1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/12571/23 1-кс/335/702/2024
12 лютого 2024 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , представника власника майна ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання адвоката ОСОБА_5 , який дії в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12022080000000388 від 21.07.2022,
Адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.01.2024 на мобільний телефон марки «Iphone» модель «15 Pro Max», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕI: НОМЕР_2 , в якому знаходяться сім-картка мобільного оператора «Лайф» НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки «Radmi» модель «Note 12», в корпусі сірого кольору ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 ; ноутбук «HP Pavilion Laptop» модель 15-с83000ua s/n SCD0282LJX в корпусі сірого кольору,.
В обґрунтування клопотання зазначив, що вилучені під час обшуку речі не відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, і потреба в їх подальшому арешті відпала.
В судовому адвокат ОСОБА_5 підтримав клопотання та просив його задовольнити. ОСОБА_4 зазначила, що слідчим під час обшуку були вилучені належні їй мобільний телефон Iphone 15 Pro Max та ноутбук HP Pavilion Laptop. Зазначені речі здобуті нею в законний спосіб та не містять відомостей, що можуть бути використані в якості доказів у кримінальному проваджені. Під час обшуку вона повідомила паролі від зазначених пристроїв для того щоб слідчий якнайшвидше оглянув їх та пересвідчився у їх непричетності до кримінального правопорушення. Подальше застосування арешту на належні їй речі, які вона використовує в професійній діяльності, може призвести до втрати нею роботи.
Слідчий в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання. В обґрунтування заперечень слідчий зазначила, що вилучені мобільні телефони ще не оглянуті. Крім того, у органу досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що на вилучених пристроях могла бути видалена інформація, що має значення для досудового розслідування, а її (інформації) відновлення потребує проведення комп'ютерно-технічної експертизи.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання, дослідивши надані слідчим матеріали досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Слідчими слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, відомості про які внесені до ЄРДР 21.07.2022 за № 12022080000000388.
Ухвалою слідчого судді 11.01.2024 за клопотанням слідчого з метою забезпечення збереження речових доказів накладено арешт на арешт на мобільний телефон марки «Iphone» модель «15 Pro Max», в корпусі чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕI: НОМЕР_2 , в якому знаходяться сім-картка мобільного оператора «Лайф» НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки «Radmi» модель «Note 12», в корпусі сірого кольору ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 ; ноутбук «HP Pavilion Laptop» модель 15-с83000ua s/n SCD0282LJX в корпусі сірого кольору; карт-холдер оператора «Лайф» НОМЕР_6 ; сім карту оператора «Лайф», вилучені 04.01.2024 під час проведення обшуку автомобіля марки «Renault», модель «Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_7 , із забороною відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном до скасування такого обмеження у встановленому законом порядку. Постановляючи ухвали про арешт слідчий суддя виходив з того, матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, містять достатні дані для висновку про те, що вилучені під час обшуку речі, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту зазначених речей є необхідним на даній стадії кримінального провадження і потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи їх власників (володільців). Накладення арешту на речі відповідає потребам досудового розслідування та сприятиме досягненню дієвості кримінального провадження. Пряме чи побічне значення і причетність зазначених речей до обставин кримінального правопорушення має бути перевірена під час досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт з метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (абз. 1 ч. 3 ст. 170 КУпАП).
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Власниками майна та їх представником не доведено, що потреба в подальшому застосуванні арешту відпала або арешт накладено необґрунтовано. Натомість, слідчим наведено переконливі доводи щодо необхідності подальшого застосування арешту майна.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя доходить висновку, що в потреба в застосуванні арешту вищепереліченого майна не відпала, а потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
Отже, клопотання про скасування арешту є необґрунтованим та задоволенню не підлягає
Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 172, 173, 174, 175, 369, 372 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення слідчим суддею та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 16.02.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_1