15 лютого 2024 р. № 400/14614/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150,
провизнання протиправною та скасування постанови від 09.10.2023 року № ПШ 018559,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови від 09.10.2023 р. № ПШ018559 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки не є перевізником, а транспортний засіб, що перевірявся, є лише його власністю. Перевозився сипучий вантаж, який є рухомим під час маршруту, його маса не є сталою в різних точках автомобіля під час руху.
Ухвалою від 06.12.2023 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
14.02.2024 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відзначено, що позивачем під час перевірки транспортного засобу та під час розгляду справи про порушення вимог законодавства не було надано жодного доказу того, що транспортний засіб позивача було передано в користування іншому перевізнику. Товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, але не документом, який визначає автомобільного перевізника. Відтак, доводи позивача про те, що вона не є автомобільним перевізником, відповідач вважає безпідставними.
Ухвалою від 02.02.2024 р. за заявою позивача суд застосував заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) в Миколаївській області № ПШ 018559 від 09.10.2023 про застосування до ОСОБА_2 адміністративно - господарського штрафу в сумі 34 000,00 гривень до набрання судовим рішенням у справі законної сили.
Справу розглянуто в письмовому провадженні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Посадовими особами Укртрансбезпеки 14.08.2023 р. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено акт № 016734. В акті зафіксовано, що 14.08.2023 р. на автодорозі М-15 Одеса-Рені-Бухарест, 12 км + 125 м проведено перевірку автомобіля DAF, ВЕ4830EP з напівпричепом KOEGEL, AE5044XE. Водій ОСОБА_3 . Перевіркою виявлено порушення абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344), а саме: перевищення вагових норм настроєну вісь понад 20%, але не більше 30% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Того ж дня складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт № АВ002382 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
09.10.2023 р. винесено постанову № ПШ018559, якою до ОСОБА_2 застосовано штраф у розмірі 34000,00 грн за порушення абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344, а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30% при перевезенні вантажу баз відповідного дозволу.
Згідно свідоцтва про шлюб, ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_4 03.10.2023 р.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення).
У статті 1 Закону № 2344 наведені терміни вживаються в такому значенні:
автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;
товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону № 2344).
За приписами ч. 1 ст. 50 Закону № 2344 визначено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Підпунктами 3.1-3.3 пункту 3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила № 363), передбачено, що договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі Замовники).
Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов'язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.
Ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) майбутній Замовник.
За підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344 передбачена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 р. по справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
У постанові від 22.02.2023 р. по справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб'єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 р. по справі № 280/3520/22.
При цьому, колегія суддів зауважує, що на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344 має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
У постанові від 23.08.2023 р. по справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 60 Закону № 2344.
Як встановлено судом, згідно товарно-транспортної накладної від 10.08.2023 р. № 680016 автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Нік Транс Груп». Вказане підтвердив і відповідач.
Навіть в акті перевірки від 14.08.2023 р. автомобільним перевізником вказано ТОВ «Нік Транс Груп».
Проаналізувавши положення Закону № 2344, а також Інструкції № 385, суд зазначає, що відповідальності за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники суб'єкти господарювання, а не інші особи (власники транспортних засобів, тощо).
У цій справі сторонами не заперечується, що транспортний засіб, який у спірному випадку підлягав перевірці, був зареєстрований за позивачем, однак, за доводами останньої, вона не була автомобільним перевізником.
За доводами відповідача, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов'язаний підтвердити відповідними доказами факт передачі позивачем належного йому транспортного засобу щодо якого контролюючим органом здійснювалася перевірка іншій особі.
В аспекті вказаних доводів суд зазначає, що на власника транспортного засобу у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов'язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого власника.
Аналогійні висновки відображені у постановах Верховного Суду від 06.07.2023 р. по справі № 560/514/22 та від 07.12.2023 р. по справі № 600/1407/22-а.
У свою чергу, як зазначила позивач та не спростував відповідач ОСОБА_2 на момент проведення перевірки не була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та не мала статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Отже, з наведеного слідує, що автомобільного перевізника під час розгляду справи органом контролю було встановлено виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач оскаржувану постанову прийняв необґрунтовано та без врахування всіх обставин у справі, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надала платіжну інструкцію про сплату судового збору в сумі 1073,60 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 39816845) в особі в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056) про визнання протиправною та скасування постанови від 09.10.2023 р. № ПШ018559 про застосування адміністративно-господарського штрафу - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.10.2023 р. № ПШ018559.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 39816845) судовий збір у сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три грн 30 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 15.02.2024 р.
Суддя Н.В. Лісовська