02 вересня 2010 року № 27877/09/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів Обрізка І.М., Сапіги В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області про виплату недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії,-
31 грудня 2008 року позивач звернувся з вказаним вище позовом до суду. Просив відновити пропущений строк звернення до суду та зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну допомогу до пенсії за 2007-2008 роки. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що у зв'язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007, 2008 рік, якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого йому було нараховано пенсію, відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного суду України розмір виплат його пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2009 року позов задоволено частково. Поновлено строк звернення до суду. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 державну соціальну підтримку, як дитині війни за липень-грудень 2007 року та травень-грудень 2008 року згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у позові відмовити повністю. Також, апелянт вказує на те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат згідно даного Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною Радою України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене у цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія судді, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що він має право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відмова позивачу у підвищенні пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року є безпідставною.
Що стосується вимог позивача за 2008 рік, колегія суддів також погоджується із судом першої інстанції, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена у новій редакції - дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ця нова редакція визнана неконституційною, та втратила чинність з дня ухвалення, тобто 22.05.2008 року. Тому вимога позивача щодо виплати надбавки до пенсії за період 2008 року підлягає до задоволення за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Одним із порушень норм матеріального права, на думку апелянта, є те, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим законом.
Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України, зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Згідно ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права та вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Судом першої інстанції зобов'язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу державну соціальну підтримку, як дитині війни за липень-грудень 2007 року та травень - грудень 2008 року, проте, враховуючи положення рішень Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 8-рп/2008 виплата підвищення до пенсії повинна здійснюватися за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції прийнято правильне рішення, але ухвалене з помилковим застосуванням норм матеріального права. Рішення ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були наявними у матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні.
Саме тому постанова підлягає зміні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 195, 197, п.2 ч.1 ст. 198, 201, ч.2 ст. 205, ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області задовольнити частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2009 року у справі № 2а-11366/08/1370 змінити, резолютивну частину постанови викласти в наступній редакції: Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя І.О. Яворський
Судді І.М. Обрізко
В.П. Сапіга