Справа № 420/30425/23
14 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Одеської міської ради до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Одеської міської ради до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за результатом якого позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Євгенії Віталіївни від 30.08.2023 року про закінчення виконавчого провадження № 70599127.
Позов та відповідь на відзив обґрунтовані тим, що у провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження №70599127 з примусового виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 року у справі № 420/17585/21 про зобов'язання Одеську міську раду розглянути у визначеному законом порядку клопотання ПрАТ «Укренерго» від 28.11.2019 року № 01/46165 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення трьох земельних ділянок для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної та теплової енергії (код КВЦПЗ 14.02) в Суворовському районі м. Одеси загальною площею 0,0240 га та прийняти відповідне рішення з урахуванням обмежень, запроваджених підпунктом 3 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.
30.08.2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Євгенією Віталіївною (далі державний виконавець) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №70599127. Одеська міська рада вважає, що постанова від 30.08.2023 року № 70599127 про закінчення виконавчого провадження винесена державним виконавцем передчасно, оскільки державному виконавцю неодноразово повідомлялося про обставини, які ускладнюють виконання рішення та за наявності яких Одеська міська рада була вимушена звертатися до суду з відповідними заявами з метою отримання відповідної оцінки судом таких обставин. У свою чергу, в той час, коли міська рада, з урахуванням висновків судів, вживає заходів з метою виконання судових рішень, державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, навіть не повідомивши про накладений на міську раду штраф у розмірі 10 200 грн та не надавши можливість виконати рішення суду у встановлений відповідною постановою про накладення штрафу строк.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати суддею одноособово, з урахуванням особливостей, визначених ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Відповідачем подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивачем без поважних причини не виконується рішення суду, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Представником позивача подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, що в силу вимог ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи положення ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 та ч.3 ст.268 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини: рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року по справі №420/17585/21 позов приватного акціонерного товариства «Укренерго» до Одеської міської ради, третя особа Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність щодо неприйняття у встановлений строк рішення за результатами розгляду клопотання №01/46165 від 28.11.2019 року, зобов'язання вчинити дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Одеської міської ради, що полягає у не прийнятті у встановлений законом строк рішення за результатами розгляду клопотання ПрАТ «Укренерго» за №01/46165 від 28.11.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення трьох земельних ділянок для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної та теплової енергії (код згідно КВЦПЗ - 14.02) в Суворовському районі м. Одеси, загальною площею 0,0240 га. Зобов'язано Одеську міську раду розглянути у визначеному законом порядку клопотання ПрАТ «Укренерго» за №01/46165 від 28.11.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення трьох земельних ділянок для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної та теплової енергії (код згідно КВЦПЗ - 14.02) в Суворовському районі м. Одеси, загальною площею 0,0240 га. та прийняти відповідне рішення з урахуванням обмежень, запроваджених підпунктом 3 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.
21.12.2022 постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щегловою Є.В відкрито виконавче провадження №70599127 з примусового виконання виконавчого листа №420/17585/21, виданого Одеським окружним адміністративним судом 06.10.2022, про зобов'язання Одеську міську раду розглянути у визначеному законом порядку клопотання ПрАТ «Укренерго» за №01/46165 від 28.11.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення трьох земельних ділянок для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної та теплової енергії (код згідно КВЦПЗ 14.02) в Суворовському районі м. Одеси, загальною площею 0,0240 га. та прийняти відповідне рішення з урахуванням обмежень, запроваджених 3 підпунктом 3 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
23.02.2023 стягувач отримав від боржника лист, у якому боржник зазначає, що надання у користування земельних ділянок згідно з рішенням суду є можливим тільки після затвердження технічної документації із землеустрою, а також реєстрації територіальною громадою м.Одеса. Таким чином, для оформлення земельної ділянки, яка не знаходиться на території промислового вузла “Куліндорово” ПрАТ НЕК “Укренерго”, необхідно надати нове клопотання до Одеської міської ради.
20.04.2023 на адресу відповідача надійшов лист від позивача, в якому боржник пояснює невиконання рішення суду тим, що станом на дату отримання боржником вимог державного виконавця від ПрАТ НЕК “Укренерго” не надходило жодного листа щодо підтвердження та ідентифікації відповідності меж земельних ділянок. Також боржник посилається на рішення Одеської міської ради від 18.09.2019 №51415-VII на підставі якого проведено інвентаризацію території промислового вузла “Куліндорово” та розроблено технічні документації землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності 21 км Старокиївської дороги.
Відповідно до вищезазначених документації сформовані земельні ділянки, яким присвоєні кадастрові номери , в тому числі земельні ділянки з цільовим призначенням - 14.02 для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної енергії. Вказані земельні ділянки розміщені за адресою: м.Одеса, 21 км Старокиївської дороги для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної енергії. Для подальшого вирішення наведеного питання необхідно підтвердження від ПрАТ НЕК “Укренерго” відповідності меж вже сформованих земельних ділянок із межами земельних ділянок, з приводу яких ПрАТ НЕК “Укренерго” звернулося до Одеської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою.
Крім того, сесія Одеської міської ради призначена на 03.05.2023, що унеможливлює виконання рішення суду.
26.04.2023 відповідач виніс постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду.
Вказані обставини встановлені судом у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року по справі №420/10750/23, яке набрало законної сили 09.10.2023 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
08.05.2023 року позивачем направлено державному виконавцю клопотання про відкладення проведення виконавчих дій.
30.08.2023 року за повторне невиконання вимог виконавчого листа на боржника накладено штраф у подвійному розмірі 10 200 грн., як передбачено вимогами Закону України «Про виконавче провадження».
30.08.2023 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№70599127 на підставі вимог п.11 ч.1 ст. 39, ст..40 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що боржником не виконано вимоги виконавчого документу. Також державним виконавцем направлено до ГУНП в Одеській області повідомлення про вчинення злочину.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, і винесених на підставі них спірного правового акта індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ ).
Положеннями ст.1 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII).
Відповідно до ч.1 і п.1 ч.2 ст.18 Закону№1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (п.1 ч.3, ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII).
При цьому, п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Частиною 1 ст.63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Згідно з ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Як встановлено судом, що у зв'язку з неповним виконанням судового рішення державний виконавець послідовно виніс дві постанови про накладення на боржника штрафів і надіслав до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Надалі через невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без його участі, виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження і, відповідно, більше не вживав заходів примусового виконання.
Так, даний спір стосується повноти заходів, вжитих державним виконавцем задля примусового виконання рішення суду на користь позивача, а також правомірності постанови про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Відтак виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.
З аналізу правових норм, які належить застосувати до спірних правовідносин, слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:
- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);
- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);
- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.
Водночас суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення і не свідчить про неможливість його виконання.
Верховний Суд в постанові від 18.06.2019 у справі №826/14580/16 підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією, накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Отже, розглядаючи позов про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду залишилось невиконаним, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Водночас слід зауважити про безпідставність доводів відповідача про те, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №750/9782/16-а, від 07.08.2019 у справі №378/1033/17, від 04.09.2019 у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 у справі №461/6978/19, від 25.11.2020 у справі №554/10283/18, від 13.12.2021 у справі №520/6495/2020, від 08.12.2022 у справі №457/359/21, які відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
За сукупністю встановлених обставин, суд приходить до висновку про невідповідність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.08.2023 №70599127 критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, позаяк вона винесена передчасно й за відсутності реального виконання судового рішення, а отже така є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позовну заяву Одеської міської ради (площа Думська, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691) до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Разумовська, 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Євгенії Віталіївни від 30.08.2023 року про закінчення виконавчого провадження № 70599127.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Одеської міської ради судові витрати у розмірі 2684, 00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К.Василяка