09 лютого 2024 рокуСправа №160/16173/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
17 жовтня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- визначення із предметом спору у справі та за необхідності, подати до суду уточнену позовну заяву (із наданням доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів у відповідності до положень ч. 9 ст. 44 КАС України), із приведенням прохальної частини позову у відповідність до вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України;
- докази на підтвердження обставин про які зазначено у позові, у кількості примірників, залежно від складу сторін;
- докази надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду 17.10.2022 року документів.
На виконання ухвали суду від 24.10.2022 року через підсистему «Електронний суд» на адресу суду від представника позивача - Дяченко О.В. 03.01.2023 року надійшло клопотання/заява про уточнення позовних вимог, в якій просять:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України шодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, щомісячної премії) з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом Украйни «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, щомісячної премії) ОСОБА_1 з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України шодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, щомісячної премії) з 01.01.2021 року по 19.07.2021 року, одноразової грошової допомоги при звільненні за 15 років без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, щомісячної премії) ОСОБА_1 з 01.01.2021 року по 19.07.2021 року, одноразової грошової допомоги при звільненні за 15 років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 09 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачеві.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
04.12.2023 року на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи № 160/16173/22.
На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.12.2023 року адміністративна справа № 160/16173/22 передана на розгляд головуючому судді Тулянцевій І.В.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач у період з 06.06.2019 по 19.07.2021 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося у заниженому розмірі, а саме: у період з 30.01.2020 по 19.07.2021 року позивачу виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення і одноразові виплати, які обраховуються виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018 року замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (станом на 01.01.2020, 01.01.2021). 19.07.2021 року позивача звільнено з військової служби. 06.08.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати відомості про виплачене грошове забезпечення в розрізі всіх складових починаючи з 06.06.2019 року. Так, відповідачем надано довідки з яких вбачається, що посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати з 30.01.2020 року не були перераховані виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/16173/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Крім того, в ухвалі суду від 11.12.2023 року зазначалось про зобов'язання відповідача-
військової частини НОМЕР_1 надати до суду наступні документи, а саме:
- інформацію який розмір прожиткового мінімуму застосовано при встановленні ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт в період з 30.01.2020 року по 19.07.2021 року;
- який тарифний коефіцієнт застосовано при встановленні ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 30.01.2020 року по 19.07.2021 року;
- із застосуванням якого прожиткового мінімуму та тарифного коефіцієнту в період з 30.01.2020 року по 19.07.2021 року виплачувалось ОСОБА_1 грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні за 15 років.
18.12.2023 року на адресу суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування якого вказано, на виконання ухвали суду від 11 грудня 2023 року про витребування документів, повідомляємо, що особиста картка на грошове забезпечення та інші документи що стосуються позивача, у військової частини НОМЕР_1 відсутні (передані до Центрального архівного відділу Національної гвардії України). Вказане було також повідомлено позивачу листом від 14.02.2023 року №Д-1-6/54/12-96 на його заяву про надання інформації від 02.01.2023 року. З додатків до позовної заяви, а саме витягів з наказів про зарахування та виключення зі списків особового складу, ОСОБА_1 проходив службу у званні «капітан» та був встановлений посадовий оклад у розмірі 4370 гривень за 19 тарифним розрядом. Таким чином, слід дійти висновку:
1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений Постановою КМУ від 30 серпня 2017 р. №704 встановлений станом на 01 січня 2018 року, був застосований при встановленні ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт в період з 30.01.2020 по 19.07.2021 роки;
2) тарифний коефіцієнт 2,48 був застосований при встановленні ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 30.01.2020 по 19.07.2021 роки;
3) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений Постановою КМУ від 30 серпня 2017 р. №704 встановлений станом на 01 січня 2018 року та тарифний коефіцієнт 2,48, був застосований при виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 30.01.2020 по 19.07.2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні за 15 років. Крім того, зазначають що, позивач не звертався до військової частини НОМЕР_1 про здійснення перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.07.2021 з моменту звільнення до моменту подання позовної заяви. Військова частина НОМЕР_1 не відмовляла позивачу у здійсненні даного перерахунку. Вказані позовні вимоги щодо визнання дій військової частини НОМЕР_1 протиправними є передчасними. Жодних дій щодо досудового врегулювання спору позивач не вжив. Між тим, пунктом 4 Постанови №704 в редакції на момент її прийняття передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовці в, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Згодом постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020р. №1038, яка застосовується з 01.10.2020 р., примітки в додатках 1, 12, 13 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 викладені в новій редакції, відповідно до якої посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 у справі № 826/9052/18, залишеного без змін Шостим апеляційним адміністративним судом та Верховним Судом, зокрема, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови від 21.02.2018 № 103 в частині внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704) неправомірними та зобов'язано Кабінет Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, стосовно внесення змін до постанови № 704. Враховуючи викладене, у даному випадку відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.
Крім того, 18.12.2023 року на адресу суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду по справі №160/16173/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
29.12.2023 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача - Шелудька Михайла Євгенійовича надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін по справі №160/16173/22.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача - Шелудька Михайла Євгенійовича про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у справі №160/16173/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 , у період з 06.06.2019 по 19.07.2021 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника фізичної підготовки і спорту (ВОС-3201003) за званням «капітан».
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 Центрально оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України №145 від 19.07.2021 року (по стройовій частині) начальника фізичної підготовки та спорту родів військ і служб капітана ОСОБА_1 звільнено відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту) з військової служби наказом командувача Національної гвардії України від 09.07.2021 №128 о/с у запас Збройних Сил України, 19.07.2021 та виключено із списків особового складу.
Матеріалами справи підтверджено, що у період проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 нарахування грошового забезпечення здійснювалося у такому розмірі: у період з 30.01.2020 по 19.07.2021 року розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення і одноразові виплати, обраховувались виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року.
06.08.2021 року позивач звернувся із заявою до командира Військової частини НОМЕР_1 з проханням надати відомості про виплачене грошове забезпечення в розрізі всіх складових починаючи з 06.06.2019 року.
Відповідачем надано довідки з яких встановлено, що посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати з 30.01.2020 року не були перераховані виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - «Закон України №2011-XII »).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).
Так, Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 р. № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Тобто, на момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови №103, а саме:« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, суд зазначає, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
У той же час, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103.
Вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Із наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.
Таким чином, з 29 січня 2020 року, з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Натомість, використання відповідачем для розрахунку позивачу в спірні періоди розміру посадового окладу та окладу за військовим званням такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01 січня відповідного календарного року, суперечить положенням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 в редакції, що діє після набрання законної сили судового рішення по справі №826/6453/18. Такі дії відповідача призвели до отримання позивачем у вказаному періоді в меншому розмірі щомісячного грошового забезпечення, а також інших видів грошового забезпечення.
Водночас, суд зазначає, що Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Суд наголошує, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Відтак, на думку суду, зазначення у пункті 4 Постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не в праві установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому, суд зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №294-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом « 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Так, частина 3 статті 1-1 Закону « 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 « 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту законних очікувань (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.
У справі Кечко проти України (заява N 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені в частині 3 статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, у межах спірних правовідносин при складанні довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії позивача відповідач повинен був керуватися пунктом 4 постанови КМУ №704 в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14».
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб:
- станом на 01 січня 2018 року встановлений в розмірі 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України від 07.12.2017 « 2246-VIII Про Державний бюджет України на 2018 рік);
- станом на 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102,00 грн. (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 №294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік);
- станом на 01 січня 2021 року встановлений в розмірі 2270,00 грн. (стаття 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-IX Про Державний бюджет України на 2021 рік);
Отже, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом № 2246-VIII на 01.01.2018 є меншим за прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України від 14.11.2019 №294-IX на 01.01.2020 та від 15.12.2020 №1082-IX на 01.01.2021.
Як було зазначено вище, 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
При поновлені порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд звертає увагу, що у період з 30.01.2020 по 31.12.2020 відповідач при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 , згідно із пунктом 4 Постанови №704, мав застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн.
Вказані складові грошового забезпечення у 2020 році мали бути визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 Постанови №704.
У період з 01.01.2021 по 19.07.2021 відповідач при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 , згідно із пунктом 4 Постанови № 704, мав застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн.
Вказані складові грошового забезпечення у 2021 році мали бути визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 Постанови №704.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправність дій військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року та грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 19.07.2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року- протиправними, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, суд звертає увагу, що у день звільнення позивача з військової служби (19.07.2021) відповідачем було встановлено виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 15 років служби, про що безпосередньо зазначається у наказі командира військової частини НОМЕР_1 Центрально оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України №145 від 19.07.2021 року (по стройовій частині), яким начальника фізичної підготовки та спорту родів військ і служб капітана ОСОБА_1 звільнено відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту) з військової служби наказом командувача Національної гвардії України від 09.07.2021 №128 о/с у запас Збройних Сил України, 19.07.2021 та виключено із списків особового складу.
Між тим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було нараховано та виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення за 15 років служби, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, що в свою чергу свідчить про вчинення протиправних дій Військової частини НОМЕР_1 , а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на те, що відповідачем в ході розгляду справи не було доведено правомірність своїх дій та прийняття відповідних рішень, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, щомісячної премії) в період з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2020 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, щомісячної премії) за період з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений у Додатках до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, щомісячної премії) в період з 01.01.2021 року по 19.07.2021 року, одноразової грошової допомоги при звільненні за 15 років без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2021 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, щомісячної премії) за період з 01.01.2021 року по 19.07.2021 року, одноразової грошової допомоги при звільненні за 15 років з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений у Додатках до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева