05 лютого 2024 рокуСправа №160/29998/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 16.06.2016 р. до 28.02.2017 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 16.06.2016 р. до 28.02.2017 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2017 р. до 28.02.2018 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2017 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. до 21.02.2020 р. включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 463,15 грн. щомісячно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою КМУ від 17.07.2023 р. №1078;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4 463,15 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 р. до 21.02.2020 р. включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою КМУ від 17.07.2023 р. № 1078;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 16.06.2016 р. по 28.02.2017 р., за весь час затримки її виплати, а саме за період з 16.06.2016 р. по день фактичної виплати цієї індексації;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2017 р. по 21.02.2020 р., за весь час затримки її виплати, а саме за період з 01.03.2017 р. по день фактичної виплати цієї індексації.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач з 16 червня 2016 року по 21 лютого 2020 року проходив військову службу у Військовій частини НОМЕР_2 . ВЧ НОМЕР_2 у період з 16.06.2016 року по 28.02.2017 року включно перебувала на повному забезпеченні у ВЧ НОМЕР_1 . В свою чергу в період з 16.06.2016 р. по 28.02.2017 р. включно відповідачем-1 та з 01.03.2017 р. по 28.02.2018 р. включно відповідачем-2, проводилась не в повному розмірі виплата індексації грошового забезпечення, у зв'язку з тим, що відповідачі помилково нараховували її без застосування базового місяця (місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін) - січня 2008 року, та в період з 01.03.2018 р. по 21.02.2020 р. відповідачем-2 не виплачувалася позивачу фіксована сума індексації, яка була гарантована чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення".
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року позовна заява була залишена без руху та запропоновано позивачу у десятиденний строк надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з обґрунтуванням причин пропуску строку та доказів, що підтверджують причини такого пропуску.
Ухвалою суду від 27.11.2023 року поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
12.12.2023 року до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у січні 2016 року Департаментом фінансів Міністерства оборони України було встановлено виплачувати військовослужбовцям лише додаткові види грошового забезпечення (премія, надбавка за виконання особливо важливих завдань, щомісячна додаткова грошова винагорода, надбавка за особливі умови служби, надбавка у зв'язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці), які виплачуються в поточному місяці за минулий. Відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики від 08.08.2017 р. № 48/0/66- 17 (про індексацію грошових доходів), зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад та проведення грошових доходів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто в межах, що передбачені на ці цілі. Крім того, у листі Мінсоцполітики від 09.06.2016 р. № 252/10/136-16с до Департаменту фінансів МОУ зазначено, що нарахування сум індексації здійснюється у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. Враховуючи зазначене вказує, що виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах виділених коштів установ та організацій, що передбачені на ці цілі. Відповідно до ст.51 Бюджетного Кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Отже, ВЧ НОМЕР_2 з незалежних від неї обставин не може виплатити індексацію грошового забезпечення за рахунок інших коштів (заробітної плати працівників, грошового забезпечення військовослужбовців).
Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Щодо посилання позивача на те, що збільшення його грошового доходу у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року не відбулося та становить 0,00 грн., є не вірним. Відповідно до довідки щодо розмірів грошового забезпечення, нарахованого за період 01.02.2018 р. - 31.03.2018 р. підполковнику ОСОБА_1 : за лютий 2018 року було нараховано 9 184,05 грн. грошового забезпечення, а за березень 2018 року - 16 517,70 грн., відповідно грошове забезпечення в березні порівняно з лютим 2018 року було збільшено на 7 333,65 грн. (16517,70 грн. - 9 184,05 грн. = 7 333,65 грн.). Отже, розрахунок, який позивач відобразив в позовній заяві, а саме: "4 463,15 грн. - 0,00 грн. = 4 463,15 грн.", є не вірним, оскільки правильним буде розраховувати різницю наступним чином: 4 463,15 грн. - 7 333,65 грн. = 2870,5 грн. Отже, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року більший за суму індексації, яка утворилася в березні 2018 року на 2 870,50 грн., тобто перевищує суму індексації. З вказаних підстав, відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
До суду 13.12.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтримав вимоги викладені у позовній заяві, просить позов задовольнити та додатково зазначає, що висновки відповідача-2 щодо різниці підвищення грошового доходу в березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року є помилковими, тому що відповідач-2 робив такі розрахунки на підставі своєї довідки, відповідно до якої щомісячну додаткову грошову винагороду в сумі 5 510,43 грн. до розрахунку грошового забезпечення не включив, та виділив цю виплату в окремий стовпчик. В свою чергу до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Оскільки позивачу на підставі постанови КМУ № 889 щомісячна додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим грошовим забезпеченням відсутні.
13.12.2023 року відповідач-2 надав заперечення на відповідь на відзив, в якій вказав, що враховуючи положення постанови № 889 у системному зв'язку із нормами статей 9 і 15 Закону № 2011-ХІІ та правилами Інструкції дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена постановою № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, а є окремим платежем, який виплачується разом з грошовим забезпеченням. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу грошового забезпечення. Тому враховувати вказану винагороду при обчислені різниці грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року порівняно з березнем 2018 року, є безпідставним.
Відповідачу-1 позов з додатками та ухвала суду від 27.11.2023 року доставлені до його електронного кабінету 16.11.2023 року та 30.11.2023 року, що підтверджується відповідними довідками наявними матеріалах справи. Але, відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач-1 до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
Згідно із ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача та позицію відповідача-2, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з послужного списку підполковника ОСОБА_1 , який призваний на військову службу 01.08.1993 року, він проходив службу у Збройних Силах на посадах:
- 01.08.1993 року по 20.06.1998 року - курсант у Київському інституті управління і зв'язку;
- 20.06.1998 року по 31.07.1998 року - у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_3 ;
- 31.07.1998 року по 06.06.2022 року - командир взводу роти управління ВЧ НОМЕР_3 ;
- 06.06.2022 року по 19.11.2004 року - командир роти управління ВЧ НОМЕР_3 ;
- 19.11.2004 року по 14.11.2008 року - начальник зміни відділу контролю повітряної обстановки розвідувально-інформаційного центру ВЧ НОМЕР_4 ;
- 14.11.2008 року по 21.12.2010 року - оперативний черговий напрямку відділу збору та обробки інформації розвідувально-інформаційного центру ВЧ НОМЕР_4 ;
- 21.12.2010 року по 11.04.2013 року - начальник відділу контролю повітряної обстановки розвідувально-інформаційного центру ВЧ НОМЕР_4 ;
- 11.04.2013 року по 30.10.2013 року - старший черговий менеджер відділення напрямків відділу оперативного управління ВЧ НОМЕР_5 ;
- 30.10.2013 року по 02.04.2014 року - старший черговий менеджер відділення напрямків відділу оперативного управління ВЧ НОМЕР_5 ;
- 02.04.2014 року по 25.05.2015 року - старший оперативний черговий відділення напрямків відділу оперативного управління ВЧ НОМЕР_5 ;
- 25.05.201 року про 16.06.2016 року - оперативний черговий напрямку відділу збору та обробки інформації ситуаційного центру ВЧ НОМЕР_4 ;
- 16.06.2016 року по т/ч - начальник розвідувально-інформаційного відділу - заступник командира АЧ А4291.
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_6 від 21.02.2020 року № 39 підполковника ОСОБА_1 з 21.02.2020 року виключено зі списків особового складу частини на всіх видів забезпечення та вважається таким, що справи та посаду здав з 21.02.2020 року.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно із частинами 1-3 статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно із статтею 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст.ст.4, 6 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина; індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (у 2014 році - 101 відсотка, у 2015 році - 101 відсотка, у 2016 році - 103 відсотка, у 2017 році - 103 відсотка, у 2018 році -103 відсотка).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно із пунктом 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Згідно із пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції з 15.12.2015 р.), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
З системного аналізу вказаних вище норм права суд дійшов висновку, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
При цьому у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.
Постановою КМУ від 07.11.2007 р. №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 р. та втратила чинність 01.03.2018 р. (далі - постанова № 1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком № 1 до постанови № 1294.
Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008 р., в тому числі в період перебування позивача на службі у спірний період, яке є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 16.06.2016 року по 28.02.2018 р. є саме січень 2008 року, в якому постановою КМУ №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців обчислювалися відповідно до постанови КМУ № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008 р.
Зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.01.2018 р. у зв'язку з набранням чинності постановою КМУ від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 року у справі №420/3593/20, від 19.05.2022 року у справі № 200/3859/21, від 31.05.2022 року у справі №400/4491/20, від 06.06.2022 року у справі № 600/524/21-а, від 20.10.2022 року у справі №400/426/21.
Верховний Суд у постанові від 20.10.2022 р. у справі №400/426/21 зазначив, що вирішення питання щодо визначення базового місяця, який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку грошового забезпечення позивача за спірний період сприятиме досягненню мети правосуддя та цілей ефективного захисту судом порушеного права позивача.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції і підходу, які застосував Верховний Суд у постанові від 12.05.2022 року у справі № 580/3335/21 з подібними правовідносинами.
Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період відповідачем до суду не надано, а матеріали справи таких доказів не містять.
Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.07.2019 р. у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 р. у справі №825/694/17, від 20.11.2019 р. у справі №620/1892/19, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 16.06.2016 р. до 28.02.2017 р. та визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2017 р. до 28.02.2018 р. включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.
Як наслідок, слід зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 16.06.2016 р. до 28.02.2017 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року та зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2017 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4 463,15 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 р. до 21.02.2020 р., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою КМУ від 17.07.2023 р. №1078, суд зазначає наступне.
Відповідно до абз.4-6 п.5 Порядку №1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
За змістом абз.3, 4 п.5 Порядку №1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (так звана "фіксована" сума індексації). Якщо ж розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, тоді сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується.
Отже, необхідною умовою для нарахування "фіксованої" суми індексації є те, що розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Тоді "фіксована" сума індексації у місяці підвищення доходу заховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Така "фіксована" сума індексації виплачується доти, доки чергове підвищення доходу працівника не перевищить її розміру.
В даному випадку, в березні 2018 року набрала чинності постанова КМУ №704, якою розмір посадового окладу позивача з березня 2018 року збільшено.
При цьому, для визначення фіксованої суми індексації в місяці підвищення грошового забезпечення позивача (у березні 2018 року) необхідно порівняти із сумою індексації, що склалася за березень 2018 року з урахуванням при її обчисленні попереднього базового місяця, - тобто січня 2008 року. При цьому така сума індексації відповідачем ще не нарахована.
З огляду на те, що відповідачі лише на виконання цього рішення суду проведуть нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 16.06.2016 року по 28.02.2018 року із використанням січня 2008 року як "базового" місяця, станом на дату розгляду справи відсутній необхідний елемент ("сума індексації, що склалася в місяці підвищення доходу", тобто березні 2018 року) для визначення того, чи є підстави виплачувати позивачу так звану "фіксовану" суму індексації, а якщо є - то який розмір.
Отже, позовні вимоги в цій частині є передчасними та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача в частині компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 р. № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Згідно із статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).
Детально це питання врегульовано Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, що затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 року №159.
Відповідно до статті 7 Закону № 2050-III відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 цього Закону, окремих положень наведеного Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19, від 16 грудня 2020 року у справі №521/21718/16-а, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.
Водночас, суд зауважує, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 240/186/20.
Однак, з матеріалів справи не встановлено звернення позивача про виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходу.
Тобто, судом не встановлено дотримання позивачем визначеної Законом № 2050-III умови щодо звернення до відповідача із заявою про виплату відповідної компенсації.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідачів здійснити нарахування та виплату позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є передчасною та задоволенню не підлягає.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з викладених вище підстав.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16.06.2016 року до 28.02.2017 року (включно).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.06.2016 року до 28.02.2017 року (включно) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2017 року до 28.02.2018 року (включно).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2017 року до 28.02.2018 року (включно) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Судовий збір не стягується.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма