Справа № 420/35852/23
16 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області за результатом якого позивач просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1903063-2410-1510 від 28.04.2023, яким визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (18010300), податковий період 2022 рік, об'єкт розташований за адресою: АДРЕСА_2 , - у розмірі 31885,75 грн.;
стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником нежитлової будівлі (телятника), загальною площею 981,10 кв.м., яка розміщена за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Березовською О.Г., приватним нотаріусом Березівської районної нотаріальної контори Одеської області, 28.05.2021 за реєстровим №308. ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №1903063-2410-1510 від 28.04.2023, яким визначено суму податкового зобов'язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, податковий період 2022 рік, об'єкт розташований за адресою: АДРЕСА_2 , - у розмірі 31885,75 грн.
Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у спірних правовідносинах деталізовані рішенням Розквітівської сільської ради Березівського району Одеської області ІХ чергової сесії VIІI скликання від 14 липня 2021 року №237-9/VIIІ «Про встановлення на території Розквітівської сільської ради Березівського району Одеської області ставок податку на нерухоме майно на 2022 рік». Відповідно до додатку №2 вищезазначеного рішення сільської ради, нежитлова будівля (телятник), власником якої є Позивач, що розміщена на території Розквітівської сільської ради, відноситься відповідно до Класифікації будівель та споруд до «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» - « 1271.1» «Будівлі для тваринництва». Ставка податку для вище визначених будівель визначається, як 0 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, проте вище зазначене відповідачем не прийнято до уваги.
Ухвалою суду від 26 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач заперечував проти задоволення позову вказавши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1903063-2410-1510 від 28.04.2023 є правомірним та прийнятим відповідно до норм чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником нежитлової будівлі (телятника), загальною площею 981,10 кв.м., яка розміщена за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Березовською О.Г., приватним нотаріусом Березівської районної нотаріальної контори Одеської області, 28.05.2021 за реєстровим №308.
28.04.2023р. відповідно до підпункту 266.7.2 п.266.7 статті 266 Податкового кодексу України контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №1903063-2410-1510, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2012 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 31885,75 грн.
Позивач оскаржував зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте в задоволенні скарги було відмовлено.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення №1903063-2410-1510 протиправним позивач за його скасуванням звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.7 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пп.266.1.1 п.266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до п.п.266.3.2 ст.266 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно п.п.266.8.1 ст. 266 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Згідно з п.30.1 ст.30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
П.30.2 ст.30 ПК України передбачено, що підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Положеннями пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп."ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Таким чином, пп."ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України застосовується у разі дотримання двох умов:
1) власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;
2) об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.
Відповідно до коду 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" цей клас включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.
Як встановлено судом, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником нежитлової будівлі (телятника), загальною площею 981,10 кв.м., яка розміщена за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Березовською О.Г., приватним нотаріусом Березівської районної нотаріальної контори Одеської області, 28.05.2021 за реєстровим №308.
Відповідно до п.п.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» від 30 листопада 2021 року № 1914-IX текст «для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу» в п.п.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПКУ був вилучений (та вказаний Закон набрав чинності з 01.01.2022р. та не охоплює податковий період за який нарахований податок).
Водночас Закон України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III розкривав поняття сільськогосподарський товаровиробник як - фізична або юридична
особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської
продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської
продукції та її реалізацією. Тобто вказане поняття в Законі №2238 визначає, що сільськогосподарський виробник це той хто займається виробництвом власно виробленою с/господарською продукцією та її реалізацією, тобто присутні три складові та не вживається сполучник повторюваний чи/або.
Таким чином, при визначенні права особи на податкову пільгу, передбачену пп. "ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, слід застосовувати термін сільськогосподарський товаровиробник" вжитий у п.п 14.1.235 після 01.01.2022р.
Стаття 3 Господарського кодексу України розкриває поняття господарської діяльність як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про особисте селянське господарство» діяльність пов'язана з веденням особистого селянського господарства не відноситься до підприємницької діяльності.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року (справа №560/168/19).
Суд зазначає, що законодавством чітко виокремлено коло фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, а саме фізичних осіб-підприємців та домогосподарств.
Судом встановлено, що Позивач не є фізичної особою-підприємцем.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією (ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року № 2238-ІІІ (далі - Закон N 2238)).
Крім того, до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі - КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин (ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23 вересня 2008 року №575-VI).
Законом №2238 визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг.
Коди продукції сільського господарства та пов'язаних з цим послуг визначені розділом 1 секції А "Продукція сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства" Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457.
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 N 507, до класу (коц 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інші.
Отже, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу ДК 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Державного класифікатора продукції та послуг, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не визначені об'єктами оподаткування згідно з пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ.
Водночас, визначення належності будівлі до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості, згідно з ДК 018-2000. Для отримання висновку щодо класифікації приналежних їй об'єктів нерухомості доцільно звернутися до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
На момент формування податкового повідомлення-рішення була відсутня інформація, яка підтверджувала віднесення нежитлових приміщень Позивача, до приміщень класу «Будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначає Закон України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV).
Пунктом 1 ст.2 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.
Підсумовуючи викладене суд робить висновок, що для звільнення суб'єкта оподаткування від сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки на підставі абз.«ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України має бути наявність двох обов'язкових складових:
- об'єкт повинен належати до будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
- об'єкт повинен використовуватися за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, у сільськогосподарській діяльності.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним постанові від 31.10.2023 року у справі №160/11472/19, відповідно до якого для застосування податкової пільги, передбаченої абз.«є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, підприємство повинне бути підприємством промисловості, класифікуватись за видом діяльності як промислове підприємство, також повинне використовувати будівлі, щодо яких існують спірні питання щодо їх оподаткування, безпосередньо для виробництва промислових товарів, використовувати у своїй діяльності.
Також, Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2021 року у справі №812/1800/18 дійшов висновку, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, сама по собі наявність спеціального статусу будівлі, а саме: будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Тому за відсутності у позивача жодної з двох умов визначених пп."ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України для звільнення від сплати податку, а саме- не був сільськогосподарським товаровиробником та об'єкт не використовувався за призначенням у сільськогосподарській діяльності, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а відповідач правомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення рішення, податкову вимогу та описав майно.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат враховує ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко
.