31 серпня 2010 року № 29685/09/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Мукачево Закарпатської області на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до управління Пенсійного фонду України в м. Мукачево Закарпатської області про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дітям війни,
У березні 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 звернулися до суду з адміністративними позовами, об'єднаними судом у одне провадження, у яких просили зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Мукачево Закарпатської області (далі - УПФ України в м. Мукачево) нарахувати на їх користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 2006-2008 рр.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 травня 2009 року позови задоволено частково та вирішено зобов'язати УПФ України в м. Мукачево виплатити позивачам недоплачену державну соціальну допомогу, як дітям війни, з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У поданій апеляційній скарзі УПФ України в м. Мукачево просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні вимог позивачів в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповноту з'ясування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Частково задовольняючи вимоги позивачів, суд виходив із того, що вони належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому мають право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В 2006-2007 роках зазначена допомога не виплачувалась, а в 2008 році виплачувалась частково. Згідно ст. 3 вказаного Закону соціальні гарантії дітям війни не можуть бути обмежені іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п. 12 ст. 70 якого було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року вказану норму визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що позивачі є дітьми війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007-2008 рр., мали право на підвищення виплачуваної їм відповідачем пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення Законів України про Державний бюджет на 2007-2008 рр., якими було зупинено (обмежено) дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дані рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не слід брати до уваги при вирішенні спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про правомірність вимог позивачів лише за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року.
Задовольняючи вимоги позивачів в частині виплати спірного підвищення до пенсії за 2006 рік, судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що незважаючи на відновлення Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», раніше зупиненої п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», його дія згідно із цим Законом мала запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у I півріччі, в порядку, визначеному КМ України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Таким чином, оскільки КМ України за результатами виконання бюджету у I півріччі 2006 року будь-яких документів по зазначеній виплаті не приймалось, підстав для задоволення вимог позивачів в частині стягнення на їх користь підвищення до пенсії за 2006 рік, на думку колегії суддів, немає.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачів здійснює Пенсійний фонд України в особі управління в м. Мукачево Закарпатської області, обов'язок щодо нарахування та виплати їм спірного підвищення до пенсії, як дитині війни, слід покласти саме на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачів у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року колегія суддів не вбачає.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність оскаржуваної постанови не впливають та до уваги колегією суддів не приймаються.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивачів судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 197, 198, 200, 202 п. 3, 4, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Мукачево Закарпатської області задовольнити частково.
Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 травня 2009 року у справі № 2-а-2636/09 скасувати і прийняти нову постанову, якою вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Мукачево Закарпатської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дітям війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року, з урахуванням проведених у цей час виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та згідно із вимогами Закону України № 1691-VI від 18 лютого 2010 року може бути оскаржена до Верховного Суду України у порядку цивільного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
Я.С.Попко