про повернення позовної заяви
16 лютого 2024 рокусправа № 380/1956/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду О.Желік, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Червоноградського відділу ДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування постанов, -
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Червоноградського відділу ДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із вимогами:
- визнати оскаржувані діяння (бездіяльність) органу ДВС протиправними;
- скасувати постанову старшого державного виконавця Червоноградського відділу ДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 15.11.2021 №67506101 про стягнення виконавчого збору в сумі 73360,69 грн. (в/п №68000545) та постанову від 15.11.2021 №67506101 про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 336,60 грн. (в/п №68000723) та зобов'язати орган ДВС повернути позивачу вже стягнуті кошти виконавчого провадження та витрат на виконавче провадження.
Ухвалою судді від 30.01.2024 позовну заяву залишено без руху внаслідок пропуску строку звернення до адміністративного суду та надано позивачу строк для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстави для поновлення такого строку.
12.02.2024 від позивача на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій він, зокрема, зазначає, що 10-денний строк звернення до суду щодо оскарження дій та рішень державного виконавця обчислюється з моменту, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення своїх прав саме діями або рішеннями державного виконавця (що узгоджується з вимогами ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»). Проте, як вказує позивач, обмеження 10-денним строком звернення до суду не застосовується при зверненні до суду із позовною заявою щодо оскарження бездіяльності державного виконавця, яка може бути оскаржена в будь-яких час, оскільки така носить триваючий характер.
На підставі наведеного позивач просить суд: визнати протиправною оскаржувану бездіяльність державного виконавця та начальника Червоноградського ВДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) по не закінченню виконавчого провадження № 67506101 про стягнення з мене на підставі постанови від 15.11.2021 р. виконавчого збору у сумі 73360,69 грн. згідно п. 5 ч. 1ст.29 ЗУ «Про виконавче провадження»; по не припиненню у такий спосіб стягнення цього виконавчого збору у зв'язку з визнанням рішенням Червоноградського міського суду 17.07.2023 р. таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса, при виконанні якого і виносилась вказана постанова від 15.11.2021 р. про стягнення виконавчого збору у сумі 73360,69 грн.; та у зв'язку з не поверненням вже стягнутих сум виконавчого збору згідно з ч. 7 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» і зобов'язати орган ДВС повернути мені вже стягнуті кошти виконавчого збору та закінчити виконавче провадження по їх стягненню.
Надаючи оцінку поданій позивачем заяві суддя керується таким.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.
Частиною 1 статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Правова регламентація поновлення процесуального строку забезпечується, серед іншого, приписами частин 1, 3 та 6 статті 121 КАС України. Вказані норми визначають, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли згаданим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й на природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Суддя зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.
Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Надаючи правову оцінку питанню визначенню моменту, з якого починається перебіг строку звернення до суду, суддя враховує презумпцію знання законодавства (ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається), за змістом якої кожен вважається таким, що знає закони.
Суддя з поданої позивачем заяви встановила, що останній, фактично, не пов'язує 10-денний строк звернення до суду із позовною заявою щодо оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, оскільки бездіяльність носить триваючий характер, а відтак може бути оскаржена до суду в будь-який час.
При цьому позивач відмічає, що ч.5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» установлено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Відтак, 10-денний строк звернення до суду застосовується при порушенні прав, свобод, чи законних інтересів виключно діями чи рішеннями посадових осіб органів державної виконавчої служби.
Тому, позивач, уточнивши свої позовні вимоги шляхом подання заяви про уточнення позовних вимог просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження №67506101, не припинення стягнення виконавчого збору, та, як наслідок, зобов'язання повернути стягнуті кошти та закінчити виконавче провадження №67506101.
З цього приводу суддя звертає увагу позивача на те, що в ухвалі судді про залишення позовної заяви без руху від 30.01.2024 вже вирішувалось питання про застосування саме статті 287 КАС України (як спеціальної норми у порівнянні із ч.5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження») при зверненні до суду із позовною заявою щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
У відповідності до ч.1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Пунктом 1 ч. 2 статті 287 КАС України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, як випливає з вищевказаної норми КАС України, навіть при оскарженні бездіяльності органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, строк звернення до суду із позовною заявою, поданою в порядку статті 287 КАС України, повинен обчислюватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Про порушення своїх прав позивач міг дізнатися з рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 17.07.2023 у справі №459/3558/22, або ж (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог) з листа Червоноградського відділу ДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) №11/67506101/54834 від 23.08.2023.
Таким чином, позивач, звернувшись до Львівського окружного адміністративного суду з відповідною позовною заявою 19.01.2024 (згідно відтиску штампу поштового відділення), пропустив десятиденний строк звернення до суду, встановлений пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України, який сплив 27.07.2023 або 04.09.2023 відповідно.
Ба більше, у заяві про уточнення позовних вимог позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження №67506101.
При цьому як випливає зі змісту позовної заяви та документів, долучених до неї, виконавче провадження №67506101 (відкрите на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Бондар І.М. №880 від 02.04.2019) було закінчено 21.12.2021 шляхом винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.
Суддя презюмує, що в заяві про уточнення позовних вимог позивач міг допустити описку та він хотів визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження ВП №68000545, яке відкрите на підставі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору №67506101 від 15.11.2021.
Проте навіть у цьому випадку строк звернення до суду з відповідною позовною заявою слід обчислювати з листа Червоноградського відділу ДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) №11/67506101/54834 від 23.08.2023, яким позивачу відмолено в задоволенні його заяви.
З урахуванням викладеного суддя вважає, що позивачем не доведено факту пропуску ним строку звернення до адміністративного суду з поважних причин, а тому суддя одночасно доходить висновку про відмову в поновленні строку звернення до суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зважаючи на висновок судді про неповажність пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суддя вважає необхідним повернути позивачу подану ним позовну заяву разом із заявою про уточнення позовних вимог.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №1 від 18.01.2024, а тому такий підлягає поверненню на його користь з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 122, 123, 242-246, 255, 287, 293, 295 КАС України, суддя, -
відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Червоноградського відділу ДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування постанов повернути позивачу.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з державного бюджету сплачений згідно платіжної інструкції на переказ готівки №1 від 18.01.2024 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Желік О.М.