09 вересня 2010 року № 28683/09/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів Обрізка І.М., Сапіги В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 16 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення допомоги, -
25 березня 2008 року позивач звернулася до суду з вказаним вище позовом, з якого вбачається, що вона є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, серія 1-СГ № 097954, виданим 21.06.2007 року міським відділом РАЦС Львівського МУЮ. Зокрема, позивач вказує, що у період з липня 2007 року по 31 грудня 2007 року їй була виплачена допомога по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку не в повному обсязі. Відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» відповідач повинен був перерахувати допомогу, оскільки положення пункту 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними і втратили чинність з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007. Проте, в порушення вищевказаної норми, допомога в повному обсязі не виплачена, у зв'язку з чим просить визнати неправомірними дії Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 2149 грн. 86 коп.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 16 квітня 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зобов'язано Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести перерахунок суми щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі встановленого законодавством прожиткового мінімуму для дітей до шести років, та виплатити ОСОБА_1 невиплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю. Також зазначає, що виплата даної допомоги проводиться згідно Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Порядку призначення та виплати державної грошової допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2001 року № 1751 та відповідних статей Закону України про Державний бюджет України на відповідні роки. Окрім того, зазначає, позивачем пропущено річний строк звернення до суду на підставі ст. 100 КАС України.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія судді, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є безпідставною, а рішення суду першої інстанції - законне.
При цьому колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визначається прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років у розмірі: з 01 січня - 434 гривні; з 01 квітня - 463 гривні; з 01 жовтня - 470 гривень. За змістом ст. 14 цього ж Закону, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення такої допомоги по день досягнення дитиною трирічного віку включно.
Відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.
Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію положень ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» на 2007 рік.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Дане рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положення статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність лише з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення. Таким чином, враховуючи норми ч. 2 ст. 152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. зворотної дії в часі не має, і на період до 09 липня 2007 року не поширюється.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до законного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, правильно виходив з того, що відмова у здійсненні перерахунку допомоги заподіяна протиправними діями відповідача та обрав вірний спосіб відновлення порушеного права позивача, поклавши на відповідача обов'язок провести належне нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку .
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, поновляючи ОСОБА_1 строк звернення до суду, суд першої інстанції помилково послався на ст. 264 ЦК України, оскільки виплата щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є виконанням відповідачем рішення по призначенню допомоги у розмірах, визначених діючим на момент проведення виплат законодавством, а не виплата заборгованості, її не можна розцінювати як часткову виплату боргу, як цього вимагає ст.. 264 ЦК України.
Однак, частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач пропустила строк звернення до суду з поважних причин .
З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції прийнято законне рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Рішення ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були наявними у матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні.
Підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1; 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 16 квітня 2009 року у справі № 2а-368/09/1319- без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя І.О.Яворський
Судді І.М. Обрізко
В.П. Сапіга