31 серпня 2010 року № 28260/09/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сапіги В.П, Попка Я.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 21 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни,
У березні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області (далі - УПФ України в м. Нововолинську) нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2007 роки в сумі 2733, 30 грн. і за 9 місяців 2008 року у сумі 866, 70 грн. Всього 3600 грн.
Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 21 квітня 2009 року вказаний позов задоволено частково, визнано незаконною відмову УПФ України в м. Нововолинську у проведенні нарахування щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком позивачці ОСОБА_2 та зобов'язано провести таке нарахування за період з 10 липня до 31 грудня 2007 року та з 23 травня до 31 грудня 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі УПФ України м. Нововолинську просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні вимог позивачки в повному обсязі. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком, та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення спірної доплати та її розмір. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив із того, що вона належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 рр., якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, невиплата УПФ України м. Нововолинську позивачці щомісячної надбавки у зазначеному розмірі за період з 10 липня до 31 грудня 2007 року та з 23 травня до 31 грудня 2008 року є незаконною. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що позивачка є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007-2008 рр., мала право на підвищення виплачуваної їй відповідачем пенсії.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення Законів України про Державний бюджет на 2007-2008 рр., якими було зупинено (обмежено) дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дані рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Крім того, колегія судів приходить до переконання, що судом першої інстанції неправильно визначено періоди, за які слід зобов'язати УПФ України м. Нововолинську виплатити позивачці підвищення до пенсії як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, оскільки вказані рішення Конституційного Суду України вступають в дію з моменту винесення, відповідно з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року, а не з 10 липня та 23 травня, як помилково вказує суд першої інстанції.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не слід брати до уваги при вирішенні даного спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, виходячи із фактично заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до переконання про підставність вимог позивачки ОСОБА_2 за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року.
Враховуючи те, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачки здійснює Пенсійний фонд України в особі управління в м. Нововолинську Волинської області, відповідний обов'язок судом першої інстанції правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачки у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі та за встановлений період колегія суддів не вбачає.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Таким чином, оскільки мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 197, 198, 200, 202 п. 3, 4, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області задовольнити частково.
Постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 21 квітня 2009 року у справі № 2а-580/09 скасувати і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області незаконними щодо ненарахування та невиплати позивачці ОСОБА_2 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області здійснити нарахування та виплату позивачці ОСОБА_2 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року, з урахуванням проведених у цей час виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та згідно із вимогами Закону України № 1691-VI від 18 лютого 2010 року може бути оскаржена до Верховного Суду України у порядку цивільного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В. Онишкевич
Судді В.П.Сапіга
Я.С.Попко