м. Вінниця
15 лютого 2024 р. Справа № 120/11953/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що всупереч пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, та статті 116 Кодексу законів про працю України в день виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з ним не проведено повного розрахунку, а саме: не виплачено грошове забезпечення за липень 2019 року та серпень 2019 року; не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно; не виплачено в повному обсязі одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Позивач вказує, що виплата зазначених коштів відбулася лише 14 лютого 2020 року, 23 жовтня 2020 року та 18 липня 2023 року відповідно.
У зв'язку з невчасною виплату зазначених грошових коштів відповідач звернувся до суду з цим позовом з вимогами визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 серпня 2019 року по 18 липня 2023 року, а також щодо ненарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, а тому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток та компенсацію.
Ухвалою від 09 серпня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Проте після відкриття провадження у справі судом встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду в частині вимог, які стосуються нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв'язку з невчасною виплатою позивачу грошового забезпечення за липень 2019 року та за серпень 2019 року (таке виплачено 14 лютого 2020 року), а також невчасною виплатою компенсації за неотримане речове майно (таку виплачено позивачеві 23 жовтня 2020 року).
Визначаючись щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без руху, суд зважає на таке.
Підстави та порядок залишення позовної заяви без розгляду визначені статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Водночас частинами 3, 4 статті 123 КАС України передбачено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Зі змісту наведених норм слідує, що у разі виявлення факту пропуску позивачем строку звернення до суду після відкриття провадження в адміністративній справі позивачу слід надати можливість подати заяву про поновлення строку звернення до суду та обґрунтувати причини пропуску такого строку.
Такі висновки узгоджуються з приписами частини 13 статті 171 КАС України, згідно з якими суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
При цьому частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Водночас особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак за загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що в розумінні КАС України військова служба є публічною службою.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Отже, військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.
Як свідчить зміст позовної заяви, предметом оскарження у ній, окрім іншого, визначено протиправну, на думку позивача, бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 серпня 2019 року по 18 липня 2023 року.
При цьому, як зазначає позивач, при виключенні його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (14 серпня 2019 року) йому не було виплачено грошове забезпечення за липень 2019 року та за серпень 2019 року, а також грошову компенсацію за неотримане речове майно, оскільки такі кошти виплачено лише 14 лютого 2020 року та 23 жовтня 2020 року.
Вказане підтверджується долученими самим позивачем виписками по картковому рахунку позивача за 14 лютого 2020 року та 23 жовтня 2020 року.
Позивач вважає, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв'язку з невчасною виплатою грошового забезпечення за липень 2019 року та за серпень 2019 року, грошової компенсації за неотримане речове майно та невірно обчислену одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Визначаючись із тим, чи дотримано позивачем строку звернення до адміністративного суду, слід врахувати висновки Верховного Суд, викладені у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 120/7672/22, які полягають у наступному (дослівно):
"Звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 КЗпП України) обмежене строком, який - з уваги також на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 - у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у частині п'ятій статті 122 КАС України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).
Спираючись на наведені міркування колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що після фактичного розрахунку за зобов'язаннями з виплати індексації грошового забезпечення (яке виплачувалося на виконання судового рішення у справі № 560/3166/22 двома частинами 7 вересня 2022 року на суму 60766,19 грн, потім 14 вересня 2022 року на суму 13587,46 грн) позивач мав право звернутися до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України, але реалізувати це право він міг протягом одного місяця відколи відбувся фактичний розрахунок за означеною складовою грошового забезпечення. Станом на 1 листопада 2022 року місячний строк для звернення до адміністративного суду з такими вимогами завершився".
Відтак строк звернення до суду з вимогою щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить один місяць з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав та інтересів. При цьому реалізувати своє право на звернення до суду протягом одного місяця позивач може після фактичного розрахунку за кожною складовою грошового забезпечення.
Наведене свідчить про те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду в частині вимоги, що стосується виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за несвоєчасну виплату грошового забезпечення за липень 2019 року та за серпень 2019 року, а також грошової компенсацію за неотримане речове майно.
До такого висновку суд дійшов з огляду на те, що відповідачем такі кошти виплачено позивачеві ще 14 лютого 2020 року та 23 жовтня 2020 року відповідно, а позовом надійшов до суду 04 серпня 2023 року, тобто поза межами визначеного строку.
При цьому разом із позовною заявою не подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску, як того вимагає частина 6 статті 161 КАС України.
Таким чином, з огляду на приписи частини 13 статті 171 КАС України позовну заяву слід залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків, що містить позовна заява, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв'язку з невчасною виплатою грошового забезпечення за липень 2019 року та за серпень 2019 року (таке виплачено позивачу 14 лютого 2020 року), а також невчасною виплатою компенсації за неотримане речове майно (таку виплачено позивачеві 23 жовтня 2020 року).
Керуючись статтями 123, 171, 240, 248 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Запропонувати позивачеві у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Дану ухвалу направити позивачеві.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Відповідно до частини 3 статті 293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович