16 лютого 2024 року м. Львівсправа № 380/24830/23
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 79613,95 грн,-
Головне управління ДПС у Львівській області (Позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 (Відповідачка), в якому просить:
- прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;
- задовольнити позовні вимоги та стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до бюджету податковий борг в розмірі 79613,95 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачка має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у загальному розмірі 79613,95 грн. Вказує, що податковий орган виніс податкову вимогу форми «Ф» від 31 березня 2023 року № 0002683-1307-1301, яку надіслав на адресу платника податків. Позивач стверджує, що станом на сьогодні суми податкових зобов'язань відповідачки є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу. Оскільки платником податків не вживаються заходи щодо погашення наявної у неї заборгованості, просить стягнути її у судовому порядку.
Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що згідно з відповіддю № 295707 від 30 жовтня 2023 року з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді відповідно до вимог частини шостої статті 171 КАС України, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 30 жовтня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін та роз'яснено відповідачці її право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачки, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згадану ухвалу відповідачка отримала особисто, що підтверджується даними відстеження з офіційного сайту Укрпошти, трек-номер 0600231240320, та листом акціонерного товариства «Укрпошта» від 06 лютого 2024 року № 1.10.004-3132-24 «Щодо пересилання рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка».
У встановлений судом строк відповідачка відзиву на позовну заяву не подала. Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на наведене суд відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Львівській області від 28 вересня 2023 року № 10666/5/13-01-13-07-08 про наявність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються ГУ ДПС у Львівській області, станом на 28 вересня 2023 року у відповідачки наявний податковий борг з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у загальному розмірі 79613,95 грн (основний платіж).
Податковий борг відповідачки з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 61241,50 грн виник на підставі самостійно задекларованих грошових зобов'язань згідно з податковою декларацією про майновий стан і доходи від 20 липня 2022 року.
Податковий борг відповідачки з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 18372,45 грн виник на підставі самостійно задекларованих грошових зобов'язань згідно з податковою декларацією про майновий стан і доходи від 20 липня 2022 року.
31 березня 2023 року Головне управління ДПС у Львівській області виставило відповідачці податкову вимогу форми «Ф» № 0002683-1307-1301, згідно з якою сума податкового боргу ОСОБА_1 станом на 30 березня 2023 року становить 79876,87 грн. Зазначена податкова вимога надіслана контролюючим органом на адресу відповідачки (с. Рокитне, Яворівський район, Львівська область) рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с.10, 11).
Докази оскарження згаданої податкової вимоги в адміністративному або судовому порядку у матеріалах справи відсутні.
Також матеріали справи не містять відомостей про сплату відповідачкою податкового боргу в сумі 79613,95 грн.
Уважаючи, що суми грошових зобов'язань відповідачки є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу, контролюючий орган звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Статтею 15 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом пункту 41.4 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 цієї ж статті контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Як встановлено в абзаці 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З аналізу наведених положень законодавства слідує, що у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання та не оскарження у зазначений строк відповідного рішення контролюючого органу, таке податкове зобов'язання вважається узгодженим. А грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.
Ураховуючи те, що суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, самостійно визначені відповідачкою у податковій декларації про майновий стан і доходи, однак не сплачені у встановлений строк, суд дійшов висновку, що станом на момент звернення позивача із цим позовом до суду та станом на момент розгляду цієї справи, заявлені позивачем до стягнення грошові зобов'язання відповідачки вважаються узгодженими. Водночас зазначені грошові зобов'язання не сплачені у встановлений строк, що підтверджується обліковими даними, та, відповідно, набули статусу податкового боргу.
Доказів на спростування вказаного факту відповідачкою не надано.
Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
За змістом пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів.
При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.
В такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
На виконання вказаних положень Податкового кодексу України контролюючий орган 31 березня 2023 року виставив відповідачці податкову вимогу форми «Ф» № 0002683-1307-1301, згідно з якою сума податкового боргу ОСОБА_1 станом на 30 березня 2023 року становить 79876,87 грн. Зазначена податкова вимога надіслана контролюючим органом на адресу відповідачки (с. Рокитне, Яворівський район, Львівська область) рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с.10, 11).
Доказів оскарження та скасування зазначеної податкової вимоги та визначеної у ній суми податкового боргу відповідачкою не надано, а судом не встановлено.
Згідно з пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Матеріалами справи підтверджується наявність податкового боргу у ОСОБА_1 у сумі 79613,95 грн.
Отже, з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення податкового боргу в сумі 79613,95 грн - задовольнити повністю.
Стягнути до бюджету з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 79613,95 грн.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 16 лютого 2024 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна