 р. по 30.10.2020 р.; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 30.10.2020р. включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 30.10.2020 року - березень 2018 р. з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
30.04.2021 року відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі №420/3762/21 - 23.03.2023 року виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, та за період з 01.03.2018 року по 30.10.2020 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3794 гривні 72 копійки відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 у загальній сумі 204127,90 грн., що підтверджується повідомленням про находження коштів, наявним в матеріалах справи.
При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що після виплати індексації грошового забезпечення йому стало відомо, що відповідач при обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10- 1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII Про соціальний і правовий захист Військовослужбовців та членів їх сімей за 2016-2020 роки, протиправно не враховував індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення з якого обраховано допомогу; - при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з Військової служби за 25 років, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII Про соціальний і правовий захист Військовослужбовців та членів їх сімей, протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення з якого обраховано допомогу; - при обрахунку розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки, протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення з якого обраховано допомогу; при обрахунку розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2016 - 2020 роки, не врахував індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення з якого обраховано допомогу.
Вважаючи бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Так, на думку суду позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, є такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту Військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує Військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист Військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує Військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам Військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих Військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення Військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за Військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, Військового звання, тривалості, інтенсивності та умов Військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання Військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За приписами пунктів 1, 8, 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII Військовослужбовцям, крім Військовослужбовців строкової Військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям, крім Військовослужбовців строкової Військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту (14) Військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі Військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
За змістом частини другої статті 15 Закону № 2011-XII Військовослужбовцям, крім Військовослужбовців строкової Військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з Військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати Військову службу Військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до частини третьої статті 15 Закону № 2011-XII Військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
За приписами статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
За змістом статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення Військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, відповідно до законодавчого визначення, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, то вона має бути врахована у складі грошового забезпечення, зокрема для розрахунку виплати грошових допомог при звільненні.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення Військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі № 820/5286/17, від 29.04.2020 року у справі № 240/10130/19, від 21.12.2021 року у справі № 820/3423/18.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення Військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні, а також до розрахунку при нарахуванні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, а також до розміру грошової допомоги на оздоровлення, та до розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки.
Так, судом встановлено, та зазначено вище, що ОСОБА_1 з 15.11.2001 року по 30.10.2020 року проходив Військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 211 від 30.10.2020 року позивача з 26.10.2020 року звільнено з Військової служби, у зв'язку із закінченням строку контракту.
З наявного в матеріалах справи розрахунку виплат при звільненні військовослужбовця Військової частини ОСОБА_1 , вбачається, що відповідач виплатив позивачеві одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 228 993,75 грн., компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки у розмірі 51 294,60, компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2016-2020 роки у розмірі 79384,50. Також, відповідачем не заперечується право на отримання та виплату грошової допомоги на оздоровлення.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що індексація не є постійною виплатою, а залежить від індексу споживчих цін, а тому відсутні правові підстави для включення індексації до складу: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки.
Зокрема, суд зазначає, що спір у даній справі виник, у зв'язку з тим, що, на думку позивача, одноразова грошова допомога при звільненні, грошова допомога на оздоровлення, грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, - мають бути обчислені з урахуванням індексації грошового забезпечення, зі складових якого й мають розраховуватися зазначені вище спірні виплати.
Так, судом встановлено, що 30.04.2021 року відповідачем, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі №420/3762/21 - 23.03.2023 року виплачена на користь позивача індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, із застосуванням базового місяця січень 2008 року, та за період з 01.03.2018 року по 30.10.2020 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3794 гривні 72 копійки відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 у загальній сумі 204127,90 грн., що підтверджується повідомленням про находження коштів, наявним в матеріалах справи.
Оскільки індексація грошового забезпечення позивача проведена вже після нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, підстави вважати, що ці виплати були нараховані та виплачені з урахуванням проіндексованого грошового забезпечення, зі складових якого визначається розмір наведених вище виплат, відсутні.
Проте, жодних належних та допустимих доказів, на підтвердження того, що відповідачем враховувалась індексація при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, відповідачем не надано, а відтак, суд доходить висновку, що при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки ОСОБА_1 , відповідачем не було враховано індексацію грошового забезпечення.
При цьому, суд звертає увагу на те, що спірним питанням в цій справі є дії відповідача щодо розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки - без урахування, зокрема, індексації. Тобто дослідженню підлягають обставини включення сум індексації до розрахунку таких виплат, як одноразова грошова допомога при звільненні, грошова допомога на оздоровлення, грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, а не включення цих виплат до складу грошового забезпечення військовослужбовця та їх індексації.
Отже, оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний характер, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не включення при розрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, - індексації як складової місячного грошового забезпечення, чим порушив права позивача на отримання такої виплати в повному розмірі
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист Військовослужбовців та членів їх сімей” за 2016 - 2020 роки; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016 - 2020 роки передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист Військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням індексації грошового забезпечення; визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист Військовослужбовців та членів їх сімей”; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 25 років передбачену частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист Військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням індексації грошового забезпечення; визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2020 роки; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2016 - 2020 роки; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2016 - 2020 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, є правомірними, а отже підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.72-76, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист Військовослужбовців та членів їх сімей” за 2016 - 2020 роки.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016 - 2020 роки, передбачену статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист Військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням індексації грошового забезпечення.
4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист Військовослужбовців та членів їх сімей”.
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 25 років передбачену частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист Військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням індексації грошового забезпечення;
6. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2020 роки.
7. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2020 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення.
8. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2016 - 2020 роки.
9. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2016 - 2020 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Ю.В. Харченко