Справа № 420/4611/24
16 лютого 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Шевченко Максим Володимирович, звернувся до суду із позовом до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.01.2024 про відкриття виконавчого провадження № 73954536;
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25.01.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження прийняту в рамках виконавчого провадження № 73954536;
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25.01.2024 про стягнення виконавчого збору прийняту в рамках виконавчого провадження № 73954536;
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25.01.2024 про арешт коштів боржника прийняту в рамках виконавчого провадження № 73954536.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подана заява про забезпечення позову, у якій останній просить:
заборонити Київському відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчиняти дії направлені на виконання постанови № АА № 00014071, виданої 23.10.2023 Державною службою України з безпеки на транспорті;
зупинити стягнення на підставі постанови № АА № 00014071 виданої 23.10.2023 Державною службою України з безпеки на транспорті.
Ухвалою від 15.02.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідженням позовної заяви та доданих до неї документи встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. 161 КАС України з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Цією ж нормою встановлено, що за подання до адміністративного суду фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позову майнового характеру судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до адміністративного суду фізичною особою позову немайнового характеру судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2024 становить 3028,00 грн.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем заявлено три позовні вимоги немайнового характеру (щодо скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника) та одну позовну вимогу майнового характеру (щодо скасування постанови про стягнення виконавчого збору).
Згідно з приписами ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, судовий збір за подання даного позову становить 4844,80 грн.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Отже, позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 3633,60 грн та додати документ про його сплату.
Щодо доводу позивача про те, що основною позовною вимогою є визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, позовні вимоги щодо скасування інших постанов державного виконавця є похідними, а тому судовий збір за подання даного позову складає 1211,20 грн, суддя зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Процесуальна вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою, а отже, оплачується судовим збором як за одну вимогу немайнового/майнового характеру.
При цьому, позивачем заявлено чотири позовні вимоги шляхом визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, а саме постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанови про арешт коштів боржника та постанови про стягнення виконавчого збору.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанови про арешт коштів боржника та постанови про стягнення виконавчого збору не є похідними вимогами у розумінні ст. 4, ст. 5 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2024 відкрито виконавче провадження №73954536 з примусового виконання постанови № АА № 00014071, виданої 23.10.2023 Державною службою України з безпеки на транспорті. Стягувачем у рамках даного виконавчого провадження зазначена Державна служба України з безпеки на транспорті.
За усталеною практикою Верховного Суду у наведеній категорії справ, до участі у справі в якості третьої особи обов'язковому порядку підлягає залученню, зокрема, стягувач у виконавчому провадженні, в рамках якого прийнято оскаржуване рішення державного виконавця, оскільки результат розгляду справи безпосередньо впливає на права та інтереси стягувача, як учасника виконавчого провадження.
Так, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 49 КАС України якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Позивачу необхідно уточнити коло учасників процесу, оскільки судове рішення може вплинути на права та інтереси стягувача у виконавчому провадженні № 73954536, у зв'язку із чим Державну службу України з безпеки на транспорті належить залучити в якості третьої особи.
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Положеннями ст.122 КАС Країни встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачені статтею 287 КАС України.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду:
1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2024, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 25.01.2024, про стягнення виконавчого збору від 25.01.2024 та про арешт коштів боржника від 25.01.2024, прийняті в рамках виконавчого провадження № 73954536.
До суду з даним позовом позивач звернувся 13.02.2023 (документ сформований в системі «Електронний суд» 12.02.2024), тобто з пропущенням десятиденного строку звернення до суду, встановленого ст. 287 КАС України.
Разом з позовною заявою представник позивача подав клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Клопотання мотивоване тим, що про існування оскаржуваної постанови позивач дізнався 25.01.2024 після накладання арешту на його банківські рахунки. 30.01.2024 позивачу стало відомо про наявність допущених відповідачем порушень, а саме відкриття виконавчого провадження при пропуску стягувачем строку звернення до виконавчої служби. Позивач довідався про це після фотографування адвокатом Шевченко М.В. заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження. Позивач скориставшись своїм правом на звернення до керівника відповідача звернувся із відповідною заявою/скаргою, тобто фактично скористався досудовим порядком оскарження, однак 09.02.2024 отримав відмову після чого на протязі 3-х днів після її отримання звернувся до суду із відповідним позовом. Тобто звернення до суду поза межами 10-ти денного строку встановленого положеннями закону обумовлено терміном отримання відповідних відомостей щодо наявності підстав для оскарження/скасування постанови державного виконавця та використання позасудового порядку скасування/оскарження.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суддя виходить з такого.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.
Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".
Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Слід зазначити, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи 23.01.2024 старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Калашніковим Русланом Володимировичем відкрито виконавче провадження № 73954536.
Про відкриття виконавчого провадження, як зазначає сам позивача, йому стало відомо 25.01.2024.
25.01.2024 представник позивача - адвокат Шевченко М.В. звернувся до відповідач з адвокатським запитом, у якому просив надати відомості коли саме Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до Київського відділу ДВС у місті Одесі ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про примусове виконання постанови № АА № 00014071 виданої 23.10.2023 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 .
31.01.2024 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про закриття виконавчого провадження у зв'язку з порушенням стягувачем строків звернення з заявою про примусове виконання, в обґрунтування якої вказав про те, що на даний випадок не поширюються приписи п. 4 ст. 10-2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».
На заяву від 31.01.2024 відповідач листом від 05.02.2024 № 17858 надав відповідь, яку позивач отримав 09.02.2024.
Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:
1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;
2) повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;
3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);
4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;
5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Звернення позивача із заявою про закриття виконавчого провадження не є досудовим врегулюванням спору.
Таким чином, вказані доводи позивача не можуть слугувати належними та об'єктивними підставами для поновлення пропущеного строку.
До суду позивач звернувся 13.02.2023 (документ сформований в системі «Електронний суд» 12.02.2024), у той час, як останнім днем строку було 05.02.2024, тобто з пропуском строку звернення до суду, передбаченого ст. 287 КАС України.
Суддя зауважує на ненаведенні позивачем обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних обставин, що зумовили поважність пропуску встановленого законом строку звернення до суду.
Таким чином, підстави, зазначені у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суддя визнає неповажними.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини першої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене позовна заява відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме для надання до суду:
позовної заяви із зазначенням учасників справи, на права та інтереси яких може вплинути судове рішення:
документу про сплату судового збору у сумі 3633,60 грн;
обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними іншими підставами для поновлення строку.
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,
ухвалив:
Підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду визнати неповажними.
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 420/4611/24 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили з моменту підписання.
Суддя А.С. Пекний