15 лютого 2024 року м. Київ
Унікальний номер справи № 642/6591/21-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/2157/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Новака Р.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості, -
У вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на його користь суму грошового вкладу у розмірі 4700,00 доларів США та судові витрати.
24 травня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено депозитний договір, вклад «Стандарт» терміновий, на 6 місяців № SAMDNWFD0071169947401 на суму 1000,00 доларів США, який діє до 24 листопада 2016 року включно. Також 26 травня 2016 року між сторонами укладено депозитний договір № SAMDNWFD0071169947401, вклад «Стандарт» терміновий, на 6 місяців, на суму 4000,00 доларів США, який діє до 26 травня 2016 року включно.
Крім того, 19 вересня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено депозитний договір, вклад «Стандарт» терміновий на 12 місяців, №SAMDNWFD0071309709601 на суму 3700,00 доларів США, який діє до 19 вересня 2017 року включно.
Дані депозитні договори є типовими і містять положення, якими передбачено автоматичне продовження договорів.
У червні 2019 року позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо зняття коштів з депозитних рахунків, у відповідь на таке звернення відповідачем було надано банківські виписки, зі змісту яких вбачалось, що кошти з депозитних рахунків позивача в сумі 1000,00 доларів США та в сумі 3700,00 доларів США зникли.
Оскільки позивач вказані кошти в загальній сумі 4700,00 доларів США зі своїх депозитних рахунків не знімав, позивачем було подано до правоохоронних органів заяву про вчинення кримінального правопорушення, за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України (шахрайство).
Вказував, що з вилучених слідством матеріалів вбачається, що розрахункові ордери та квитанції щодо зняття позивачем коштів за відкритими депозитними договорами та внесення коштів на новий депозитний договір відсутні, жодних заяв про зняття коштів він не підписував, а на документах наданих банком зазначені не його підписи. Вказане свідчить про відсутність волевиявлення позивача щодо зняття коштів з депозитного рахунку.
Отже, позивач виконав свої зобов'язання за депозитними договорами у повному обсязі - надав відповідачу суму коштів у розмірі 4700,00 доларів США на депозитний рахунок, а відповідач не надав своєчасно грошові кошти після закінчення строку дії депозитних договрів, ухиляється від виконання зобов'язання і депозитні кошти не повертає (а.с. 2-7).
Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» в особі філії АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму грошового вкладу у розмірі 4700 доларів 00 центів США за договором SAMDNWFD0071169947401 від 24 травня 2016 року та договором SAMDNWFD0071169947401 від 26 травня 2016 року.Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в розмірі 1254 грн. 90 коп. (а.с. 102-105).
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року заяву АТ КБ «Приватбанк» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с. 167).
Не погодившись із заочним рішенням районного суду, 07 вересня 2023 року представник АТ КБ «Приватбанк»- Гайдамащук О.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с. 174-182).
В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, зокрема, що 25 листопада 2016 року позивач звернувся до банку з заявою про розірвання договору банківського вкладу № SAMDNWFD0071169947401 від 24 травня 2016 року та грошові кошти позивачу було сплачено через касу банку 1000,00 доларів США. 22 вересня 2017 року позивач звернувся до банку із заявою про розірвання договору банківського вкладу № SAMDNWFD0071309709601 від 19 вересня 2016 року та позивачу були виплачені кошти у розмірі 200,00 доларів США через касу банку. Залишок коштів у сумі 3776,88 доларів США зараховано на рахунок НОМЕР_1 до депозитного договору № SAMDNWFD0071713400701. Отже, відповідач зазначає про повне виконання зобов'язань за укладеними договорами № SAMDNWFD0071309709601 від 19 вересня 2016 року та № SAMDNWFD0071169947401 від 24 травня 2016 року.
Вказував, що позивач у встановленому законом порядку із заявою про розірвання депозитних договорів до відповідача не звертався, а зважаючи на природу укладених між сторонами договорів, які пролонгуються у разі не звернення вкладника з вимогою про їх розірвання, звернення до суду із відповідними позовними вимогами є передчасними.
Посилався на те, що відповідача не було належним чином повідомлено про розгляд справи судом, не направлено на поштову адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів, що є порушенням права на захист. Крім того, судом порушено норми процесуального права, оскільки заочне рішення ухвалено судом у судовому засіданні, призначеному на 15 лютого 2023 року о 15 год. 30 хв., проте, у період часу з 15 год. 01 хв. до 15 год. 53 хв. у м. Києві була оголошена повітряна тривога.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
У судовому засіданні представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Гайдамащук О.В. підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси. Повідомлення ОСОБА_1 про судові засідання 02 листопада 2023 року, 30 листопада 2023 року і 28 грудня 2023 року повернулись із відмітками працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи не надходили. Проте ОСОБА_1 був сповіщений врученням повідомлення 03 січня 2024 року про розгляд справи судом 15 лютого 2024 року про що є відмітка працівників пошти про вручення адресату особисто поштового відправлення. Крім того, позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Мороз А.С. були сповіщений телефонограмами із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень. 15 лютого 2024 року від адвоката Мороз А.С. надійшло повідомлення, що він вже не здійснює представництво інтересів позивача (а.с. 195-205, 212-227).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24 травня 2016 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено депозитний договір, вклад «Стандарт» терміновий, на 6 місяців № SAMDNWFD0071169947401 на суму 1000,00 доларів США, який діє до 24 листопада 2016 року включно. Факт внесення депозитних коштів підтверджується квитанцією (а.с. 8-9).
26 травня 2016 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено депозитний договір № SAMDNWFD0071173701301, вклад «Стандарт» терміновий, на 6 місяців, на суму 4000,00 доларів США, який діє до 26 листопада 2016 року включно (а.с. 12-13).
19 вересня 2016 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено депозитний договір, вклад «Стандарт» терміновий на 12 місяців, № SAMDNWFD0071309709601 на суму 3700,00 доларів США, який діє до 19 вересня 2017 року включно. Факт внесення депозитних коштів підтверджується квитанцією (а.с. 10-11).
Згідно з п. 14 договорів по закінченню строку вкладу банк має право перерахувати кошти з депозиту на вклад «До вимоги».
Згідно з п. 15 договорів якщо по закінченню трьох календарних днів після зарахування коштів на вклад «До вимоги», позивач не запросив суму вкладу або її частину, позивач поручає банку перерахувати всю суму коштів з вкладу «До вимоги» на даний депозит.
Пунктом 16 договорів передбачено, що якщо банк не перерахував кошти з депозиту на вклад «До вимоги», то вклад автоматично продовжується ще на новий строк. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки позивача до банку. Новий строк вкладу починається з дня, наступного після дати закінчення попереднього строку вкладу.
Відповідно до п. 17 договорів продовження вкладу відбувається без оформлення додаткових угод до договору.
Згідно наданої до позовної заяви виписки за договором, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 № SAMDNWFD0071169947401 від 24 травня 2016 року, 25 листопада 2016 року було здійснено операцію з повернення коштів за договором на суму 1000,00 доларів США (а.с. 17).
Згідно виписки за договором, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 № SAMDNWFD0071173701301 від 26 травня 2016 року, 30 травня 2017 року було здійснено операцію з повернення коштів за договором на суму 4000,17 доларів США (а.с. 19).
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з заявою щодо несанкціонованого зняття коштів з депозитних рахунків. На заяву було надано відповідь від 19 серпня 2021 року та проведено службову перевірку, якою встановлено, що порушень та фактів шахрайських дій чи інших зловживань з боку співробітників АТ КБ «Приватбанк» не встановлено (а.с. 14-15).
Позивачем було подано до правоохоронних органів заяву про вчинення кримінального правопорушення, за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України (шахрайство).
У провадженні СВ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12019220510003089 від 24 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, порушеного за вказаною заявою позивача щодо зникнення коштів, в якому позивач визнаний потерпілим (а.с. 28).
Постановою слідчого СВ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області Василенко К.А. від 14 лютого 2020 року кримінальне провадження №12019220510003089 було закрито.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27 січня 2021 року за скаргою позивача було скасовано постанову слідчого СВ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області Василенко К.А. від 14 лютого 2020 року про закриття кримінального провадження №12019220510003089 від 24 грудня 2019 року та надано вказівки слідству щодо проведення процесуальних слідчих дій, в тому числі щодо витребування у відповідача меморіальних ордерів та квитанцій на отримання коштів (а.с. 29-34).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 09 червня 2021 року надано слідчому СВ ВП № 2 Харківського РУП № 3 ГУ Національної поліції в Харківській області Кислій К.А. доступ до інформації у вигляді оригіналів меморіальних ордерів та квитанцій, або відеозаписи з камер, на підтвердження видачі готівки та отримання чи внесення коштів з депозитного рахунку ОСОБА_1 , оригіналів депозитних договорів з 2016 року по 2020 рік, та оригінали особистих справ співробітників АТ КБ «Приватбанк», які заключали та розривали договори про депозити з ОСОБА_1 , з метою їх вилучення та які знаходяться в АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 53-55).
У матеріалах справи міститься протокол тимчасового доступу до речей і документів від 12 серпня 2021 року та опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді (а.с. 56-58).
