Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 лютого 2024 року Справа№200/6535/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
15 листопада 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про:
визнання протиправними та скасування:
-пункт 2 Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №537 від 23.09.2023 року, яким солдата, стрільця-зенітника зенітно ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення передбачене пунктом «в» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - «СУВОРА ДОГАНА»,
-пунктами 2 та 3 Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №550 від 27.09.2023 року яким солдата, стрільця-зенітника зенітно ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення передбачене пунктом «в» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - «СУВОРА ДОГАНА та позбавлено: щомісячної премії відповідно до його особистого внеску в загальні результати служби, за вересень 2023 року; додаткової винагороди, передбаченої ПКМУ №168 віл 28.02.2022 року, за вересень 2023 року та грошового забезпечення за час знаходження у самовільному залишенні військової частини, а саме за 01.09.2023 року;
визнання протиправними та скасування стягнення накладені командиром Військової частини НОМЕР_1 на солдата, стрільця-зенітника зенітно ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за Наказами командира військової частини НОМЕР_1 №537 від 23.09.2023 року та №550 від 27.09.2023 року;
зобов'язання командира Військової частини НОМЕР_1 зняти з солдата стрільця-зенітника зенітно ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 дисциплінарні стягнення, застосовані за Наказами командира військової частини НОМЕР_1 №537 від 23.09.2023 року та №550 від 27.09.2023 року із відображенням зазначеного у всіх документах, що передбачають облік дисциплінарних стягнень.
В обґрунтування позову зазначено, що 01.09.2023 року об 09 год. змінився з чергування на КСП «Автоген», вказує, що графіку чергувань до нього не доведено та фактично цей графік встановлено солдатами самостійно по 6 годин чергування та 12 годин відпочинку, у зв'язку з чим вважав, що був вільний з 09:00 до 21:00.
Зазначає, що об 12:00 виїхав до військової комендатури в м. Курахове для подання скарги на командування батальйону з метою отримати можливість лікуватись.
Об 15:00 позивач повернувся у розташування військової частини та об 15:00 подав рапорт комадиру роти ОСОБА_2 , про те, що за станом здоров'я не може виконувати накази.
В подальшому, щодо позивача було ініційовано службове розслідування, при цьому, позивач вказує, що службова перевірка не передувала службовому розслідуванню, оскільки не проводилось взагалі.
Крім того, позивач вважає, що відповідач, у матеріалах службового розслідування, фактично спотворив ситуацію, що склалась.
Вважає накази відповідача від 23.09.2023 року №537 та від 27.09.2023 року №550, які видані за наслідками службового розслідування, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
09 лютого 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що позивач в проміжок часу з 28.02.2022 по 24.01.2024 проходив службу в військовій частині НОМЕР_1 , про що також свідчить довідка про проходження служби №301 від 28.01.2024, яка спрямована до суду на виконання ухвали від 19.01.2024 та ухвали від 30.01.2024. За час служби позивач неодноразово припускався порушення військової дисципліни, допускав негідні вчинки, неодноразово самовільно залишав місце несення служби, умисно не виконував накази командира, за що притягався до дисциплінарної відповідальності враховуючи зібрані матеріали службових розслідувань.
Вказує, що 01.09.2023 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт від командира роти вогневої підтримки НОМЕР_1 про те, що 01.09.2023 Позивач самовільно залишив місце несення служби без закріпленої за ним стрілецької зброї. За даним фактом призначене службове розслідування, в ході якого факти та обставини, викладені у рапорті знайшли своє беззаперечне підтвердження. За результатами проведеного службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.09.2023 №550, Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та, враховуючи вимоги Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам №260 від 07.06.2018, його позбавлено частини грошового забезпечення.
02.09.2023 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт від командира роти вогневої підтримки НОМЕР_1 про те, що 01.09.2023 Позивач відмовився виконувати наказ №2992/дск від 01.09.2023 по охороні та обороні КСП «Автоген». За даним фактом проведено службове розслідування, в ході якого факти та обставини, викладені у рапорті знайшли своє беззаперечне підтвердження. За результатами проведеного службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2023 №537, Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності з огляду на характер вчиненого правопорушення, минулу поведінку тощо.
Відповідач вважає, що рішення про притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності, про позбавлення частини грошового забезпечення є виваженими, а приймаючи їх, враховані конкретні обставини правопорушень, допущених Позивачем, його характеристику та попередню поведінку.
Вказує, що оспорювані позивачем накази винесені командиром військової частини на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно. Обмежень права особи на участь у процесі прийняття рішення не допущено.
Ухвалою суду від 09 січня 2023 року поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано копії та докази.
Ухвалою суду від 19 січня 2024 року повторно витребувано копії та докази по справі.
Ухвалою суду від 30 січня 2024 року продовжено Військовій частині НОМЕР_1 встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів, що витребувані ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року та від 19 січня 2024 року, по 09 лютого 2024 року.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 виданий Великоновосілківським РВУМВС України в Донецькій області 21 червня 1996 року.
ОСОБА_1 з 28.02.2022 року по 24.01.2023 року проходив військову службу у Військовій частина НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою відповідача від 28.01.2024 року №301.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарчої діяльності) від 01.09.2023 року №599 наказано:
п.1 за фактом викладеним у рапорті від 01.09.2023 року №5305 призначити службове розслідування;
п. 4 відпрацювати Акт службового розслідування, щодо з'ясування причин та обставин самовільного залишення військової частини солдата ОСОБА_1 , стрільця-зенітника ракетного відділення, зенітного ракетного-артилерійського взводу роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_1 .
Актом службового розслідування №459 від 27.09.2023 року встановлена вина військовослужбовця, а саме: в діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, а саме: «Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, вчинеен в умовах особливого періоду».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.09.2023 року №550 «Про результати службового розслідування» наказано:
п.1 службове розслідування вважати завершеним;
п.2 за порушення вимог статей 11, 12, 14, 16, 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройний Сил України, що виразилсиь у недбалому відношенні до обов'язків військової служби, притягнути солдата ОСОБА_1 стрільця-зенітника ракетного відділення, зенітного ракетного-артилерійського взводу роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_1 в порядку статіт 54 Дисциплінарного статуту Збройний Сил України до відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення передбачене п. «в» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройний Сил України «СУВОРА ДОГАНА».
Згідно з матеріалів справи, до ОСОБА_1 доведено наказ командра в/ч НОМЕР_1 від 27.09.2023 року №550 «Про результати службового розслідування».
Також, в матеріалах справи, щодо службового розслідування за наказом від 27.09.2023 ркоу №550, наявні наступні докази.
Рапорт командира РВП в/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 від 01.09.2023 року.
Доповідь №324 від 01.09.2023 року по факту СЗЧ (без зброї) військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Службова характеристика солдата ОСОБА_1 .
Пояснення солдата ОСОБА_4 від 04.09.2023 року.
Пояснення бойового медика протитанкового взводу РВП в/ч НОМЕР_1 мл. Сержанта ОСОБА_5 відповідно до яких під час перевірки особового складу РВП, близько 11:00 01.09.2023 року було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 .. Вжиті заходи, щодо з'ясування місцезнаходження солдата ОСОБА_1 позитивного результату не дали. Близько 20:00 - 01.09.2023 року солдат ОСОБА_1 прибув на КСП «Водолій».
Пояснення сержанта матеріального забезпечення РВП в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 відповідно до яких під час перевірки особового складу РВП, близько 11:00 01.09.2023 року було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 .. Вжиті заходи, щодо з'ясування місцезнаходження солдата ОСОБА_1 позитивного результату не дали. Близько 20:00 01.09.2023 року солдат ОСОБА_1 прибув на КСП «Водолій».
Доповідь №326 від 02.09.2023 року по факту повернення СЧЗ (без зброї) військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Медична характеристика на солдата ОСОБА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарчої діяльності) від 02.09.2023 року №604 наказано:
п.1 за фактом викладеним у рапорті від 02.09.2023 року №5368 призначити службове розслідування;
п. 4 відпрацювати Акт службового розслідування, щодо з'ясування причин та обставин випадку невиконання наказу військової частини солдата ОСОБА_1 , стрільця-зенітника ракетного відділення, зенітного ракетного-артилерійського взводу роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_1 .
Актом службового розслідування №448 від 23.09.2023 року встановлено, що стрілець-зенітник ракетного відділення, зенітного ракетного-артилерійського взводу роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 , знехтував службовим обов'язком та посилаючись на незадовільний стан здоров'я не заступив в наряд по охороні та обороні КСП «Автоген» відповідно заздалегідь затвердженому графіку, чим порушив вимоги ч. 1, 2, 4, 6 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.12, 14, 16, 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 2 Дисциплінарного статуту Збройний Сил України, ч. 1,5 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройний Сил України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23.09.2023 року №537 «Про результати службового розслідування» наказано :
п.1 службове розслідування вважати завершеним:
п.2 за порушення вимог статей 11, 12, 14, 16 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройний Сил України, що виразились у порушенні військової дисципліни та невиконанні службових обов'язків, притягнути солдата ОСОБА_1 стрільця-зенітника ракетного відділення, зенітного ракетного-артилерійського взводу роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_1 в порядку ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройний Сил України, за неблазе ставлення до військової служби притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення передбачене п. «в» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройний Сил України «СУВОРА ДОГАНА»
Згідно з матеріалів справи, до ОСОБА_1 доведено наказ командра в/ч НОМЕР_1 від 27.09.2023 року №550 «Про результати службового розслідування».
Також, в матеріалах справи, щодо службового розслідування за наказом від 02.09.2023 року №604, наявні наступні докази.
Рапорт командира РВП капітана ОСОБА_7 відповідно до якого, 01.09.2023 року солдат ОСОБА_1 відмовився виконати наказ командира РВП в/ч НОМЕР_1 №2992/дск від 01.09.2023 року вести охорону та оборону КСП «Автоген» та не вийшов на чергування.
Доповідь №327 від 02.09.2023 року по факту невиконання наказу військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Графік чергування військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , задіяних на охороні та обороні КСП «Автоген» за вересень 2023 року. Крім цього, у графіку чергування наявний наступний запис ОСОБА_1 , відповідно до якого останній 01.09.2023 року подав рапорт командиру роти про неможливість виконувати бойові дії у зоні бойових дій за станом здоров'я та особистий підпис.
Довідка ВЛК від 22.05.2023 року №513 відповідно до якої солдата ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби.
Витяг з наказу №2992 від 01.09.2023 року, яким наказано РВП в/ч НОМЕР_1 продовжувати посилювати вогневими засобами з розрахунками позиції підрозділів 1СР, 2 СР, МР в/ч НОМЕР_1 для підвищення вогневого впливу на підрозділи противника та завдання йому втрат у живій силі та техніки із завданням вести цілодобову охорону та оборону у складі: під п.5 зазначено солдата ОСОБА_1 .
Медична характеристика на солдата ОСОБА_1 .
Службова характеристика солдата ОСОБА_1 .
Витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.02.2023 року №33.
Витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.02.2022 року №33.
Пояснення командира РВП ОСОБА_8 від 10.09.2023 року відповідно до яких 01.09.2023 року гол. Сержант ОСОБА_9 доповів, що солдат ОСОБА_1 не вийшов на службу, а саме не заступив в наряд до охорони КСП «Автоген». В подальшій бесіді ОСОБА_1 пояснив, що на службу він не буде заступати у зв'язку зі станом здоров'я.
Пояснення ОСОБА_1 від 05.09.2023 року відповідно до яких останній вказує, що 01.09.2023 року 0 12:00 виїхва у м. Курахове до ВСП де написав заяву на командира в/ч НОМЕР_1 та начальника медичного пункту НОМЕР_1 , повернувся з м. Курахове приблизно о 15:00. 02.09.2023 року не заступив на службу у зв'язку з тим, що у нього погіршився стан здоров'я. Рапотротом від 01.09.2023 року доповів командиру ОСОБА_8 про те, що не спроможний виконувати бойові завдання у зоні проведення бойових дій у зв'язку зі станом здоров'я. Зазначив, що наказ щодо чергування на КСП не доводився, підпис поставив лише на графіку чергувань, але з приміткою, що не здатен нести службу за станом здоров'я.
Пояснення начальника медичної служби ОСОБА_10 від 13.09.2023 року відповідно до яких вказав, що 01.09.2023 року та в попередні дні солдат ОСОБА_11 до медичного пункту зі скаргами здоров'я не звертався, останнє звернення ОСОБА_4 було 16.05.2023 року, його було направлено а проходження ВЛК.
Пояснення головного сержанат РВП ОСОБА_12 від 06.09.2023 року відповідно до яких 01.09.2023 року приблизно о 13:00 підійшов до солдата ОСОБА_1 та повідомив, що відповідно графіку чергувань ві ввечері 01.09.2023 року заступає в наряд по хороні та обороні КСП «Автоген», однак ОСОБА_1 заступати в наряд відмовився мотивуючі поганим станом здоров'я, але будь-яких медичних документів не надав. Зауважив, що наказ командира РВП в/ч НОМЕР_1 №2992/дск від 01.09.2023 року до особового складу доводився усно, графік чергування на КСП «Автоген» доводився військовослужбовцям під підпис.
Також в матеріалах справи містяться наступні докази.
Виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного ) хворого №345 ОСОБА_1 яка видана КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова «ДОР».
Виписка з медичної картки стаціонарного хворого №1130 ОСОБА_1 яка видана КП «ДОСРЦ «Солоний лиман» ДОР «Новотроїцьке».
Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого в/ч НОМЕР_1 №143 від 14.09.2023 року.
Направлення на стаціонарне лікування солдата ОСОБА_1 від 12.10.2023 року №4070/17491.
Заява до комендатури м. Курахове від 01.09.2023 року згідно з якої ОСОБА_1 , солдат НОМЕР_3 батальйону НОМЕР_4 бригади в/ч НОМЕР_1 скаржився на керівництво в/ч НОМЕР_1 , де наявна відмітка про отримання заяви зам. коменданта м, Курахове ст. л-т О. Черненко 01.09.2023 року.
Лист Донецького зонального відділу ВСП від 01.10.2023 року №8494/В3 в якому розглянуто звернення ОСОБА_1 , щодо можливих неправомірних дій з боку посадових осіб в/ч НОМЕР_1 .
Рапорт солдата ОСОБА_1 до командира РВП в/ч НОМЕР_1 згідно з яким останній повідомив про неможливість виконання бойових завдань через стан здоров'я.
Доповідь начальника медичної служби ОСОБА_13 , комнадиру в/ч НОМЕР_1 від 01.09.2023 року згідно якої на час звернення солдата ОСОБА_11 даних за необхідність проходження стаціонарного лікування не має. Також вказано, що солдат ОСОБА_1 може виконувати обов'язки по охороні КСП «Автоген».
Рапорт солдата ОСОБА_1 до начальника медичної служби в/ч НОМЕР_1 від 14.09.2023 року, де ОСОБА_1 просив направити його на лікування колінного суглобу згідно з висновками та рекомендаціями лікарів.
Лист Донецького ОТЦК та СП від 09.07.2023 року №04/1056 до командира в/ч НОМЕР_1 де вказано, що при позитивному рішенні командира в/ч НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 може бути призначений на вакантну посаду стрільця 1 відділення охорони взводу охорони першого відділу Волноваського РТЦК та СП ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » сухопутних військ ЗСУ.
Лист в/чА7271 від 03.10.2023 року №3882 яким повідомлено ОСОБА_1 що до стройової частини в/ч НОМЕР_1 рапорту від 11.08.2023 року не надходило та вказано, що у випадку бажання здійснити перевід до іншої військової частини рекомендуємо отримати відповідні документи із вказаної частини та надати до командира рапорт про перевід.
Вважаю протиправними накази відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 5:30 год. 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації. В подальшому Указами Президента України неодноразову продовжувався військовий стан, який неоднарозово продовжувася та діє станом на теперешній час.
Загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232).
Частина 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частина 2-4 статті 2 Закону України № 2232-ХІІ.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
Стаття 11 Статуту.
Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Стаття 12 Статуту.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо)
Стаття 14 Статуту.
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Стаття 16 Статуту.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Стаття 30 Статуту.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Стаття 127 Статуту.
Солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.
Солдат підпорядковується командирові відділення.
Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" №551-XIV від 24.03.1999 року затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень,права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Стаття 4 Дисциплінарного статуту.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних учинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Чатина 1 статті 5 Дисциплінарного статуту.
За стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Стаття 6 Дисциплінарного статуту.
Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Стаття 48 Дисциплінарного статуту.
На військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Стаття 84 Дисциплінарного статуту.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017р. №608 (далі - Порядок №608).
Пункт 2 розділу І Порядку № 608.
Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пункт 3 розділу ІІ Порядку № 608
Службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Пункти 1-4 розділу V Порядку.
За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Пункт 6 розділу V Порядку № 608
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пункт 1 розділу VІ Порядку №608.
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Аналіз наведених вище норм дозволяє суду дійти дійти висновку про те, що службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються з метою уточнення причин, установлення обставин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством України, та ступеня вини особи (осіб), яка вчинила це правопорушення.
Щодо наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23.09.2023 року №537 «Про результати службового розслідування».
Як встановив суд, за результатами проведеного службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_1 знехтував службовим обов'язком та посилаючись на незадовільний стан здоров'я не заступив в наряд по охороні та обороні КСП «Автоген» відповідно заздалегідь затвердженому графіку, разом з цим, на той день за медичною допомогою не звертався.
Також з Акта перевірки видно, що солдат ОСОБА_1 01.09.2023 року не заступив на службу у зв'язку з тим, що у нього погіршився стан здоров'я та рапортом доповів командиру ОСОБА_8 про те що не спроможний виконувати бойові завдання у зоні проведення бойових дій у зв'язку зі станом здоров'я.
Тобто позивач не заперечує того, що він не виконав наказ командира, однак стверджує, що таке невиконання пов'язано зі станом здоров'я.
Так, позивач покликається на те, що 22.05.2023 ВЛК склала довідку №513, відповідно до якої встановлено обмежену придатність позивачки до військової служби. Протипоказана служба в десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Також, у позовній заяви вказав, що до нього не було доведено графіку чергувань на КСП «Автоген».
Суд зауважує, що в довідці ВЛК від 22.05.2023 року №513 чітко вказано, які саме види військової служби протипоказані позивачу, - в десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах.
Водночас суд звертає увагу на те, що у рапорті від 01.09.2023 ОСОБА_1 вказує, що знаходячись у зоні бойових дій він не може дотримуватись порад лікарів стосвоно післяопераційного догляду за колінним суглобом, яке вимагає усунення будь-яких навантажень також посилається на рішення ВЛК від 22.05.2023 року №513 визнаний обмежено придатним до військової служби, та вказує, що в усній формі повідомляє про проблеми зі здоров'ям командиру батальйону, начальнику медичної служби та ротному медику.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні пояснення начальника медичної служби ОСОБА_10 від 13.09.2023 року відповідно до яких вказано, що 01.09.2023 року та в попередні дні солдат ОСОБА_11 до медичного пункту зі скаргами здоров'я не звертався, останнє звернення ОСОБА_4 було 16.05.2023 року, його було направлено а проходження ВЛК.
Також наявна доповідь начальника медичної служби ОСОБА_13 комнадиру в/ч НОМЕР_1 від 01.09.2023 року згідно якої на час звернення солдата ОСОБА_11 даних за необхідність проходження стаціонарного лікування не має. Також вказано, що солдат ОСОБА_1 може виконувати обов'язки по охороні КСП «Автоген».
Крім того, посилання позивача на те, що до нього не було доведено графік чергувань спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме графіком чергувань військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , задіяних на охороні та обороні КСП «Автоген» за вересень 2023 року, у графіку чергування наявний наступний запис ОСОБА_1 , відповідно до якого останній 01.09.2023 року подав рапорт командиру роти про неможливість виконувати бойові дії у зоні бойових дій за станом здоров'я та особистий підпис.
Таким чином, докази, що є у справі, не підтверджують того, що в день видачі бойового наказу командира РВП 105 об ТРО №2992 від 01.09.2023 року, яким наказано РВП в/ч НОМЕР_1 продовжувати посилювати вогневими засобами з розрахунками позиції підрозділів 1СР, 2 СР, МР в/ч НОМЕР_1 для підвищення вогневого впливу на підрозділи противника та завдання йому втрат у живій силі та техніки із завданням вести цілодобову охорону та оборону, котрий позивач відмовилася виконувати, у позивача були поважні причини для невиконання наказу командира.
Отже, встановлені під час службового розслідування обставини у сукупності вказують на те, що позивач відмовився від виконання бойового наказу командира РВП 105 об ТРО №2992 від 01.09.2023 року, що є порушенням вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України, ч. 1, 5 ст. 4 Дисциплінарного Статуту ЗС України.
Суд також наголошує, що системний аналіз норм Статуту внутрішньої служби ЗС України, статей 1,3,4, Дисциплінарного Статуту ЗС України та Закону України № 2232-ХІІ свідчить, що виконання наказів командира є беззастережним. Позивач цього обов'язку не дотрималася.
Суд зазначає, що до військовослужбовця висуваються підвищені вимоги, що пов'язано з особливим статусом Збройних Сил України та державною службою особливого характеру, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Невиконання військовослужбовцями бойових наказів призводять до неможливості належного виконання покладених обов'язків особовим складом військової частини, зниженню авторитету, як командування у підрозділі, що впливає на загальний порядок дисципліни і субординації, так і сил територіальної оборони взагалі.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вина позивача у порушенні військової дисципліни доведена належними та допустимими доказами. Відповідач обґрунтовано і правомірно прийняв наказ від 23.09.2023 року №537 «Про результати службового розслідування».
Щодо наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 27.09.2023 року №550 «Про результати службового розслідування».
Відповідно до статті 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (у редакції, чинній до 18.05.2023), військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Бойове чергування це виконання бойового завдання. Бойове чергування здійснюється черговими силами і засобами, призначеними від військових частин. До складу чергових сил і засобів входять бойові обслуги, чергові зміни пунктів управління, сил і засобів бойового забезпечення та обслуговування (частина перша і друга статті 332 Статуту внутрішньої служби).
Згідно з абзацом четвертим частини другої статті 340 Статуту внутрішньої служби особовому складові чергової зміни під час несення бойового чергування заборонено самовільно залишати бойовий пост чи інше місце несення бойового чергування.
Відтак з дня введення в Україні воєнного стану (24.02.2022) усі військові частини залученні до виконання бойових завдань, а отже здійснюють бойове чергування, у тому числі відповідач.
Таким чином, військовослужбовцям відповідача заборонено самовільно залишати бойовий пост чи інше місце несення бойового чергування.
В матеріалах справи наявний бойовий наказ командира РВП №2992 від 01.09.2023 року, яким наказано РВП в/ч НОМЕР_1 продовжувати посилювати вогневими засобами з розрахунками позиції підрозідів 1СР, 2 СР, МР в/ч НОМЕР_1 для підвищення вогневого впливу на підрозділи противника та завдання йому втрат у живій силі та техніки із завданням вести цілодобову охорону та оборону у складі, де під п.5 зазначено солдата ОСОБА_1 .
Також у зазначеному вище наказі визначено завдання вести цілодобову охорону та оборону КСП.
Суд зазначає, що статтею 14 Статуту внутрішньої служби встановлено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.
Отже, залишати розташування військової частини із службових та/або особистих питань військовослужбовець може лише за згодою свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.
Суд встановив, що згідно з Акта службового розслідування позивач самовільно, без дозволу командира, залишив місце несення служби (без зброї) та був відсутній у період з 11:00 01.09.2023 року по 20:00 01.09.2023 року.
На підтвердження факту самовільного залишення позивачем військової частини та невиконання службових обов'язків в матеріалах справи наявні наступні документи.
Рапорт командира РВП в/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 від 01.09.2023 року згідно з яким 01.09.2023 року під час перевірки особового складу РВП в/ч НОМЕР_1 виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 . На телефона дзвінки не відповідає.
Доповідь №324 від 01.09.2023 року по факту СЗЧ (без зброї) військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 , щодо відсутності останнього в розташуванні військової частини НОМЕР_1 01.09.2023 року.
Пояснення бойового медика протитанкового взводу РВП в/ч НОМЕР_1 мл. Сержанта ОСОБА_5 відповідно до яких під час перевірки особового складу РВП, близько 11:00 01.09.2023 року було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 .. Вжиті заходи, щодо з'ясування місцезнаходження солдата ОСОБА_1 позитивного результату не дали. Близько 20:00 01.09.2023 роту солдат ОСОБА_1 прибув на КСП «Водолій».
Пояснення сержанта матеріального забезпечення РВП в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 відповідно до яких під час перевірки особового складу РВП, близько 11:00 01.09.2023 року було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 .. Вжиті заходи, щодо з'ясування місцезнаходження солдата ОСОБА_1 позитивного результату не дали. Близько 20:00 01.09.2023 року солдат ОСОБА_1 прибув на КСП «Водолій».
Доповідь №326 від 02.09.2023 року по факту повернення СЧЗ (без зброї) військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Позивач у позовній заяві посилається на те, що у зв'язку із погіршенням стану здоров'я та бездіяльністю командування в/ч НОМЕР_1 щодо розгляду його скарг він, у перерві між чергуваннями, поїхав у комендатуру м. Курахове для подання скарги на бездіяльність на командування в/ч НОМЕР_1 .
Дійсно, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 до комендатури м. Курахове від 01.09.2023 року згідно якої солдат 105 батальйону НОМЕР_4 бригади в/ч НОМЕР_1 скаржився на керівництво в/ч НОМЕР_1 , де наявна відмітка про отримання заяви зам. коменданта м, Курахове ст. л-т О. Черненко 01.09.2023 року.
Також, в матеріалах справи наявний лист Донецького зонального відділу ВСП від 01.10.2023 року №8494/В3 в якому розглянуто звернення ОСОБА_1 , щодо можливих неправомірних дій з боку посадових осіб в/ч НОМЕР_1 .
Разом з тим, будь-яких відомостей про те, на підставі якого акта, вказівки, дозволу тощо він залишив місце розташування свого підрозділу у позовній заяві позивач не вказав. Також він не повідомив про залишення розташування своїх прямих командирів.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач прибув до розташування військової частини саме об 15:00.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт умисного самовільного залишення позивачем 01.09.2023 року місця несення бойового чергування, а також про наявність причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконання позивачем обов'язків військової служби.
Відтак, відповідач правомірно дійшов до висновку про неправомірність дій позивача щодо самовільного залишення місця несення військової служби, а отже порушення ним статей 11, 12, 16, 127, Статуту внутрішньої служби і статті 4 Дисциплінарного статуту.
Щодо правомірності утримання з позивача премії за особистий внесок у загальні результати служби за вересень 2023 року та не виплати грошового забезпечення за 01.09.2023 року, суд зазначає таке.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 1 розділу XVI Порядку №260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Отже, встановлення військовослужбовцю премії є правом командира, яке реалізується з урахуванням особистого внеску військовослужбовця в загальні результати служби.
В свою чергу, пункт 5 розділу XVI Порядку №260 містить імперативний припис, відповідно до якого військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках, серед іншого за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Як встановлено судом, позивач без поважних причин самовільно залишив місце служби 01.09.2023 року, у зв'язку з чим відповідач дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для позбавлення позивача премії за вересень 2023 року та грошового забезпечення за 01.09.2023 року.
Щодо утримання додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за вересень 2023 року суд зазначає таке.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пунктами 1 та 2-1 Постанови №168 установлено, зокрема, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом Міністра оборони України №44 від 25.01.2023 затверджено зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197.
Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01 лютого 2023 року.
Так, згідно зі змінами доповнено цей Порядок новим розділом XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Відповідно до п. 2 розділу XXXIV Порядку на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. (пункти 8 Порядку).
До наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зокрема які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Отже, самовільне залишення військової частини є підставою для невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за місяць, у якому здійснено порушення, згідно з наказом командирів (начальників) військових частин щодо виплати додаткової винагороди за минулий місяць, що видається до 5 числа поточного місяця.
Таким чином, оскільки судом встановлено самовільне залишення місце служби 01.09.2023 року у відповідача не було підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за вересень 2023 року.
Таким чином, і у задоволенні цих вимог необхідно відмовити.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та необхідність відмовити у задоволенні позову.
Решта доводів позивача, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). В той же час, оцінивши повідомлені позивачем обставина та долучені до матеріалів справи докази у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку про недотримання відповідачем процедури, встановленої Порядком №1567, що є достатнім для визнання спірних постанов протиправними, з огляду на наступне.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова