Справа № 420/34459/23
15 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправними та скасувати рішення Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в місті Одесі №155250025036 від 19.10.2023 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , в частині призначення пенсії позивачу, вид пенсії - довічне утримання судів, загальний процент розрахунку пенсії від середнього заробітку 50%;
зобов'язати Центральне об'єднання Управління Пенсійного фонду України в місті Одесі зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, стаж роботи на посаді судді з дати призначення на посаду (4 серпня 2003 року) по дату ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення (28 вересня 2023 року) - 20 років 1 місяць 24 дні, період проходження військової служби з 1 серпня 1989 року по 25 вересня 2003 року - 12 років; що загалом становить: 32 роки 09 місяців 06 днів та призначити, перерахувати та виплатити, з врахуванням раніше сплачених сум, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 74% (сімдесят чотири відсотка) заробітної плати судді починаючи з 05.10.2023 року довічно.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до частини першої статті 116 Закону №1402-УІІІ суддя, який має стале роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно із частиною першою статті 137 Закону К№1402-УІІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас абзацом четвертим пункту 34 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-УІ встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судці відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Питання визначення стажу, який давав право на відставку судді ОСОБА_1 було досліджено також Вищою Радою Правосуддя, викладено у рішенні від 28 вересня 2023 року №941/0/15-23, де зазначено, шо регулюється дане питання частиною четвертою статті 43 Закону України від 51 грудня 192 року №2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-ХІІ) та Указом Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (далі - Указ №584/95).
Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу №584/95 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судці не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 2 листопада 2018 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18.
Це підтверджується також положеннями Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VІІІ, яким були внесені зміни в Закон України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 15.12.2023 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.
25.12.2023 року за вхід.№ЕС/19831/23 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що «суддівський стаж» та «стаж роботи на посаді судді» не є тотожними поняттями та включають до себе різні складові. «Стаж роботи на посаді судді» має вичерпний перелік посад, який визначено ст. 137 Закону №1402. Натомість до «суддівського стажу» включається «стаж на посадах судді» та стаж (досвід) робота (професійна діяльність), вимога щодо якої визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (п. 2 ст. 137 Закону №1402) відповідно до положень п.1 та п. 6 ст. 69 Закону №1402.
Статтями 69 та 13 Закону №1402 не передбачено зарахування періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою в Київському університеті ім. Т. Шевченка ані до суддівського стажу, ані до стажу роботи на посаді судді.
Страховий стаж позивача на посаді судді складає 20 років. Отже, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача відповідно до чинних норм законодавства складає 50% суддівської винагороди.
Враховуючи вищевикладене, відсутні законні підстави для здійснення перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74%.
Указом Президента України від 04.08.2003 року №802/2003 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді військового місцевого суду Луганського гарнізону.
Указом Президента України «Про призначення суддів» № 1412/2005 від 04.10.2005 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді господарського суду Луганської області в межах п'ятирічного строку.
Постановою Верховної ради України «Про обрання суддів» №887-УІ від 15.01.2009 року ОСОБА_1 обрано на посаду судді Київського апеляційного господарського суду безстроково.
Постановою Верховної ради України «Про обрання суддів» №3399-УІІ від 19.05.2011 року ОСОБА_1 обрано на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Рішенням Вищої ради правосуддя №3381/0/15-18 від 08.11.2018 року «Про переведення судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 на посаду судді Апеляційного суду Одеської області», ОСОБА_1 було переведено на посаду судді Апеляційного суду Одеської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя №2733/0/15-19 від 15.10.2019 року «Про переведення судді Апеляційного суду Одеської області до Одеського апеляційного суду» ОСОБА_1 було переведено на посаду судді Одеського апеляційного суду.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 28 вересня 2023 року звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 у зв'язку з поданням заяви про відставку.
На підставі зазначеного рішення Вищої Ради Правосуддя наказом голови - Одеського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року №176-ос «Про відрахування зі штату Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 » позивача відраховано зі штату вказаного суду.
Одеським апеляційним судом, ОСОБА_1 було надано розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці який сумарно становить 32 роки 09 місяців 6 днів, відповідно до наступних підрахунків:
Курсант Далекосхідного Загальновійськового Командного Училища з 01.08.1989 року по 02.09.1991 рік - тривалість стажу 02 роки 01 місяць 02 дні;
Курсант Київського вищого загальновійськового командного училища з 02.09.1991 року по 30.08.1992 рік - тривалість стажу 00 років 11 місяців 29 днів;
Курсант вищого військового об'єднаного училища з 31.08.1992 року по 19.06.1993 рік - тривалість стажу 00 років 09 місяців 20 днів;
Зарахований на службу до Збройних Сил України в розпорядження 95-го Учбового Центру Аеромобільних Військ з 19.06.1993 року по 28.07.1993 рік- тривалість стажу 00 років 01 місяць 10 днів;
Командир аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти 12 окремого аеромобільно- десантного батальйону 95 учбового центру підготовки молодших спеціалістів аеромобільних військ з 28.07.1993 року по 10.11.1993 рік - тривалість стажу 00 років 02 місяці 14 днів;
Командир учбового взводу учбової роти 18 окремого аеромобільно-десантного батальйону 95 учбового центру підготовки молодших спеціалістів аеромобільних військ з 10.11.1993 року по 23.07.1994 рік - тривалість стажу 00 років 08 місяців 14 днів;
Командир взводу проти диверсійної боротьби 334 окремої роти проти диверсійної боротьби в/ч НОМЕР_1 з 23.07.1994 року по 15.08.1995 рік - тривалість стажу 00 років 01 місяць 24 днів;
Слухач відділення військової підготовки (при Київському університеті ім. Т. Шевченка) з 15.08.1995 року по 20.06.1998 рік - тривалість стажу 01 рік 05 місяців 03 днів.
Відряджений в розпорядження Голови військової колегії Верховного Суду України з 20.06.1998 року по 17.07.1998 рік - тривалість стажу 00 років 00 місяців 28 днів. Зарахований в розпорядження заступника Міністра оборони України - командувача 43 ракетної армії з 17.07.1998 року по 18.08.1998 рік - тривалість стажу 01 рік 01 місяць 02 дні. Офіцер-інспектор (по екологічній безпеці) служби радіаційного, 11. хімічного, біологічного захисту та екологічної безпеки в/ч НОМЕР_1 з 18.08.1998 по 01.02.1999 - тривалість стажу 00 років 05 місяців 15 днів.
Служба в СБУ з 01.02.1999 року по 25.09.2003 рік - тривалість стажу 04 роки 07 місяців 25 днів;
Суддя військового місцевого суду Луганського гарнізону з 26.09.2003 року по 31.10.2005 року- тривалість стажу 01 рік 08 місяців 06 днів;
Суддя господарського суду Луганської області від з 07.11.2005 року по 20.02.2009 року - тривалість стажу 03 роки 03 місяці 10 днів;
Суддя Апеляційного суду міста Києва з 23.02.2009 року по 01.06.2011 рік-тривалість стажу 02 роки 03 місяці 10 днів;
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з 02.06.2011 року по 27.11.2018 року - тривалість стажу 07 років 05 місяці 26 днів;
Суддя Апеляційного суду Одеської області з 28.11.2018 року по 22.10.2019 року - тривалість стажу 00 років 10 місяців 25 днів;
Суддя Одеського апеляційного суду з 23.10.2019 року по 28.09.2023 року-тривалість стажу 02 роки 11 місяців 06 днів.
Загальний стаж роботи станом на час звільнення становить 32 роки 09 місяців 06 днів.
За змістом частини 1 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-УІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно з ч. 2 даної статті, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. В силу частини 3 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
До набрання чинності Законом від №1402-VIII зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453- VI (далі - Закон №2453-VІ), статтею 120 якого передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні на час виходу позивача у відставку з посади судді визначав Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" зі змінами станом на 03.11.2020 (далі Закон №1402-VІІІ), статтею 116 якого передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до положень частини 1 статті 137 Закону №1402-VІІІ, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражі» України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Положеннями частини 2 даної статті Закону №1402-VIII встановлено, шо до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до положень частини першої статті 135 Закону №2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Пунктом 11 Перехідних положень Закону №2453-VI (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VІ зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ (далі - Закон №2862-XII.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів ;України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону №2862-ХІІ, на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Крім того, у відповідності до положень частини 6 даної статті Закону №2862-ХІІ, особливі вимоги, необхідні для зайняття посади судді Конституційного Суду України, господарських та військових судів, визначаються Конституцією України (254к/96-ВР), законами України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР), "Про господарські суди" (1142-12) та іншими законами України.
Частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвіді роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до вимог частини 2 статті 38-3 Закону України «Про судоустрій» від 05.06.81 №2022-Х, (із змінами, внесеними згідно із Законом №4017-12 від 24.02.94 ) через особливості військового законодавства, положень військових статутів, наказів командування, специфіки проходження дійсної військової служби та законодавства про військові злочини, обов'язковими вимогами для обрання суддею військового трибуналу, окрім відповідності вимогам, встановленим статтею 7 Закону України «Про статус суддів» (2862-ХІІ), встановлено перебування на дійсній військовій службі та наявність військового звання офіцерського складу.
Такі ж визначені законом вимоги, що надавали право для призначення на посаду судді військового суду зараховуються до стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), зокрема щодо проходження дійсної військової служби та здобуття військового звання старшого офіцерського складу ОСОБА_1 .
Крім того, згідно із частиною першої статті 25 Конституційного Договору від 08 червня 1995 року №1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення (зазначений Договір був чинний на момент видання Президентом України указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та втратив чинність із набранням чинності Конституції України 28 червня 1996 року).
Відповідно до пункту 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Згідно частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Згідно із статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом № 2862-ХІІ; втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Законом СРСР №1950-VІІ від 12 липня 1967 року «Про загальний військовий обов'язок» (з врахуванням постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року №1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP»), ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-ХІІ, діючих на час виходу позивача у відставку, час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до вимог частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), вводився в дію Постановою ВР №2012-ХІІ від 20.12.91, в редакції від 30.06. 2023 року «час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби».
Також згідно з роз'ясненням Національного Агентства України з питань державної служби переодів проходження військової служби №105-р/з від 23.07.2020 року стаж державної служби до набрання чинності Законом обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок), додатку до нього та інших нормативно-правових актів. Відповідно до пункту 3 Порядку до стажу державної служби включався час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях. При цьому до стажу державної служби осіб включаються усі види військової служби, які вони проходили у Збройних Силах та інших військових формуваннях України та колишнього СРСР до 01 травня 2016 року.
Закон СРСР від 12 жовтня 1967 року №1950-VII «Про загальний військовий обов'язок», чинний на час вступу ОСОБА_2 до Далекосхідного вищого загальновійськового командного училища (серпень 1987 року), розділяє навчання у військово-навчальних закладах та строкову військову службу і, як виняток, передбачає можливість зарахування навчання до періоду строкової військової служби лише при відрахуванні особи із військово-навчального закладу і подальшому проходженні строкової військової служби (стаття 12).
Разом із тим із, 12 травня 1992 року (до закінчення ОСОБА_1 навчання у вищому Далекосхідному вищому загальновійськовому командному училищі 02.09.1991 року) згідно з Постановою Верховної Ради України від 25 березня 1992 року №2233-ХІІ введено в дію Закон України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», відповідно до абзацу другого статті 25 якого навчання v військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
Строкова військова служба, своєю чергою, має обмежений строк, який станом на час вступу ОСОБА_3 до військово-навчального закладу 2 роки (стаття 13 Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року №1950-VІI «Про загальний військовий обов'язок»).
Отже, до стажу роботи судді ОСОБА_1 повинно зараховуватися:
строкова військова служба 2 роки навчання в Далекосхідному вищому загальновійськовому командному училищі - з 1 серпня 1989 року по 2 вересня 1991 року;
половина строку навчання за денною формою з 15 серпня 1995 року по 17 липня 1998 року
1 рік 5 місяців 16 днів (Київський університет імені Т. Шевченка, Військовий інститут за спеціальністю «Правознавство»).
Частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18.
Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону №1402-VІІІ (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Указом Президента України від 04.08.2003 року №802/2003 «Про призначення суддів» позивача було призначено на посаду судді військового місцевого суду Луганського гарнізону.
З огляду на зазначені вище обставини, та оскільки до обов'язкових вимог для обрання ОСОБА_1 військовим суддею місцевого суду Луганського гарнізону були встановлені вимоги перебування на дійсній військовій службі та наявність військового звання саме офіцерського складу, то час здобуття ОСОБА_1 вказаних вимог перебуваючи та період проходження військової служби для отримання саме військового звання офіцерського складу, що було необхідною умовою для призначення на посаду військового судді, до зарахування стажу судді також слід врахувати періоди:
Зарахований на службу до Збройних Сил України в розпорядження 95-го Учбового Центру Аеромобільних Військ з 19.06.1993 року по 28.07.1993 рік - тривалість стажу 00 років 01 місяць 10 днів;
Командир аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти 12 окремого аеромобільно- десантного батальйону 95 учбового центру підготовки молодших спеціалістів аеромобільних військ з 28.07.1993 року по 10.11.1993 рік - тривалість стажу 00 років 02 місяці 14 днів;
Командир учбового взводу учбової роти 18 окремого аеромобільно-десантного батальйону 95 учбового центру підготовки молодших спеціалістів аеромобільних військ з 10.11.1993 року по 23.07.1994 рік - тривалість стажу 00 років 08 місяців 14 днів;
Командир взводу проти диверсійної боротьби 334 окремої роти проти диверсійної боротьби в/ч НОМЕР_1 з 23.07.1994 року по 15.08,1995 рік - тривалість стажу 00 років 01 місяць 24 днів;
Відряджений в розпорядження Голови військової колегії Верховного Суду України з 20.06.1998 року по 17.07.1998 рік - тривалість стажу 00 років 00 місяців 28 днів;
Зарахований в розпорядження заступника Міністра оборони України - командувача 43 ракетної армії з 17.07.1998 року по 18.08.1998 рік - тривалість стажу 01 рік 01 місяць 02 дні;
стаж роботи в галузі права - служба на офіцерських посадах в оперативних підрозділах Служби безпеки України (з 3 серпня 2000 року по 3 серпня 2003 року) - 3 роки підлягають повністю зарахуванню до стажу роботи на посаді судді.
Безумовному врахуванню також підлягає час роботи на посаді судді з дати призначення на посаду (4 серпня 2003 року) по дату ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення (28 вересня 2023 року) - 20 років 1 місяць 24 дні.
Підсумовуючи наведене, враховуючи стаж який підлягає зарахуванню до стажу судді підсумовуючи загальний стаж роботи судді Князюка О.В., що дає йому право на відставку, станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення становить 27 років 11 місяців 8 днів.
Відповідно до частини першої статті 116 Закону №1402-VІІІ суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно із частиною першою статті 137 Закону №1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас, абзацом четвертим пункту 34 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судці відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Питання визначення стажу, який давав право на відставку судді ОСОБА_1 було досліджено також Вищою Радою Правосуддя, викладено у рішенні від 28 вересня 2023 року №941/0/15-23, де зазначено, що регулюється дане питання частиною четвертою статті 43 Закону України №2862-ХІІ «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу №584/95 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, шо до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
З огляду на викладене за результатами вивчення Вищою Радою Правосуддя доданих до заяви позивача про відставку документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 , а саме: актів про призначення, обрання, переведення на посаду судді, копії послужного списку, трудової книжки, диплома, наказів, рішень було визначено загальний стаж роботи судді Князюка О.В., що дає йому право на відставку, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 вересня 2023 року №941/0/15-23 становить 26 років 7 місяців 1 днів.
Крім того, Одеським апеляційним судом, ОСОБА_1 було надано розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці який сумарно становить 32 роки 09 місяців 6 днів, відповідно до наступних підрахунків:
Курсант Далекосхідного Загальновійськового Командного Училища з 01.08.1989 року по 02.09.1991 рік - тривалість стажу 02 роки 01 місяць 02 дні;
Курсант Київського вищого загальновійськового командного училища з 02.09.1991 року по 30.08.1992 рік - тривалість стажу 00 років 11 місяців 29 днів;
Курсант вищого військового об'єднаного училища з 31.08.1992 року по 19.06.1993 рік - тривалість стажу 00 років 09 місяців 20 днів;
Зарахований на службу до Збройних Сил України в розпорядження 95-го Учбового Центру Аеромобільних Військ з 19.06.1993 року по 28.07.1993 рік- тривалість стажу 00 років 01 місяць 10 днів;
Командир аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти 12 окремого аеромобільно- десантного батальйону 95 учбового центру підготовки молодших спеціалістів аеромобільних військ з 28.07.1993 року по 10.11.1993 рік - тривалість стажу 00 років 02 місяці 14 днів;
Командир учбового взводу учбової роти 18 окремого аеромобільно-десантного батальйону 95 учбового центру підготовки молодших спеціалістів аеромобільних військ з 10.11.1993 року по 23.07.1994 рік - тривалість стажу 00 років 08 місяців 14 днів;
Командир взводу проти диверсійної боротьби 334 окремої роти проти диверсійної боротьби в/ч НОМЕР_1 з 23.07.1994 року по 15.08.1995 рік - тривалість стажу 00 років 01 місяць 24 днів;
Слухач відділення військової підготовки (при Київському університеті ім. Т. Шевченка) з 15.08.1995 року по 20.06.1998 рік - тривалість стажу 01 рік 05 місяців 03 днів;
Відряджений в розпорядження Голови військової колегії Верховного Суду України з 20.06.1998 року по 17.07.1998 рік - тривалість стажу 00 років 00 місяців 28 днів;
Зарахований в розпорядження заступника Міністра оборони України - командувача 43 ракетної армії з 17.07.1998 року по 18.08.1998 рік - тривалість стажу 01 рік 01 місяць 02 дні;
Офіцер-інспектор (по екологічній безпеці) служби радіаційного, 11. хімічного, біологічного захисту та екологічної безпеки в/ч НОМЕР_1 з 18.08.1998 по 01.02.1999 - тривалість стажу 00 років 05 місяців 15 днів;
Служба в СБУ з 01.02.1999 року по 25.09.2003 рік - тривалість стажу 04 роки 07 місяців 25 днів;
Суддя військового місцевого суду Луганського гарнізону з 26.09.2003 року по 31.10.2005 року- тривалість стажу 01 рік 08 місяців 06 днів;
Суддя господарського суду Луганської області від з 07.11.2005 року по 20.02.2009 року - тривалість стажу 03 роки 03 місяці 10 днів;
Суддя Апеляційного суду міста Києва з 23.02.2009 року по 01.06.2011 рік-тривалість стажу 02 роки 03 місяці 10 днів;
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з 02.06.2011 року по 27.11.2018 року - тривалість стажу 07 років 05 місяці 26 днів;
Суддя Апеляційного суду Одеської області з 28.11.2018 року по 22.10.2019 року - тривалість стажу 00 років 10 місяців 25 днів;
Суддя Одеського апеляційного суду з 23.10.2019 року по 28.09.2023 року-тривалість стажу 02 роки 11 місяців 06 днів.
Загальний стаж роботи станом на час звільнення становить 32 роки 09 місяців 06 днів.
Щодо календарних періодів проходження позивачем військової служби, в тому числі курсантом військового училища та слухачем відділення військової підготовки, варто зазначити, що такі підтверджуються витягом з послужного списку ОСОБА_1 .
Постановою Верховної Ради України віл 12.09.1991 року №1545-ХХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території Республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
У статті 5 Закону СРСР від 12.10.1967 року №1950-VII "Про загальний військовий обов'язок" (далі - Закон 1950-VII) передбачено, що військова служба складається з дійсної військової служби та служби у запасі Збройних Сил СРСР.
Згідно з частиною 2 статті 11 Закону №1950- VII громадяни, прийняті до військово-учбових закладів, перебувають на дійсній військовій службі. Положенням статті 11 Закону №1950-VII визначено, що громадяни, прийняті до військово-навчальних закладів, перебувають на дійсній військовій службі та називаються курсантами. На них поширювались обов'язки, встановлені для військовослужбовців строкової служби. Вони та їх сім'ї користувалися правами, пільгами та перевагами, встановленими чинним законодавством для військовослужбовців строкової служби та їх сімей.
Абзацом 3 частини 1 статті 24 Закону України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок та військову службу" встановлено, що початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
Статтею 25 вказаного Закону передбачалось, що громадяни, які навчаються у військово-навчальних закладах, перебувають на військовій службі і не мають звань прапорщиків чи мічманів та офіцерського складу, є курсантами, а ті, що мають такі звання, слухачами. Навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
Тобто, як законодавство колишнього СРСР, так і законодавство України прирівнювало до проходження дійсної (строкової) військової служби період навчання у військово-навчальних закладах.
Отже, при розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно враховувати і стаж отриманий при перебуванні на військовій службі, в тому числі, в статусі курсанта і слухача.
Постановою Кабінету Міністрів України №393 року від 17.07.1992 року (зі змінами та доповненнями) Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей встановлено порядок обчислення вислуги років.
Пунктом 1 вказаної Постанови встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років зараховується дійсна військова служба у Радянській Арії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу, органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу», час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відтак, за сукупністю наведених обставин та відповідного правового регулювання, період проходження військової служби ОСОБА_1 (що підтверджується копією послужного списку) з 01.08.1989 року по 15.08.2003 року повинен бути зарахований до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Підсумовуючи наведене, загальний стаж роботи судді Князюка О.В., що дає йому право на відставку, станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення становить 27 років 11 місяців 8 днів.
Тож з урахуванням висновків щодо суддівського стажу наданих ВРП (26 повних років) а також загального стажу роботи підрахованого та наданого Одеським апеляційним судом (з урахуванням відповідно періоду проходження військової служби ОСОБА_1 яка відповідно до зазначеного вище нормативного обґрунтування зараховується до стажу судді), та підтверджується копією послужного списку, з 01.08.1989 року по 15.08.2003 року), загальний стаж роботи на час звільнення становить - 32 роки 09 місяців 06 днів.
З огляду на зазначене, з врахуванням усіх норм, що регулюють вказані правовідносини, ОСОБА_1 має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розміні 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50% за 20 років + 24% (2% х 12 років за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років).
У той же час, 19 жовтня 2023 року Центральне об'єднане Управлінням ПФУ в м. Одесі рішенням №155250025036 від 19.10.2023 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 % від середньомісячного заробітку, виходячи тільки зі стажу роботи судді.
Враховуючи викладене вище, законодавством, яке діяло на момент виходу позивача у відставку, у зв'язку з особливостями військового законодавства, положень військових статутів, наказів командування, специфіки проходження дійсної військової служби та законодавства про військові злочини, було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, окрім іншого, календарного періоду проходження дійсної військової служби, у тому числі календарного періоду проходження строкової військової служби.
Це підтверджується також положеннями Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким були внесені зміни в Закон України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".
Отже, до загального стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку, встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміну відповідач зобов'язаний був враховувати, крім роботи на посаді судді (20 років 6 місяців та 7 днів), календарний період проходження дійсної військової служби 12 років, що в сумі становить - загалом більше 32 поки та призначити, перерахувати та виплатити, з врахуванням раніше сплачених сум, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 74 відсотків заробітної плати судді починаючи з 05.10.2023 року довічно.
Таким чином, не включення до загального стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку, встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру, календарного періоду проходження дійсної військової служби, у тому числі календарного періоду проходження строкової військової служби та прийняття Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення №155250025036 від 19.10.2023 року про перерахунок пенсії, в частині призначення пенсії позивачу, вид пенсії - довічне утримання судів, загальний процент розрахунку пенсії від середнього заробітку 50% є неправомірним.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами статей 21, 22 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до пункту 8 частини п'ятої та частини сьомої статті 48 Закону №1402-VІІІ незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судці.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8- рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих судців. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судці. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності судців, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності судців є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.
Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди судцям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації СМ/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки - "оплата праці судців повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".
Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Аналогічні висновки, також, висловленні у рішенні Ради суддів України «Щодо обчислення стажу роботи для виникнення права на відставку, надбавку за вислугу років та додаткову відпустку» від 13 березня 2015 року №20.
Неправомірним, окрім того, є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стале роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.
Виходячи з наведеного, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судці з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.
Право ОСОБА_1 на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в належному розмірі є беззаперечним, гарантоване в силу положень статей 126, 130 Конституції України, статті 142 Закону №1402-VIII, а забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 1073,60 грн. судових витрат, сплачених згідно квитанції №7425-1204-6544-4321 від 06.12.2023 року.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в місті Одесі №155250025036 від 19.10.2023 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , в частині призначення пенсії позивачу, вид пенсії - довічне утримання судів, загальний процент розрахунку пенсії від середнього заробітку 50%.
Зобов'язати Центральне об'єднання Управління Пенсійного фонду України в місті Одесі зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, стаж роботи на посаді судді з дати призначення на посаду (4 серпня 2003 року) по дату ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення (28 вересня 2023 року) - 20 років 1 місяць 24 дні, період проходження військової служби з 1 серпня 1989 року по 25 вересня 2003 року - 12 років; що загалом становить: 32 роки 09 місяців 06 днів та призначити, перерахувати та виплатити, з врахуванням раніше сплачених сум, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 74% (сімдесят чотири відсотка) заробітної плати судді починаючи з 05.10.2023 року довічно.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три гривні) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385), сплачені згідно квитанції №7425-1204-6544-4321 від 06.12.2023 року.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА