16 лютого 2024 рокусправа № 380/27652/23
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058, починаючи з 17.08.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 17.08.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 13.07.2016 позивачу було призначено пенсію за вислугу років. Позивач вказує, що 17.08.2023 звернулася до відповідача зі заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 №1058-ІV. На підставі вказаної заяви позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058- ІV.
Водночас, для розрахунку позивачу пенсії за віком, відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, а не за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, оскільки, на думку відповідача, правових підстав для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки немає. Позивач вважає, що відповідач неправильно застосував до спірних правовідносин норму права щодо переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк, на її переконання, вона звернулася зі заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вперше, а тому відмова відповідача щодо розрахунку пенсійної виплати, здійсненого з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014, 2015, 2016, а не показника за 2020, 2021 та 2022 роки, які передують року звернення за призначенням пенсії, є незаконною. Відтак, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
20.12.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що позивачу з 27.07.2016 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення». 17.08.2023 позивачем була подана заява про перехід з одного виду пенсії на інший, а саме перехід на пенсію за віком відповідно до норм Закону №1058. Позивача переведено на пенсію за віком та обчислено при страховому стажі роботи 38 років 09 місяців 07 дні. Середньомісячний заробіток обчислений за період роботи згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, який визначено з урахування показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки.
Додатково відповідач звернув увагу на те, що позивачу призначена пенсія за вислугу років з урахуванням віку та стажу, які передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення», однак розмір пенсії обчислено згідно з нормами Закону №1058. Тому, при переході з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до статі 26 Закону №1058 здійснювався перерахунок пенсії, а не первинне призначення. З огляду на викладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено і сторонами не заперечувалося, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 13.07.2016 та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII як працівник освіти.
На підставі поданої позивачем заяви від 17.08.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» від 09.07.2009 №1058-VI.
Представником позивача були направлені адвокатські запити від 02.11.2023 та 09.11.2023, в яких просив здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дня її звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії - 2020-2022 роки та надати копію протоколу про призначення пенсії.
Відповідач листами від 08.11.2023 №1300-5903-8/161746 та від 14.11.2023 №1300-5903-8/165002 повідомив позивача про те, що позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1058. На підставі поданої заяви від 17.08.2023 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058. При розрахунку середньомісячного заробітку для обчислення пенсії застосовано показник проіндексованої середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регламентується Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до приписів частини першої статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі статтею 10 Закону №1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Тобто, Законом №1058-ІV передбачено такі пенсійні виплати, як пенсію за віком, по інвалідності у зв'язку з втратою годувальника та врегульовано переведення між цими видами пенсії.
Таким чином, законодавцем визначено чіткий перелік видів пенсії, що призначаються за Законом №1058-ІV.
Відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з положеннями частини першої статі 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV України встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз зазначених вище норм законодавства свідчить, що частина третя статті 45 Закону №1058-IV встановлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 513/298/17.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачу з 13.07.2016 було призначено пенсію за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії ніж Закон №1058-ІV.
Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернулася вперше 17.08.2023.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII, у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти (…) після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти (…), які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.
Статтею 7 Закону №1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно з пунктом 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
На підставі викладеного, суд висновує, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме первинне призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини 3 статті 45 Закону №1058-IV.
Такий правовий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.01.2019 у справі №639/2751/17, від 11.07.2019 у справі №264/6292/16-а, від 17.01.2020 у справі №591/5266/16-а та від 19.01.2022 у справі №528/639/17.
Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такого виду пенсії, а саме 2020-2022 роки.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року в справі №133/476/15-а (№21-6331а15), яка підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року в справі №577/2576/17.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення частини 3 статті 45 Закону № 1058-ІV та при призначенні позивачу вперше у 2023 році пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, протиправно врахував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014-2016 роки.
З огляду на викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити з 17.08.2023 перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарних роки 2020, 2021, 2022, що передують року її звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням попередньо виплачених сум.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку що позовні вимог необхідно задовольнити.
Судовий збір згідно з частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014 - 2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ: 13814885) здійснити з 17.08.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарних роки 2020, 2021, 2022, що передують року її звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням попередньо виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна