15 лютого 2024 рокусправа № 380/19651/23
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; код ЄДРПОУ: 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885), в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №913300186262 від 10.05.2023 про відмову в перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за особливі заслуги перед Україною у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», з 10.05.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.05.2023 вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою про перерахунок пенсії в разі втрати годувальника, відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01.06.2000 № 1767-IІІ. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.05.2023 №913300186262 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Рішення відповідача щодо відмови у призначенні надбавки за особливі заслуги у зв'язку із втратою годувальника мотивоване тим, що по батькові годувальника « ОСОБА_2 » в свідоцтві про смерть не відповідає по батькові « ОСОБА_3 », що зазначене в свідоцтві про шлюб та « ОСОБА_4 » (російською мовою), що вказане в трудовій книжці годувальника. Позивач зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії. Відтак, вважає прийняте рішення про відмову в перерахунку пенсії протиправним та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 24.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що у документах померлого чоловіка наявні невідповідності, зокрема, у свідоцтві про смерть по батькові вказано « ОСОБА_2 », у свідоцтві про шлюб - « ОСОБА_3 », у трудовій книжці - « ОСОБА_4 ».
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав до суду відзив на позовною заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що до заяви позивачем подано: свідоцтво про шлюб згідно якого відомо, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 09.08.1967 року, прізвище чоловіка - ОСОБА_7 , прізвище дружини - ОСОБА_7 ; свідоцтво про смерть згідно якого відомо, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; трудову книжку ОСОБА_6 від 21.02.1958; орденські книжки ОСОБА_6 .
У пункті 2.11 розділу 22-1 зазначено, що за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місяця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку. Документи про реєстрацію (приживання) за однією адресою з померлим годувальником на дату його смерті позивач не надала.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2 від 09.08.1967.
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 отримував з 20.02.1995 пенсію по інвалідності І група загального захворювання відповідно до Закону №1058 та мав особливі заслуги перед Україною, що не заперечується сторонами.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер підтвердженням чого є свідоцтво про смерть НОМЕР_3 від 29.04.2023.
09.05.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою про перерахунок-призначення пенсії в разі втрати годувальника, відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01.06.2000 № 1767-IІІ.
Вказана вище заява позивача від 09.05.2023 відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
10.05.2023 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №913300186262 відмовлено позивачу в призначенні пенсії у зв'язку з тим, що по батькові годувальника « ОСОБА_2 » в свідоцтві про смерть не відповідає по батькові « ОСОБА_3 », що зазначене в свідоцтві про шлюб та « ОСОБА_4 » (російською мовою), що вказане в трудовій книжці годувальника та неподанням довідки про перебування на утриманні померлого годувальника.
Зі змісту вказаного рішення слідує, що право померлого ОСОБА_6 на отримання надбавки відповідно до Закону № 1767-IІІ не заперечується.
Позивач не погодилася з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вказуючи що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XI (далі - Закон №1788-XI) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до частин 2-3 статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Встановлення громадянам, які мають значні заслуги у сфері державної, громадської або господарської діяльності, досягнення у галузі науки, культури, освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту тощо, пенсій за особливі заслуги перед Україною передбачено Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною».
Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 6 Закону №1767-ІІІ у разі смерті особи, яка мала право на пенсію за особливі заслуги відповідно до статті 1 цього Закону, непрацездатні члени сім'ї померлого, зазначені в статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мають право на встановлення надбавки до пенсії у таких розмірах: за наявності одного непрацездатного члена сім'ї - 70 відсотків, двох і більше - 90 відсотків надбавки до пенсії померлого годувальника або надбавки до пенсії, що могла бути йому встановлена.
Надбавка встановлюється до пенсії, на яку член сім'ї померлого годувальника має право згідно із законом. При цьому застосовується порядок встановлення і збільшення надбавки, визначений статтею 5 цього Закону.
Виділення частки пенсії, що належить кожному члену сім'ї, здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з ст. 9 Закону №1767-ІІІ заяву про встановлення (перерахунок) пенсії за особливі заслуги розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та в 10-денний строк з дня її подання з усіма необхідними документами приймає рішення про встановлення (перерахунок) або про відмову у встановленні (перерахунку) пенсії за особливі заслуги.
Порядок подання документів для встановлення пенсії за особливі заслуги та вимоги до них затверджуються правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Не пізніше 10 днів після прийняття рішення про встановлення (перерахунок) пенсії за особливі заслуги чи про відмову в її встановленні (перерахунку) територіальний орган Пенсійного фонду України видає або надсилає особі повідомлення про встановлення (перерахунок) пенсії за особливі заслуги чи про відмову у її встановленні (перерахунку) із зазначенням причин відмови та порядку оскарження такого рішення.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, до заяви про перерахунок-призначення пенсії в разі втрати годувальника, відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01.06.2000 № 1767-IІІ, позивачем було долучено, зокрема орденські книжки ОСОБА_6 :
- орденська книжка союз радянських соціалістичних республік НОМЕР_4 від 29.03.1974 - нагороджений орденом №847639 «Знак почета»;
- орденська книжка союз радянських соціалістичних республік И №112942 від 18.04.1981 - нагороджений ордером №1090876 «Трудового Красного Знамені».
Право на призначення надбавки ОСОБА_6 відповідно до Закону № 1767-IІІ відповідачами не заперечується, більше того відповідач 2 вказує, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 отримував з 20.02.1995 пенсію по інвалідності І група загального захворювання відповідно до Закону №1058 та мав особливі заслуги перед Україною.
Відповідно до оскаржуваного рішення відповідача від 10.05.2023, підставами для відмови були лише наявність невідповідностей у документах померлого годувальника та неподання позивачем довідки про перебування на утриманні померлого годувальника (довідки про склад сім'ї).
Так, щодо наявність невідповідностей у документах померлого годувальника, суд зазначає таке.
Відповідно до п.п. 5, 8, 9, 10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Державного комітету ради міністрів СССР з питань праці та заробітної плати від 09.07.1958 №620, діючої на дату заповнення трудової книжки покійного чоловіка позивачки (21.12.1958) (далі - Інструкція №260), записи в Трудовій книжці вносяться тією мовою, якою ведеться діловодство в даному підприємстві, установі чи організації.
Всі записи в трудовій книжці повинні бути точними і вносяться адміністрацією підприємства, установи чи організації.
Зміна записів в трудовій книжці про фамілію, ім'я і по батькові, освіті і професії працівника робиться адміністрацією на основі документів і з посиланням на них (свідоцтво про шлюб, довідка з РАЦСу, документи про освіту і інші) і повинні бути завірені підписом керівника підприємства, установи чи організації або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства, установи, організації або печаткою відділу кадрів.
Відповідальність за організацію правильного ведення трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи чи організації.
На першій сторінці трудової книжки записуються загальні відомості про її власника. Прізвище, ім'я і по батькові (повністю, без скорочення чи заміни імені і по батькові ініціалами) і рік народження, вказані в паспорті чи свідоцтві про народження.
При цьому, необхідно зазначити, що недотримання усіх формальних вимог та наявність невідповідностей даних при заповненні трудової книжки не можуть вважатися підставою для неврахування стражу роботи, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідачем 1 вказано на розбіжності із паспортними даними померлого годувальника, оскільки на першій сторінці трудової книжки та вкладці до неї по батькові зазначено « ОСОБА_4 » (російською мовою), у свідоцтві про смерть по батькові « ОСОБА_2 », у свідоцтві про шлюб « ОСОБА_3 ».
Так, як слідує зі свідоцтва про народження ОСОБА_6 (по батькові вказано російською мовою), ГД № НОМЕР_5 від 27.08.1956, його батьком вказано ОСОБА_8 .
Судом також встановлено, що на першій сторінці трудової книжки 411/62 від 21.12.1958 ОСОБА_9 , у відповідності до свідоцтва про народження вказано по батькові також ОСОБА_4 (запис здійснено російською мовою), тоді як у вкладці до трудової книжки від 23.05.1974 вже зазначено ОСОБА_10 (знову ж таки російською мовою).
Водночас, у свідоцтві про шлюб НОМЕР_2 від 09.08.1967 та свідоцтві про смерть НОМЕР_3 від 29.04.2023 по батькові ОСОБА_9 українською мовою зазначено вже ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно.
Таким чином, основою спору за даним позовом є, зокрема питання належності свідоцтв про смерть, про шлюб та трудової книжки одній і тій самій особі. В контексті цього, суд, дослідивши документи по справі, зазначає наступне.
В даному випадку, необхідно зауважити, що трудова книжка, окрім по батькові містить інші дані, за допомогою яких можна ідентифікувати особу, зокрема, прізвище, ім'я та дату народження.
Так, у трудовій книжці 411/62 від 21.12.1958, у свідоцтві про шлюб НОМЕР_2 від 09.08.1967, у свідоцтві про смерть НОМЕР_3 від 29.04.2023, у свідоцтві про народження НОМЕР_6 від 27.08.1956 вказано однакову дату народження власника, ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім цього, у вказаних свідоцтвах про шлюб, про народження, про смерть вказано одне і теж місце народження ОСОБА_9 , а саме с. Голодьки, Тетіївський район, Київська область.
Особливу увагу, суд звертає увагу на те, що на десятій сторінці паспорта позивачки серії НОМЕР_7 , в розділі сімейний стан міститься відмітка органу РАЦСу про її одруження з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що відповідає даті, вказаній у свідоцтві про шлюб НОМЕР_2 від 09.08.1967 та по батькові чоловіка, вказаному у свідоцтві про смерть НОМЕР_3 від 29.04.2023.
Дослідивши інші документи по справі, а саме орденські книжки, пенсійне посвідчення ОСОБА_9 , суд приходить висновку, що такі, як і вказані вище документи (свідоцтво про народження НОМЕР_6 від 27.08.1956, свідоцтво про шлюб НОМЕР_2 від 09.08.1967, трудова книжка 411/62 від 21.12.1958, вкладка у ній від 23.05.1974, а також свідоцтво про смерть НОМЕР_3 від 29.04.2023) стосуються однієї і тієї ж особи, а саме ОСОБА_6 (батько - ОСОБА_8 ), який є покійним чоловіком ОСОБА_1 .
При цьому, наявність спірних розбіжностей в документах покійного чоловіка позивачки, на думку суду, пояснюється здійсненням різними посадовими особами у різний часовий період довільного перекладу по батькові ОСОБА_9 з російської на українську мову.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Поряд з цим, суд зауважує, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, а тому неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку таких документів, не може бути підставою для обмеження права особи на соціальний захист та пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №235/7688/16-а та від 11.11.2020 у справі №677/831/17.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), №36548/97, пункт 58).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67).
У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).
Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що виявлені пенсійним органом невідповідності в документах позивачки та її покійного чоловіка не є належною підставою для відмови у перерахунку/призначенні пенсії за особливі заслуги перед Україною у зв'язку із втратою годувальника. В даному випадку, позивачка не повинна нести відповідальність за неналежне заповнення уповноваженими особами державних органів відповідних документів, водночас відповідач 1, відмовляючи з цих підстав у призначенні ОСОБА_1 пенсії за особливі заслуги перед Україною у разі втрати годувальника фактично вдався до надмірного формалізму.
Окрім цього, надаючи оцінку аргументам відповідачів про те, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії, не було подано довідки про перебування на утриманні померлого годувальника (довідки про склад сім'ї), суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2.6 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) при призначенні пенсії за особливі заслуги перед Україною у разі втрати годувальника надаються також документи, передбачені підпунктами 2-4, 6, 7, 9, 11 пункту 2.3 цього розділу (якщо вони відсутні у пенсійній справі особи, якій призначається пенсія, або пенсійній справі померлого годувальника).
Таким чином, з урахуванням підпунктів 2-4, 6, 7, 9, 11 пункту 2.3 розділу ІІ Порядку № 22-1, при призначенні пенсії за особливі заслуги перед Україною у разі втрати годувальника до пенсійного органу потрібну надати такі документи (якщо вони відсутні у пенсійній справі особи, якій призначається пенсія, або пенсійній справі померлого годувальника):
- свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 розділу ІІ Порядку № 22-1, якій призначається пенсія;
- документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником;
- свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
- довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання (у разі, якщо пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається дітям);
- документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
- документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
- документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).
Згідно з п. 2.11 розділу ІІ Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
Відповідно до п. 2.22 розділу ІІ Порядку № 22-1 для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд погоджується з аргументами відповідачів про те, що при призначенні пенсії за особливі заслуги перед Україною у разі втрати годувальника до пенсійного органу потрібну надати, зокрема документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що за частиною 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно абзацу 4 пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через веб-портал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача веб-порталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на веб-порталі або засобами ОСОБА_11 .
За п. 3.3 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
Згідно з п. 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
З аналізу вказаних норм випливає, що у випадку ненадання всіх необхідних документів для призначення пенсії, органи Пенсійного фонду України повинні витребовувати такі документи, при цьому така вимога є обов'язком, а не правом пенсійного органу та передує винесенню рішення щодо призначення пенсії, а не висувається у вже прийнятому рішенні про відмову у призначенні пенсії.
В даному випадку, суд зазначає, що відповідач 1 не виконав відповідного обов'язку щодо збору додаткових документів. Відповідачем 1 не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів від позивача, тощо, протилежного матеріали справи не містять.
Так, до матеріалів справи позивачем на підтвердження перебування на утриманні померлого годувальника, у відповідності до п. 2.11 розділу ІІ Порядку № 22-1 долучено лист відділу організації надання адміністративних послуг Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 19.01.2024 №ц-20, за змістом якого ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали разом з 08.07.2020 по 29.04.2023 (дату смерті ОСОБА_6 ) за адресою: АДРЕСА_2 .
Водночас, у зв'язку з тим, що відповідач не витребував вказаних відомостей на стадії розгляду заяви позивачки про призначення пенсії, відтак зазначене унеможливило отримання та подання нею вищевказаного листа до прийняття спірного у цій справі рішення.
Таким чином, з огляду на наведені вище висновки суду, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №913300186262 від 10.05.2023 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію за особливі заслуги перед Україною у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», з 10.05.2023, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Так, згідно з пп. 3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
З аналізу наведеного вбачається, що на даний час Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно із частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, з огляду також на необхідність дослідження нових документів позивачки, які не досліджувалися відповідачами на стадії розгляду її заяви, що належить до компетенції органів Пенсійного фонду, суд дійшов висновку, що вимога про призначення пенсії в даному випадку є передчасною та задоволенню не підлягає.
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За встановлених обставин, враховуючи неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивачки, що потягло за собою порушення її прав, з метою ефективного захисту права позивачки на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивачки від 09.05.2023 щодо призначення/перерахунку пенсії за особливі заслуги перед Україною у разі втрати годувальника, врахувавши при цьому висновки суду, викладені у цьому судовому рішенні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судового збору, сплаченого позивачем при поданні позовної заяви у цій справі, у розмірі по 536,80 грн., з кожного.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №913300186262 від 10.05.2023 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ: 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 09.05.2023 щодо призначення/перерахунку пенсії за особливі заслуги перед Україною у разі втрати годувальника, врахувавши при цьому висновки суду, викладені у цьому судовому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) сплачений судовий збір в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; код ЄДРПОУ: 20987385) сплачений судовий збір в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна