Справа № 420/35074/23
15 лютого 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області (пл. Бориса Дерев'янка, 1, м. Одеса, 65008, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області, у якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки Миронова К. про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.11.2023 року №ПШ 021848, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч гривень) 00 коп. за ч. 1 абз.3 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки від 20.11.2023 року №ПШ 021848 позивача - ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000, 00 грн. за порушення ч. 1 абз. 3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». А саме: 30.10.2023 року о 21.20 годині в/д М-14, Одеса-Мелітополь, керуючи транспортним засобом автомобілем марки DAF, державний номер: НОМЕР_2 , здійснено перевезення вантажу за відсутності тахокарти по режиму праці та відпочинку за 30.10.2023 р. Вказані дії відповідач кваліфікував, як надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону «Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.11.2023 року №ПШ 021848, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позивач стверджує, що під час перевірки у нього були в наявності, передбачені законодавством документи, а саме: посвідчення водія, технічні паспорти на автомобіль та ніпівпричеп; договір позики автотранспорту; товаротранспортна накладна; протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, що свідчить про відсутність порушення, передбаченого абзацом 3 частини 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48.
Що стосується ненадання тахокарти, позивач зазначив про таке. В акті вказано, що тахокарта не була надана, так як пристрій був вимкнений. Однак, як вважає позивач, відповідальність за таке порушення передбачена абзацом 11 частини 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» виключно для міжнародних перевезень. Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не передбачена відповідальність водія за вимкнений контрольний пристрій (тахограф) та, відповідно, відсутність тахокарти при здійсненні внутрішніх перевезень. Відповідно до товарно-транспортної накладної №216 від 30.10.2023 р. позивачем здійснювалось перевезення вантажу, де пунктом навантаження вказано вул.Заводська, 6.1 с.Миколаївське, Миколаївський р-н Житомирської обл., а пунктом розвантаження Одеська обл., с.Великий Дальник. Отже, згідно з даним документом перевезення вантажу відбувалось виключно територією України без перетину державного кордону, отже є внутрішнім.
Таким чином позивач наполягає, що оскільки відсутність тахокарти при внутрішніх перевезеннях не передбачає застосування штрафних санкцій, відповідачем неправомірно притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Ухвалою суду від 20.12.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.
25.12.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідач вказує, що 30.10.2023 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 26.10.2023 № 44/В на автомобільній дорозі М-14 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки DAF/SCHWARZMULLER, державний номерний знак НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , автомобільним перевізником був позивач. Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, передбачене абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: у водія відсутня ТАХОКАРТА за 30.10.2023 до аналогового тахографа. Водій транспортного засобу ОСОБА_1 з актом ознайомився та поставив підпис, жодних заперечень чи пояснень не надав. Тобто, водій транспортного засобу підтвердив факт виявленого порушення.
При цьому, як зауважує відповідач, актом зафіксовано обладнання транспортного засобу аналоговим тахографом та відсутність тахокарти за 30.10.2023.
У зв'язку з викладеним на підставі Акту перевірки від 30.10.2023 №017847 начальником відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову № ПШ 021848, якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн. Контролюючим органом доведено здійснення позивачем перевезень вантажу з порушенням вимог ст. 48 Закону № 2344-III. Отже, посадові особи Укртрансбезпеки діяли у відповідності до Закону України “Про автомобільний транспорт”, та обґрунтовано прийняли рішення щодо винесення оскаржуваної постанови.
Щодо необхідності наявності тахокарт до аналогового тахографа, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 1.3, 6.1, 6.3 Положення “Про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів”, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Згідно приписів Інструкції №385, водій, який здійснює перевезення на вантажному автомобілі, та який обладнаний тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР - у разі обладнання транспортного засобу аналоговим тахографом, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Враховуючи, що транспортний засіб позивача був обладнаний аналоговим тахографом, відповідач наполягає, що водій зобов'язаний вести облік режиму праці та відпочинку та надавати відповідні тахокарти посадовим особам Укртрансбезпеки для перевірки. Проте позивачем під час проведення перевірки не було надано заповнену тахокарту за 30.10.2023, що стало підставою його притягнення до відповідальності та застосування штрафу.
Щодо тверджень позивача щодо необхідності надавати документацію щодо тахографа лише перевізникам, які здійснюють міжнародні перевезення, відповідач заперечував, посилаючись на те, що статтею 48 Закону № 2344 не встановлено вичерпного переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались.
З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 18.02.2013 року, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис за номером: 25460000000001502 (а.с. 12-13).
Основний вид діяльності за КВЕД: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
30.10.2023 року посадовими особами Відділу держаного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 26.10.2023 № 44/В на автомобільній дорозі М-14 Одеса-Мелітополь 21 км + 434 м проведено рейдову перевірку транспортного засобу з напівпричепом марки DAF/SCHWARZMULLER, державний номерний знак НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатом чого складено Акт №017847 від 30.10.2023 року (а.с. 49).
В акті зафіксовано, що водієм транспортного засобу був ОСОБА_1 . Під час перевірки встановлено порушення ст.ст. 48-49 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажу згідно ТТН б/н від 30.10.2023 року за відсутності Тахокарти режиму праці та відпочинку водія за 30.10.2023 року, транспортний засіб обладнаний діючим та повіреним аналоговим тахографом. Відповідальність за яке (порушення) передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня Тахокарта режиму праці та відпочинку водія за 30.10.2023 року.
Водій транспортного засобу ОСОБА_1 з актом ознайомився та отримав його копію, що власноруч засвідчив та поставив підпис. Заперечень чи пояснень не надав.
Для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №017847 від 30.10.2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті направлені на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) Запрошення на розгляд справи на 13.11.2023 року та 20.11.2023 року (а.с. 47-48).
Позивач не заперечує факту отримання запрошення на розгляд справи, що також підтверджено розписками на примірниках запрошень.
Постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 20.11.2023 року №ПШ 021848 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі Акту перевірки від 30.10.2023 року №017847 притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та застосовано до нього адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. (а.с. 15, 46).
Не погоджуючись із постановою від 20.11.2023 року №ПШ 021848 про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ч.ч. 12-19 ст. 6 цього Закону, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, здійснює у пунктах пропуску через державний кордон України у мультимодальних терміналах, де відбувається розвантаження транспортного засобу для подальшого слідування власним ходом під час виконання міжнародних мультимодальних перевезень залізничним транспортом, документальний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.
Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право:
використовувати спеціалізовані автомобілі;
використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку;
супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів;
використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю;
використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі;
у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства;
здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Відповідно до ст. 48 Закону, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:
для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Аналіз положень статті 48 Закону №2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішнього перевезення вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, зокрема, зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р. (далі Порядок №1567).
Пунктом 2 Порядку №1567 визначено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Пунктом 14 Порядку №1567 обумовлено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку №1567 обумовлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених ст.ст.39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
На підставі викладеного суд відхиляє доводи позивача, наведені у позові, про те, що визначений статтею 48 Закону №2344-III перелік документів не містить прямого вказання на обов'язкову наявність тахокарт, що свідчить про відсутність порушення вищевказаної норми.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010р. (далі - Інструкція №385).
Відповідно до п.1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з положеннями п.3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР 994_016, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Пунктом 3.6 Інструкції №385 передбачено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР 994_016 здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) 994_016;
наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;
дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 затверджене Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340 у редакції від 27.01.2023 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» (пункт 1.1 розділу I).
Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (пункт 1.2 розділу I).
Пунктом 1.3 розділу I Положення №340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
У свою чергу, пункт 1.4 розділу I Положення №340 визначає, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:
фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;
під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;
транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем;
сільськогосподарськими підприємствами або підпиємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств;
закладами охорони здоров'я незалежно від форми власності;
транспортними засобами спеціального та спеціалізованого призначення суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об'єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об'єкта будівництва (ремонту), які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за умови наявності у водія відповідного транспортного засобу первинного документа, що фіксує маршрут руху такого транспортного засобу, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.
Відповідно до пункту 1.5 розділу I Положення №340, у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні, зокрема:
автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник);
тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Пункти 5.1, 5.2 розділу V Положення №340 встановлюють, що тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку водія протягом будь-якого двадцятичотиригодинного періоду, рахуючи від початку робочого дня (зміни), має бути не менше 11 послідовних годин.
Якщо протягом робочої зміни ТЗ керують два водії, кожний водій повинен мати щоденний відпочинок тривалістю не менше 9 послідовних годин.
Згідно вимог пункту 6.1 розділу VI Положення №340, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Отже, враховуючи імперативні вимоги пункту 6.1 Положення № 340, для вантажних автомобілів понад 3,5 тон встановлення тахографів є обов'язком, а не правом.
Матеріалами перевірки підтверджено, що перевіряємий транспортний засіб був обладнаний діючим та повіреним тахографом, у зв'язку з чим, облік режиму праці та відпочинку має здійснюватись з використанням тахографа.
Таким чином, в розумінні вказаних норм, водій транспортного засобу, здійснюючи перевезення вантажу, зобов'язаний мати при собі та надати посадовій особі Укртрансбезпеки протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР 994_016, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
В акті перевірки №017847 від 30.10.2023 року зафіксовано порушення ст.ст. 48-49 Закону України «Про автомобільний транспорт» , а саме перевезення вантажу згідно ТТН б/н від 30.10.2023 року за відсутності Тахокарти режиму праці та відпочинку водія за 30.10.2023 року, транспортний засіб обладнаний діючим та повіреним аналоговим тахографом.
Водій транспортного засобу ОСОБА_1 з актом ознайомився та отримав його копію, що власноруч засвідчив та поставив підпис. Заперечень чи пояснень не надав.
При зверненні з даним позовом до суду позивач свою позицію щодо незаконності спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.11.2023 року №ПШ 021848 обґрунтовує тим, що відповідальність за ненадання тахокарти передбачена абзацом 11 частини 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» виключно для міжнародних перевезень. Позивач стверджує, що відповідно до товарно-транспортної накладної №216 від 30.10.2023 року ним здійснювалось перевезення вантажу, де пунктом навантаження вказано вул.Заводська, 6.1 с.Миколаївське, Миколаївський р-н Житомирської обл., а пунктом розвантаження Одеська обл., с.Великий Дальник. Отже, згідно з даним документом перевезення вантажу відбувалось виключно територією України без перетину державного кордону, отже є внутрішнім. Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не передбачена відповідальність водія за вимкнений контрольний пристрій (тахограф) та, відповідно, відсутність тахокарти при здійсненні внутрішніх перевезень.
Суд відхиляє наведені доводи позивач, з огляду на наступне.
Як вже було зазначено, статтею 48 Закону №2344-III не встановлено вичерпного переліку документів для здійснення внутрішнього перевезення вантажів, навпаки зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
У свою чергу, відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, є підставою для притягнення автомобільного перевізника до відповідальності на підставі абзацу 3 частини 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (Положення №340), затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (пункт 1.2 розділу I).
При цьому, пунктом 1.3 розділу I Положення №340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
У свою чергу, пункт 1.4 розділу I Положення №340 передбачає випадки, коли це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів.
Суд зазначає, що здійснене позивачем перевезення, згідно ТТН від 30.10.2023 року, не підпадає під перелік, встановлений пунктом 1.4 розділу I Положення №340.
Отже, на позивача, як автомобільного перевізника, розповсюджуються вимоги Положення №340 під час здійснення внутрішніх перевезень вантажів.
Згідно вимог пункту 6.1 розділу VI Положення №340, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Отже, враховуючи імперативні вимоги пункту 6.1 Положення № 340, для вантажних автомобілів понад 3,5 тон встановлення тахографів є обов'язком, а не правом.
Матеріалами перевірки підтверджено, що під час перевірки транспортний засіб позивача був обладнаний діючим та повіреним аналоговим тахографом, у зв'язку з чим, облік режиму праці та відпочинку має здійснюватись з використанням тахографа.
Таким чином, позивач, здійснюючи перевезення 30.10.2023 року, зобов'язаний був мати при собі та надати посадовій особі Укртрансбезпеки заповнені тахокарти.
Однак, позивач їх не мав та цього факту не заперечує.
З огляду вищевикладене, судом встановлено факт відсутності 30.10.2023 року у водія, яким був сам позивач, тахокарти аналогового тахографа до транспортного засобу, тобто документа, передбаченого законодавством - Положенням № 340, за що передбачена відповідальність згідно абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Що стосується оформлення результатів перевірки, процедури розгляду справи про порушення та застосування адміністративно-господарських штрафу, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 20-24 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Акти, зазначені у пунктах 20, 21 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.
Як встановлено судом, за результатами рейдової перевірки посадовими особами Відділу держаного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті складений Акт №017847 від 30.10.2023 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Вищезазначеним актом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до п.п. 25-30 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований автомобільним перевізником на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється територіальний орган Укртрансбезпеки, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі автомобільного перевізника під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
У разі оскарження постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення.
За наявності в діях фізичної особи - автомобільного перевізника ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Позивач не заперечує щодо факту його повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення.
За таких обставин суд визнає обґрунтованими твердження відповідача про те, що позивач здійснював перевезення вантажів без оформлення усіх документів, які передбачені для автомобільного перевізника статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а тому допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт і до нього правомірно на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-ПІ застосована санкція у вигляді штрафу 17 000 грн.
У рішення по справі “Звежинський проти Польщі” (Заява N34049/96) від 19.06.2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова Відділу державного нагляду (контрою) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 20.11.2023 року №ПШ 021848 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн. згідно абз. 3 ч. 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийнята відповідачем обґрунтовано, відтак підстави для її скасування у судовому порядку відсутні.
З огляду на вищенаведене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України, у зв'язку з відмовою у позові, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області (пл. Бориса Дерев'янка, 1, м. Одеса, 65008, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.