12 лютого 2024 рокуСправа №160/32035/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/32035/23 за позовною заявою Пенітенціарної академії України (14000, м. Чернігів, вул. Гонча, 34, код ЄДРПОУ: 08571788) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), третя особа: Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ: 00015622) про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням,-
06 грудня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Пенітенціарної академії України (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), третя особа: Міністерство юстиції України, в якій позивач просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Пенітенціарної Академії України (код ЄДРПОУ: 08571788 ІВАМ UА408201720313241001201007942 банк: ДКСУ м. Київ МФО 820172) витрати пов'язані з утриманням в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 141 415 грн. 03 коп. (сто сорок одна тисяча чотириста п'ятнадцять грн. 11 коп.
Позовна заява обґрунтована наявністю у відповідача заборгованості щодо відшкодування витрат, пов'язаних з її утриманням у позивача. Так, позивач належним чином виконав умови контракту, відповідач завершив навчання та був працевлаштований, однак в подальшому, не відпрацювавши встановлений строк, звільнилася за власним бажанням.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/32035/23 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/32035/23, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
05 січня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про надання доказів.
На виконання ч.2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява з додатками направлена відповідачу позивачем, що підтверджується фіскальним чеком від 01.12.2023 року №1400057957125. Згідно трекінгу на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта», лист отримано 06.12.2023.
Ухвала про відкриття провадження направлена відповідачу засобами поштового зв'язку - рекомендованим листом №0600238436009, згідно повідомлення про вручення №0690215760606 відправлення отримано позивачем особисто 21.12.2023 року.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, наявні підстави для розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами/
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Наказом позивача від 20.07.2019 року №349/ОД позивача зараховано з 18.09.2019 року курсантом І курсу денної форми здобуття освіти за спеціальностями за кошти державного (регіонального) бюджету.
01 вересня 2020 року позивач та відповідач уклали контракт №632 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України (далі - Контракт).
За п. 1 Контракту позивач зобов'язався, зокрема, забезпечити навчання згідно освітньої програми, після відрахування скласти довідку-розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у позивача за весь строк навчання та долучити її до особової справи, після видання наказу про відрахування відповідача із закладу вищої освіти до закінчення навчання видати їй під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 днів з дати отримання повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунку для перерахування коштів.
Відповідно до п. 2 Контракту замовник (Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції) зобов'язався призначити відповідача на визначену персональним розподілом посаду, невідкладно повідомити позивача про звільнення відповідача до відпрацювання нею трьох років після закінчення навчання, після видання наказу про звільнення відповідача до відпрацювання трьох років після закінчення навчання видати їй під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 днів з дати отримання повідомлення відшкодувати витрати позивача із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахунку для перерахування коштів.
Згідно п. 3 Контракту відповідач зобов'язалася у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільненні за служби протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати третій особі витрати, пов'язані з утриманням у закладі вищої освіти відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII)
Наказом позивача від 15.06.2023 року №280/ОС відповідачу присуджено 16.06.2023 року ступінь вищої освіти бакалавра, знято з забезпечення, наказано прибути 17 червня 2023 року у розпорядження начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та начальників міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції для подальшого проходження служби.
Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсанта відповідача у позивача розмір таких витрат за період з 18.08.2019 року по 16.06.2023 року складає 141415,03 грн. В довідці в наявності підпис позивача про ознайомлення з нею 16.06.2023 року.
Наказом Державної установи «Покровський виправний центр (№79)» від 16.06.2023 року №89/ОС-23 відповідача призначено на посаду начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи.
Наказом Державної установи «Покровський виправний центр (№79)» від 03.10.2023 року №156/ОС-23 відповідача звільнено 09.10.2023 року за власним бажанням відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Підстава - рапорт ОСОБА_1
09 жовтня 2023 року відповідач ознайомилася з довідкою розрахунком та повідомленням про те, що зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням у вищому навчальному закладі за весь період фактичного навчання, відшкодувати витрати на навчання має протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення, у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється у судовому порядку, а також повідомила свої контактні дані.
Довідкою про витрати на грошове забезпечення відповідача підтверджено розмір такого забезпечення за період з 18.08.2019 року по 16.06.2023 року.
Довідкою про витрати на харчування відповідача підтверджено розмір таких витрат за період з 2019-2023 року.
Довідкою на предмет витрат речового майна, виданого 1-му курсу 2019 року набору підтверджено вартість такого набору.
Довідкою про використання медикаментів та лікарських засобів підтверджено розмір таких витрат за період з 18.08.2019 року по 16.06.2023 року.
Довідкою про кількість прожитих днів в гуртожитку за період з 18.08.2019 року по 16.06.2023 року підтверджено кількість таких прожитих днів позивачем.
Розрахунком витрат на енергоносії, пов'язаних з утриманням відповідача в період з 18.08.2019 року по 16.06.2023 року підтверджено розмір таких витрат.
Вважаючи наявною за відповідачем заборгованість у заявленому до стягнення розмірі позивач звернувся з цим позовом про її стягнення.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
Частиною 5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року №2713-IV встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 74 Закону №580-VIII встановлено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Згідно з ч. 4 ст. 74 Закону №580-VIII особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 5 ст. 74 Закону №580-VIII передбачено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 року №261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №261).
Відповідно до п. 2 Порядку №261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.
Згідно з п. 3 Порядку №261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з:
грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;
оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.
Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.
Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Пунктом 4 Порядку №261 встановлено, що витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Відповідно до п. 5 Порядку №261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.
Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.
У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.
Пунктами 6, 8 Порядку №261 встановлено, що особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
Застосовуючи вказані положення законодавства до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Достатність та належність довідок-розрахунків на підтвердження розміру заборгованості, що стягується, визнана також Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 23.06.2022 року у справі №160/14829/21.
Суд констатує, що наданими позивачем доказами підтверджується розмір витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у позивача в період її навчання.
Також в цій справі судом встановлено, що відповідач всупереч положенням контракту не відпрацювала 3 роки після завершення навчання на відповідних посадах, що є підставою для відшкодування нею витрат, пов'язаних з її утриманням в період навчання.
Щодо правомірності стягнення грошового забезпечення як складової витрат на навчання суд виходить з наступного.
Грошове забезпечення курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання виплачується за місцем проходження служби (навчання) виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.
Тож, оскільки саме в кошторисі ВНЗ (вищого навчального закладу) МВС передбачаються кошти на виплату грошового забезпечення курсантів ВНЗ МВС, то вказане грошове забезпечення належить до категорії витрат на навчання таких курсантів.
Вказане кореспондує з пунктом 3 Порядку № 261, за змістом якого грошове забезпечення входить до складу витрат, які підлягають відшкодуванню у разі звільнення із служби в поліції за власним бажанням протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.
Грошове забезпечення курсантів вищих навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягає компенсації.
На спірні правовідносини не поширюється дія положень пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 15.06.2023 року у справі №520/6532/2020, від 13.01.2023 року у справі №440/2692/20
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тотожне правозастосування здійснено і Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 11.01.2022 року у справі №160/14384/21, а також постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2024 року у справі №460/4684/23, від 08.11.2023 року у справі №300/2420/22, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 року у справі №620/773/23, від 22.12.2023 року у справі №620/3943/22, постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 року у справі №540/4144/20.
Таким чином, усі без виключення витрати на утримання відповідача підлягають стягненню на користь позивача, що відповідає послідовній та актуальній судовій практиці, передусім Верховного Суду.
Суд вважає за доцільне навести практику Європейського суду з прав людини, яка є релевантною до обставин цієї справи за змістовним критерієм (суттю правовідносин між студентами вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання та подальшим працевлаштуванням в державних органах).
У справі Chitos проти Греції (рішення від 04 червня 2015 року, заява № 51637/12) Європейський суд з прав людини зазначав: заявник не може правомірно стверджувати, що не знав принципу і обсягу зобов'язання, яке він взяв на себе, обравши кар'єру офіцера і військового лікаря. Однією з головних переваг вступу до армії було безкоштовне навчання. Дійсно, збройні сили беруть на себе вартість усього навчання такої особи, сплачують їй платню і надають соціальне забезпечення як кадровому офіцеру. Натомість від офіцера після отримання диплома вимагається взяти на себе зобов'язання служити у відповідному званні певну кількість років.
Європейський суд з прав людини уважає, що накладене на кадрових офіцерів зобов'язання після завершення навчання нести службу протягом певного строку є невід'ємним від покладеного на них завдання. Обчислення строку дії контрактів офіцерів, які отримали освіту кошом армії, і умови розірвання таких контрактів належать до розсуду держави.
Вимога держави повернути кошти, витрачені на навчання офіцерів і військових медиків, а також на їх забезпечення відповідно до потреб, виправдовують заборону розривати контракт протягом певного строку і встановлення відшкодування витрат, яких зазнала держава протягом років навчання. Зобов'язання військових лікарів, які бажають піти у відставку до завершення контракту, сплатити державі певну суму на відшкодування витрат, понесених на їх навчання, цілком виправдовується перевагами, яких не мають цивільні студенти у сфері медицини, зокрема забезпеченим працевлаштуванням, отриманням платні тощо. Сам принцип відкупу років, які залишається відслужити, не становить порушення принципу пропорційності.
У справі Lazaridis проти Греції (рішення від 12 січня 2016 року, заява № 61838/14) заявник (лікар, підполковник армії) подав клопотання про його дострокове відрахування з армії. Генеральний штаб армії зобов'язав заявника виплатити державі відшкодування у сумі 121 321,72 Євро як компенсацію за дострокове звільнення. Заявник оскаржив таке рішення до суду. Суд відхилив його скаргу, у зв'язку із тим, що заявник, отримавши відповідну освіту, зобов'язався відслужити в армії дев'ятнадцять років і вісімнадцять днів, але він прослужив лише чотирнадцять років, два місяці та шість днів. Заявник оскаржив це рішення національного суду.
Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що зобов'язання військових лікарів, які бажали залишити армію до закінчення строку виконання обов'язку, відшкодувати державі витрати, понесені на їх навчання, було цілком виправданим з огляду на привілеї, якими вони користувалися порівняно із цивільними студентами-медиками. Особа, яка вступає на навчання до Військової академії, усвідомлює, що аналогом безкоштовної освіти, винагороди та соціальних переваг, якими користується така особа в силу свого військового статусу, є зобов'язання служити в рядах армії протягом визначеного періоду після закінчення навчання.
Обов'язок офіцерів армії нести службу протягом визначеного періоду після завершення їх підготовки відповідає встановленій меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме за допомогою військових установ особи отримують загальну медичну освіту, відповідну спеціалізацію, а також мають можливість займатися приватною медициною в неробочий час. Таким чином, сам принцип викупу решти років служби не порушує принцип пропорційності.
У справі Yanask проти Туреччини (рішення від 06 січня 1993 року заява № 14524/89) щодо права на освіту Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантування права на освіту не виключає застосування дисциплінарних стягнень; встановлені обмеження у справі заявника щодо права на освіту у Військовій академії не обмежують його право на освіту у цивільних навчальних закладах.
Щодо захисту права власності у рішенні Європейського суду з прав людини вказано, що у заявника виник борг перед державою щодо відшкодування плати за навчання, харчування, проживання у разі невиконання обов'язку стосовно проходження військової служби в армії у встановлений законодавством період. Комісія вважає, що обов'язок здійснити такі відшкодування після відрахування з навчального закладу не порушує права заявника відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.
Отже, практика відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі особи, яка не виконала свій обов'язок щодо відпрацювання в державних органах визначеного строку, є належним способом реалізації державної політики та відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Спосіб реалізації такої політики шляхом подання позову до суду забезпечує особі можливість належним чином представляти свою позицію та користуватися усім можливим обсягом прав, в свою чергу суд забезпечує дотримання законності та верховенства права під час здійснення відповідної процедури.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.11.2023 року №3587.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, за обставин цієї справи відсутні судові витрати, які підлягають розподілу за результатом ухвалення рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Пенітенціарної академії України (14000, м. Чернігів, вул. Гонча, 34, код ЄДРПОУ: 08571788) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), третя особа: Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ: 00015622) про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Пенітенціарної Академії України витрати, пов'язані з утриманням ОСОБА_1 в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 141 415,03 гривень (сто сорок одна тисяча чотириста п'ятнадцять гривень 03 копійки).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу.
Суддя Н.В. Боженко