16 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/31498/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В. І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник, позивач) звернувся до суду із позовом до Луцької міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відведення земельної ділянки, для передачі позивачу безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею земельної ділянки 0,1 гектара в межах норм безоплатної приватизації; зобов'язати відповідача розглянути по суті клопотання (заяву) позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі позивачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею земельної ділянки 0,1 гектара, за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:21:105:0029) в межах норм безоплатної приватизації.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправною бездіяльність Луцької міської ради щодо неприйняття рішення з питання розгляду по суті клопотання (заяви) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:21:105:0029), для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); зобов'язано Луцьку міську раду розглянути по суті клопотання (заяву) ОСОБА_1 від 14 серпня 2023 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:21:105:0029), для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
При ухваленні даного рішення судом не вирішено питання про судові витрати.
На адресу суду 08 лютого 2024 року від представника позивача, адвоката Верещаки Олексія Миколайовича, надійшла заява із усіма підтверджуючими письмовими доказами про ухвалення додаткового рішення, у якій він просить суд витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою у розмірі 35 000 грн (тридцять п'ять тисяч грн. 00 коп.) стягнути з Луцької міської ради на користь ОСОБА_1 ; встановити спосіб та порядок виконання рішення, в частині стягнення з Луцької міської ради витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000 грн., шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000 грн. з рахунків Виконавчого комітету Луцької міської ради (код ЄДРПОУ: 04051327, 43025, Волинська обл., Луцький р-н, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19).
Заява мотивована тим, що 25.09.2023 року між позивачем та адвокатом Верещакою Олексієм Миколайовичем було укладено договір про надання юридичної допомоги №133- 09/2023, згідно якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надати Клієнту юридичні послуги по підготовці матеріалів, представництву і захисту матеріальних та нематеріальних прав Клієнта в судах будь-якої спеціалізації та ланки, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, об'єднаннях незалежно від організаційно-правової форми, та від громадян за їх згодою, в тому числі з питання визнання протиправною бездіяльності Луцької міської ради щодо неприйняття рішення з питання розгляду по суті клопотання (заяву) ОСОБА_1 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та зобов'язання Луцьку міську раду розглянути по суті клопотання (заяву) ОСОБА_1 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Відповідно до п. 6.1 вищевказаного договору, даний Договір є платним. Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару, та у формі гонорару успіху, у розмірах, що зазначені в Додатку №1 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно з Додатком №1 до Договору про надання юридичної допомоги №133-09/2023 від 25.09.2023року, укладеного між адвокатом Верещакою О.М. та позивачем, Сторони домовились, що гонорар адвоката за договором (вартість послуг), зокрема, складає: гонорар за підготовку позовної заяви та направлення її до суду в сумі 15 000 грн., гонорар успіху в сумі 20 000 грн., що в загальній сумі становить 35 000 грн. (тридцять п'ять тисяч грн. 00 коп.). Відповідно до п. 6.3. вищевказаного договору, оплата гонорару та гонорару успіху здійснюється у розмірі, що зазначений в Додатку №1 до даного Договору, котрий є його невід'ємною частиною, згідно рахунку, виставленого адвокатом, в 30 денний строк з дати вступу в законну силу рішення суду по справі про стягнення таких витрат, безготівковому порядку на рахунок адвоката.
Відтак, представник позивача просить заяву задовольнити.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною третьою статті 252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи, що розгляд адміністративної справи здійснювався в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, розгляд питання про судові витрати судом також здійснено в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення з огляду на те, що судом не вирішено питання про судові витрати у рішенні від 06 лютого 2024 року (арк.спр. 27-30).
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Приписами частини першої статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішення, постанові або ухвалі.
За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання юридичної допомоги №133-09/2023 від 25 вересня 2023 року (далі -Договір) , додаток №1 до договору про надання юридичної допомоги №133-09/2023 від 25 вересня 2023 року, рахунок-фактура № 1 від 05 лютого 2024 року на суму 35000 грн (тридцять п'ять тисяч гривень 00 копійок), ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 від 25 вересня 2023 року, акт приймання передачі виконаних робіт №1 до Договору №133-09/2023 від 25 вересня 2023 року про надання юридичної допомоги (по справі № 140/31498/23) та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Як встановлено частинами другою, третьою статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Крім того, такі послуги як вивчення та аналіз документів, аналіз судової практики, формування правової позиції та погодження її з клієнтом охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
Як визначено пунктами 4.3 Договору за надану адвокатом правничу допомогу клієнт зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати обумовлений договором гонорар адвоката та фактичні витрати, пов'язані з виконанням адвокатом договору, у розмірах, що зазначені в Додатку 1 до даного Договору, котрий є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 6.1. цього Договору, він є платним. Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару, та у формі гонорару успіху, у розмірах, що зазначені в Додатку 1 до даного Договору, котрий є його невід'ємною частиною.
Пунктом 6.2. Договору про надання правничої допомоги передбачено, що при визначені розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката.
Щодо оплати гонорару, то пункт 6.3 вказаного Договору передбачає, що оплата гонорару та гонорару успіху здійснюється у розмірі, зазначеному в Додатку 1 до даного Договору, котрий є його невід'ємною частиною, згідно рахунку виставленого адвокатом, в 30 денний строк з дати вступу в законну силу рішення суду по справі про стягнення таких витрат, безготівковому порядку на рахунок адвоката.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 35 000 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг. Так, послуга щодо підготовки справи (вивчення, аналіз і оцінка наявних письмових доказів; підбір нормативно-правових актів щодо правовідносин, пов'язаних з публічно-правовим спором; узагальнення практики оскарження рішень податкових органів щодо спірних правовідносин; обрання способу захисту та формулювання вимог з урахуванням отримання бажаного для клієнта результату) охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.
Згідно з установленою практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України" від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі “Лавентс проти Латвії” (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумний розмір.
Верховний Суд в постановах від 22 грудня 2020 року у справі №520/8489/19, від 07 травня 2020 року у справі №320/3271/19, від 10 березня 2020 року у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.
При цьому, суд зазначає, що в Кодексі адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементовано нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18, від 29 жовтня 2020 року у справі №686/5064/20, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін.
Крім того, послуги, які надавались позивачу не зазначені в детальному описі робіт, зокрема в графі «назва послуги» зазначено «гонорар за підготовку позовної заяви та направлення її до суду» та «гонорар успіху», що не дає змоги встановити які саме доручення клієнта виконано адвокатом, яка професійна правнича допомога надавалась адвокатом і яка її вартість, що фактично входило до предмету надання адвокатських послуг, чи відповідали вони критеріям необхідності та чи мали вплив на хід розгляду справи .
Відсутність детального опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, зокрема із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.
Визначаючи це питання, за встановлених обставин, суд виходить із того, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, а тому суд уважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 3000 грн.
На думку суду, враховуючи, що при ухваленні рішення суду у цій справі судом не вирішувалось питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, враховуючи складність справи та задоволення позову, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок). Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 19, ідентифікаційний код юридичної особи 34745204) судові витрати у сумі 3000 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович