Справа № 367/7615/23 Провадження № 1-кп/367/477/2024
13 лютого 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за до ЄРДР за № 12023111040001311 від 02.07.2023 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ірпінь, Київської області, громадянина України, який тимчасово не працює, неодружений, з неповною середньою освітою, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 126-1 КК України, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», в період часу з 19.06.2022 р. по 21.06.2023 р., маючи прямий умисел на заподіяння психологічного страждання близькій особі, гр. ОСОБА_5 , з якою спільно проживають у цивільному шлюбі протягом 13 (тринадцяти) років, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, перебуваючи за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , систематично вчиняв психологічне насилля відносно останньої, що призвело до психологічних страждань, певної проблематизації її життя, а саме наповнило її життя стресогенними факторами у життєво значущих сферах життєдіяльності та душевними переживаннями у вигляді тривоги, страхів, емоційного напруження.
Так, 19.06.2022 року близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 а саме: ображав та погрожував їй фізичною розправою, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода її психічному та фізичному здоров'ю. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 22.07.2022 р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень.
Крім цього, 09.07.2022 року приблизно о 18 год. 30 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 , а саме: висловлювався нецензурною лайкою в її бік, чим могла бути, чи була завдана останній шкода психологічному здоров'ю. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 20.09.2022 р. ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень.
Також 13.10.2022 року о 21 год. 15 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї цивільної дружини ОСОБА_5 , а саме: лаявся нецензурною лайкою, ображав, висловлював погрози, чим завдав шкоди психічному здоров'ю. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 24.10.2022 р. ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень.
Крім цього, 21.06.2023 року приблизно о 06 год. 00 хв. ОСОБА_4 , заходячись за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 дії психологічного насильства у вигляді словесних образ потерпілої та погрожував застосуванням фізичного насильства, що викликало у останньої побоювання за свою безпеку.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, у потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок систематичного вчинення психологічного насильства у сім'ї з боку її співмешканця ОСОБА_4 , відбувалося накопичення емоційних переживань у вигляді образливості, приниженої гідності в поєднанні з відповідальністю за безпеку свого життя, відчуття психологічної втоми. Все це призвело до певної проблематизації її життя, та наповнило його стресогенними факторами у життєво значущих сферах життєдіяльності та душевними переживаннями у вигляді тривоги, страхів, емоційного напруження. Тому діями ОСОБА_4 , які є психотравмувальними для ОСОБА_5 їй спричинено психологічні (моральні) страждання.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ст. 126-1 КК України.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила викладені у обвинувальному акті обставини щодо домашнього насильства з боку обвинуваченого ОСОБА_4 , з яким вона співмешкає на протязі тривалого часу та має спільних дітей. Також повідомила, що на даний час ОСОБА_4 змінив свою поведінку в сім'ї на краще та вони примирилися, тому просить його суворо не карати. Цивільний позов не заявляла.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав повністю та підтвердив всі фактичні обставини скоєння ним кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаявся, попросив вибачення у потерпілої, повідомивши, що усвідомив свою протиправну поведінку та більше такого не допускатиме.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за відсутності заперечень учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням матеріалів справи, які характеризують його особу, підтверджують наявність речових доказів та процесуальних витрат. При цьому, судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції. Також, судом роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин вчиненого, добровільності та істинності його позиції, та ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 доведена повністю, оскільки він своїми діями вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ст. 126-1 КК України, а саме - домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований.
Суд також враховує, що обвинувачений має на утриманні неповнолітніх дітей, щиро розкаявся у вчиненому злочині та в судовому засіданні вибачився за свою протиправну поведінку перед потерпілою.
Прокурор в судовому засіданні просила призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді обмеження волі, строком на 3 (три) роки, та звільнити від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки, оскільки поведінка обвинуваченого свідчить про його бажання стати на шлях виправлення та таке покарання буде достатнім для його виправлення.
Суд зазначає, що згідно положень статей 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, обставиною, що пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття в скоєному кримінальному правопорушенні.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Так, з врахуванням всіх обставин справи, а також враховуючи позицію сторони обвинувачення, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання за ст. 126-1 КК України у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки в межах санкції вказаної статті. З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без його ізоляції від суспільства, а тому застосовує до нього положення ст. 75 КК України та вважає необхідним звільнити його від відбування призначеного покарання з іспитовим строком в 1 (один) рік та 6 (шість) місяців.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого суд не застосовує.
Цивільний позов не заявлявся.
Речові докази по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік та 6 (шість) місяців.
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ст. 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1