Справа № 2-483
2010 року
19 жовтня 2010 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області,
в особі головуючої судді Лопухович А.О.,
при секретарю Захарчук М.В.,
за участю представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Дубно справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, моральної шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики таким, що не укладений, визнання розписки недійсною,
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 5 березня 2009 року він позичив ОСОБА_4 під розписку 10 300 гривень. Йому гроші потрібні були в зв»язку із скрутним матеріальним становищем і сімейними проблемами. Мав повернути їх у кінці листопада 2009 року. На даний час борг за договором не повернутий, а тому просить стягнути його і судові витрати у судовому порядку. Подав заяву про збільшення розміру позовних вимог. Вважає, що ОСОБА_4 зобов»язаний сплатити йому не лише суму боргу по розписці, а й індекс інфляції за період із грудня 2009 року по вересень 2010 року в сумі 521,90 грн. та 3% річних від просроченої суми в сумі 238,93 грн. Всього просить стягнути на його користь з відповідача 11 060 грн. 83 коп. та 5000 грн. моральної шкоди, яка полягає у приниженні гідності та ділової репутації, адже він видається немічним в очах його знайомих та друзів. Така сума є достатньою для розумного задоволення його потреб і ні в якому разі не призведе до його збагачення.
В обґрунтування свого зустрічного позову ОСОБА_4 посилається на те, що ніяких коштів він не позичав у ОСОБА_3 5 березня 2009 року. Розписка ним була написана і надана під диктовку і на вимогу ОСОБА_3 За її допомогою він хотів відшкодувати шкоду за ремонт свого автомобіля Мерседес-Бенц д.н.НОМЕР_1, так як вважає, що ця шкода заподіяна ним в результаті ДТП, яка мала місце 31 січня 2009 року близько 4 год. на Дедеркальському перехресті в Тернопільській області. Жодних доказів щодо розміру заподіяної шкоди йому не надано, а так званий розмір позики, був визначений самим ОСОБА_3 З приводу отриманих ушкоджень він лікувався з 12 по 26 лютого 2009 року в лікарні, і про це було повідомлено відразу міліцію. Крім того, ОСОБА_3 обіцяв йому, що після написання тієї розписки він оформить його належним чином їх трудові відносини, які до того часу не хотів оформляти, хоча фактично працював у нього з 28 вересня 2008 року. Після повернення із лікарні, відповідач відмовився виконати свої зобов»язання і сказав, що такі працівники йому не потрібні. Згодом почав вимагати повернення коштів по розписці. Просить визнати договір позики таким, що не укладений та розписку від 5 березня 2009 року недійсною.
У судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник повністю підтримали свій позов із вказаних підстав, який просять задоволити. Зустрічний позов не визнають повністю. Представник пояснив, що ОСОБА_4 позичив гроші не зрозуміло на що і з моменту написання розписки не заявляв, що на нього був тиск з боку ОСОБА_3. Якби він хотів повернути кошти затрачені на ремонт вказаного автомобіля, то зробив би експертизу і звернувся б до суду із таким позовом. Вважає їх позов повністю обґрунтованим. Якщо будуть якісь претензії, то вони будуть клопотати про проведення експертизи. Автомобіль було дійсно відремонтовано повністю тільки за кошти ОСОБА_3. Дійсно вони зустрічалися у барі, де і передавалися гроші.
ОСОБА_4 та його представник у судовому засіданні первісний позов не визнали повністю. Повністю підтримали зустрічний позов і просять його задоволити із вказаних у ньому підстав. Пояснили, що все було саме так як вказав. Він працював вже тривалий час у ОСОБА_3 водієм на автомобілі Мерседес-Бенц, перевозив людей маршрутом Київ-Почаїв. В кінці січня 2009 року з ним трапилася ДТП і він перебував у лікарні, через що і дізналися правоохоронні органи про цю подію. Проводили перевірку, є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно нього. Через деякий час ОСОБА_3 запропонував зустрітися у кафе «Зодіак» і поговорити. Зустрівшись він сказав, що машину вже відремонтував і запитав як він має йому відшкодовувати гроші. Запропонував щоб відробив, а він буде вираховувати ці гроші із заробітної плати до листопада 2009 року. Сказав написати розписку, що ніби-то дав у борг 10 300 грн. і він має повернути їх до кінця листопада 2009 року. Стверджує, що позичав у сина дружини ОСОБА_5 для повернення відповідачу на ремонт 1000 грн., син сам йому заносив так живе по-сусідству. Коли повернувся з лікування ОСОБА_3 відмовився брати його назад на роботу і через це не зміг їх відпрацювати. Стверджує, що трудові відносини між ними не були оформлені належним чином, через що не сплачувалися відповідні внески у Пенсійний Фонд України та податки. Факт наявності між ними трудових відносин підтверджується самим же поясненням ОСОБА_3, які він давав працівникам міліції з приводу ДТП. Вважає, що розписка має бути визнана фіктивною і недійсною, так як не було наміру у відповідача створити правові наслідки, а договір позики просить визнати таким, що не укладений, тобто недійсним.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши всі матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Факт перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах із ОСОБА_3 з осені 2008 року по лютий 2009 року підтверджується відмовним матеріалом №182 по факту ДТП, яка мала місце 31 січня 2009 року. (а.с.____)
Зазначені обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються їх поясненнями.
Відповідно до ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Так, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у суді пояснили, що дійсно давали по проханню їх мами та ОСОБА_4 ОСОБА_3 1000 грн. на ремонт буса. Це були особисті гроші ОСОБА_5
Із пояснень свідка ОСОБА_7 вбачається, що після аварії ОСОБА_4 хворів, мав переломи ребер. ОСОБА_3 щодня звонив і казав, що треба гроші. Тоді позичили у сина 1000 грн. і віддали йому. 5 березня 2009 року ОСОБА_3 позвонив і визвав чоловіка. Після повернення він розповів, що ОСОБА_3 заставив його написати розписку на 10 300 грн. для гарантії того, що він відпрацює йому ті гроші до зими 2009 року. Мав вираховувати їх із заробітної плати.
Враховуючи викладене, суд вважає, що написання розписки від 5 березня 2009 року не було спрямоване на реальне отримання у борг коштів від ОСОБА_3 в сумі 10 300 грн., а на повернення збитків завданих ОСОБА_4 в результаті дорожньо-транспортної пригоди його транспортному засобу. Фактичної передачі грошових коштів, зазначених в розписці від 5 березня 2009 року не відбулося.
За змістом ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі викладеного, суд дійшов переконання, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо стягнення суми боргу за договором позики із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, моральної шкоди слід відмовити за безпідставністю, а договір позики та розписку від 5 березня 2009 року має бути визнано судом недійсними.
Керуючись ст.ст. 3, 6, 57, 60, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст.234, 1051 ЦК України, ст.65 СК України, суд,-
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, моральної шкоди - за безпідставністю позовних вимог.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики таким, що не укладений, визнання розписки недійсною - задоволити.
Визнати договір позики, укладений 5 березня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на суму 10300 (десять тисяч триста) грн. - недійсним.
Визнати розписку ОСОБА_4 від 5 березня 2009 року про отримання коштів в сумі 10300 (десять тисяч триста) грн. - недійсною.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 17 (сімнадцять) грн. витрат по оплаті державного мита та 37 (тридцять сім) грн. витрат по оплаті ІТЗ, всього 54 (п»ятдесят чотири) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: