Справа № 420/34357/23
16 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Чорноморського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Чорноморського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Чорноморського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №а-37/6/5120-23/5120/31-23 від 19.10.2023) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, з зазначенням особливої відмітки у паспорті громадянина України для виїзду за кордон - відомостей про неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (сьома, восьма і дев'ята сторінки) відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719-У від 23.02.2007, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, з зазначенням особливої відмітки у паспорті громадянина України для виїзду за кордон - відомостей про неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (сьома, восьма і дев'ята сторінки) відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, яким затверджено Положення
про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719-У від
23.02.2007, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у зв'язку з необхідністю оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у жовтні 2023 року остання звернулася до Чорноморського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з проханням щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Чорноморським відділом ГУ ДМС України в Одеській області та ГУ ДМС України в Одеській області надано відповіді, якими ОСОБА_1 відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Позивач зазначає, що внаслідок таких дій органів Державної міграційної служби України остання не має документа, що посвідчує особу, який би давав право на виїзд за кордон разом з дітьми, оскільки ОСОБА_1 при звернення до територіальних органів державної міграційної служби просила здійснити у паспорті громадянина України для виїзду за кордон особливу відмітку щодо своїх дітей.
На думку позивача, дії відповідача порушують її право на вільне пересування, яке встановлено ст. Конституції України, у т.ч право вільно залишати територію України, а також право на ім'я (в контексті про неприйнятність втручання держави у приватне та сімейне життя.
Ухвалою від 18.12.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №46279/23 від 25.12.2023 року), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та зазначає, що 04.10.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Чорноморського відділу та 06.10.2023 до ГУ ДМС в Одеській області з заявою про оформлення та видачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних.
Разом із заявою до Чорноморського відділу та ГУ ДМС в Одеській області надано документи для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (фотокартки для оформлення бланку паспорту, копія свідоцтва про народження, копія паспорта громадянина України, та ін..).
Чорноморським відділом надано відповідь від 19.10.2023 № а- 37/6/5120-23-23/5120/31-23, якою повідомлено, що у ДМС України та її територіальних органів/підрозділів відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон відповідно до постанови ВРУ № 2503-ХІІ.
Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області надано відповідь від 27.10.2022 № А-616/6/5101-23/5100.4.7/854-23, відповідно до якої у ДМС України та її територіальних органів/підрозділів відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон відповідно до постанови Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України» та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Зазначені відповіді обґрунтовані тим, що оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон будь-якого іншого зразка окрім паспортів з безконтактним електронним носієм на теперішній час не передбачено, а тому у відповідача відсутні законні підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія.
17.01.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,
04.10.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Чорноморського відділу та 06.10.2023 року до ГУ ДМС в Одеській області з заявою про оформлення та видачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобі Єдиного державного демографічного реєстру.
Разом із заявою до Чорноморського відділу та ГУ ДМС в Одеській області було надано документи для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (фотокартки для оформлення бланку паспорту, копія свідоцтва про народження, копія паспорта громадянина України, та ін..).
Чорноморським відділом надано відповідь № а- 37/6/5120-23-23/5120/31-23 від 19.10.2023 року в якій зазначено, що у ДМС України та її територіальних органів/підрозділів відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон відповідно до постанови ВРУ № 2503-ХІІ.
Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області надано відповідь № А-616/6/5101 -23/5100.4.7/854-23 від 27.10.2022 року, в якій зазначено, що у ДМС України та її територіальних органів/підрозділів відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон відповідно до постанови Верховної Ради України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Зазначені відповіді обґрунтовані тим, що оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон будь-якого іншого зразка окрім паспортів з безконтактним електронним носієм на теперішній час не передбачено.
Позивач, не погоджуючись з відмовою в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, з зазначенням особливої відмітки у паспорті громадянина України для виїзду за кордон - відомостей про неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернулася до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено. Що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина друга статті 2 КАС України зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначені Законом України № 5492-VI від 20.11.2012р. «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
На виконання вимог цього Закону постановою КМ України № 784 від 18.10.2017р. затверджено Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації.
Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що Реєстр складається з головного та резервного обчислювальних центрів і вузлів уповноважених суб'єктів. Уповноважені суб'єкти є розпорядниками відомчих інформаційних систем у межах, визначених Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Засобами Реєстру є технічні і програмні засоби відомчих інформаційних систем уповноважених суб'єктів, що застосовуються для внесення інформації до Реєстру та оформлення документів.
Відповідно до ч.1 ст.10 вказаного Закону внесення інформації до ЄДДР здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в ЄДДР та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в ЄДДР є незмінним.
Одним із документів, які оформляються із застосуванням засобів ЄДДР, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, містять безконтактний електронний носій.
За частинами першою-другою ст.14 названого Закону форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Відповідно до ч.1 ст.15 вказаного Закону бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів та з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.
Бланки документів, які не містять безконтактного електронного носія, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.
Згідно з ч.2 ст.15 цього Закону бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом (ч.1 ст.16 зазначеного Закону).
Відповідно до ч.ч.4 і 5 ст.16 цього Закону головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів.
Нормами статті 7 вказаного Закону визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи.
Вказана інформація є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.
Таким чином, паспорт громадянина України для виїзду за кордон є одним із документів, які оформляються із застосуванням засобів ЄДДР, порядок оформлення, видачі, обміну якого регламентує Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та прийнятими на його виконання Урядовими постановами, а саме:
постановою КМ України № 152 від 07.05.2014р. «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон»;
постановою КМ України № 784 від 18.10.2017р. «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації»;
постановою КМ України № 669 від 26.11.2014р. «Про затвердження Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи».
Разом з тим, Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» встановлює вимоги щодо оформлення не тільки паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а й інших документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також їх спеціальний статус.
Так, усі документи, які перелічено в ч.1 ст.13 цього Закону, за винятком посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасового посвідчення громадянина України та посвідчення водія, повинні містити безконтактний електронний носій, за фактом виготовлення якого до Реєстру підлягають внесенню відомості про особу та документ (серія, номер, дата персоналізації), щодо якого прийнято рішення про його оформлення.
Постановою КМ України № 152 від 07.05.2014р. «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон», встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 20 грудня 2016 року припиняється. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 20 грудня 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.
Отже, згадана постанова має переважну дію і поширюється на тих осіб, які отримали паспорт у вигляді книжечки до прийняття Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Прийняття документів та оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, припинено з 20.12.2016р., через що є відсутніми законні підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія.
Відповідно до п.1 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затв. постановою КМ України № 152 від 07.05.2014р., паспорт для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій.
Також пунктами 12, 13, 14 цього Порядку передбачено внесення інформації до ЄДДР, яке здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС та відомчої інформаційної системи МЗС.
Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.
До заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім'я якої оформляється паспорт для виїзду за кордон:
1) прізвище, власне ім'я та по батькові (далі - ім'я);
2) дата народження;
3) місце народження (держава, область, район/місто, селище/село);
4) стать;
5) дата та підстави набуття громадянства;
6) унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності);
7) відцифрований образ обличчя особи;
8) відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними, та осіб, які не досягли 14-річного віку). Підпис осіб з фізичними вадами вноситься за їх бажанням. Підпис осіб, які не можуть пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, - вноситься із застосуванням засобів Реєстру шляхом сканування;
9) відомості про отримання відцифрованих відбитків пальців рук (відцифровані відбитки пальців рук особи не отримуються до досягнення нею 12-річного віку та у разі, коли особа не може пересуватися самостійно у зв'язку із тривалим розладом здоров'я та потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку);
10) місце проживання із зазначенням адреси (держава, область, район/місто, селище/село, вулиця, номер будинку, квартири);
11) номер контактного телефону заявника та/або адреса електронної пошти;
12) реквізити документа, на підставі якого оформлюється паспорт для виїзду за кордон;
13) відомості про законного представника особи (ім'я, дата народження, реквізити документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує його повноваження);
14) відомості про сплату адміністративного збору (консульського збору) або про звільнення від його сплати;
15) дата заповнення заяви-анкети.
Пунктом 2 Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи, затв. постановою КМ України № 669 від 26.11.2014р., визначено, що у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта отримуються відцифровані відбитки пальців рук і вносяться до Реєстру.
Суд звертає увагу на те, що оформлення, видача документу, що посвідчує особу, в тому числі і паспорта громадянина України для виїзду за кордон (незалежно від того містить або не містить безконтактний носій), є неможливим без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорту підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Згідно вимог ст.4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку (ст.10 названого Закону).
Згідно п.1 ч.1 ст.13 вказаного Закону до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Звідси, паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється виключно із застосуванням засобів ЄДДР, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі).
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України № 2297-VI від 01.06.2010р. «Про захист персональних даних» мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст.2 цього Закону).
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч.ч.5, 6 ст.6 вказаного Закону).
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
При цьому, відповідно до ст.8 Закону України №5492-VI внесена до Єдиного державного демографічного реєстру інформація є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.
Нормами ст.35 Конституції України передбачено право на свободу світогляду і віросповідання, але також визначено, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви; ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
Стаття 68 Основного Закону України передбачає обов'язок кожного щодо неухильного додержання Конституції України та законів України.
Згідно з ст.2 Закону України від 23.04.1991 №987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі - Закон України №987-ХІІ) в Україні усі правовідносини, пов'язані із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України. Законодавство України про свободу совісті та релігійні організації складається з цього Закону та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України №987-ХІІ кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
Відповідно до ст.4 Закону України №987-ХІІ громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов'язаних з цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов'язків. Заміна виконання одного обов'язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.
Як зазначено у ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон відповідно до ч.4 ст.22 Закону №5492-VI виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м'якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних, а прийняття документів та оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, з 20 грудня 2016 року припинено.
Під час вирішення справи суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24 червня 2021 року у справі № 0240/3048/18-а.
Стосовно доводів позивача із посиланням на необхідність застосування до спірних правовідносин правової позиції, наведеної Верховним Судом у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №Пз/9901/2/18 (806/3265/17), суд зазначає, що вказана правова позиція стосується визнання протиправною відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, в той час як предметом розгляду цього спору є видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Також суд вважає безпідставними доводи позивача стосовно того, що відмова відповідача у видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних та застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру становить втручання держави у приватне та сімейне життя, оскільки із аналізу положень Конституції України та Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 р. №987-ХІІ вбачається, що діюче законодавство щодо порядку видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон будь-яких прямих чи непрямих переваг, привілеїв чи обмежень за релігійними переконаннями не встановлює.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72, 77, 139, 241-243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній) до Чорноморського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Хантадзе, 13, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68000), Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014, Код ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Г.П. Самойлюк
.