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою (пункт 2 статті 208 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
У частині першій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Частиною першою статті 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Положення статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» містять поняття: банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин і втратила чинність з 01 серпня 2022 року на підставі Постанови Національного банку України № 118 від 13.06.2022) банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунка, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції.
Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (Пункт 1.9 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009).
Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.
У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу; сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок; строк зберігання коштів (за строковим вкладом); розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін; умови дострокового розірвання договору; інші умови за погодженням сторін (пункт 1.10 Інструкції № 492 в редакції чинній на час спірних правовідносин).
Відповідно до глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 174 від 01 червня 2011 року, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин і до 01 листопада 2018 року, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, в тому числі належать: квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями (п.1.1). Касові документи, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, мають містити такі обов'язкові реквізити: ідентифікатор банку (філії, відділення) або інші реквізити, за допомогою яких є можливість його ідентифікувати; номер платіжного пристрою; дату та час здійснення операції; суму та валюту операції; вид операції; реквізити електронного платіжного засобу, які передбачені правилами безпеки платіжної системи, якщо операція здійснювалася з її використанням; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі; суму комісійної винагороди.
Згідно з пунктом 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення № 516 в редакції чинній на час спірних правовідносин) залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладання договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнту є обов'язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Отже, за змістом наведених норм, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Зазначена правова позиція про доведеність факту укладення договору банківського вкладу належними доказами відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом України у постановах: від 24 травня 2017 року у справі № 201/14226/14-ц (провадження № 6-1692цс16) та від 16 листопада 2016 року у справі № 759/332/15-ц (провадження № 6-1286цс16) від 15 вересня 2021 року у справі № 757/14655/19 та від 7 лютого 2023 року у справі № 757/36133/18-ц (провадження № 61-3012св22).
Частинами третьою та четвертою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
За змістом частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції визнав доведеність договірних відносин з відповідачем, які виникли на підставі договорів про банківські строкові вклади (депозити): № SAMDNWFD0071169947401 від 24 травня 2016 року на суму 1000,00 доларів США; № SAMDNWFD0071309709601 від 19 вересня 2016 року на суму 3700,00 доларів США.
З виписки по депозитному рахунку ОСОБА_1 за договором вкладу № SAMDNWFD0071173701301 від 26 травня 2016 року вбачається, що кошти за договором було повернуто 30 травня 2017 року у сумі 4000,17 доларів США (а.с. 18-19).
При цьому, позивач ОСОБА_1 зазначав, що отримав гроші, а тому вимог за договором № SAMDNWFD0071173701301 від 26 травня 2016 року на суму 4000,00 доларів США у цьому провадженні не заявляв.
З наданих позивачем доказів підтверджується зарахування коштів за депозитними договорами № SAMDNWFD0071169947401 від 24 травня 2016 року на суму 1000,00 доларів США; № SAMDNWFD0071173701301 від 26 травня 2016 року на суму 4000,00 доларів США, що підтверджується виписками по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 17-19).
Докази зарахування коштів на депозитний рахунок ОСОБА_1 за договором № SAMDNWFD0071309709601 від 19 вересня 2016 року на суму 3700,00 доларів США у матеріалах справи відсутні, проте, відповідач не заперечував щодо укладення вказаного договору та внесення позивачем на депозитний рахунок коштів за цим договором.
З виписки по депозитному рахунку ОСОБА_1 за договором вкладу № SAMDNWFD0071169947401 від 24 травня 2016 року, квитанцій Банку від 25 листопада 2016 року вбачається, що кошти за цим договором Банком було повернуто ОСОБА_1 25 листопада 2016 року у сумі 1000,00 доларів США (а.с. 17, 117).
Позивач звертаючись до суду з позовом посилався на те, що зі своїх депозитних рахунків коштів не знімав, жодних заяв про зняття коштів він не підписував, а на документах наданих банком зазначені не його підписи.
Відповідачем надано до заяви про перегляд заочного рішення суду копію заяви, підписану від імені ОСОБА_1 , про розірвання договору № SAMDNWFD0071169947401 від 24 травня 2016 року на суму 1000,00 доларів США та копію квитанцій від 25 листопада 2016 року про видачу ОСОБА_1 готівки у сумі 500 доларів США та 500 доларів США (а.с. 116-117).
Також відповідачем надано до суду копію заяви, підписану від імені ОСОБА_1 , про розірвання договору № SAMDNWFD0071309709601 від 19 вересня 2016 року на суму 3976,88 доларів США та копію квитанції від 22 вересня 2017 року про видачу ОСОБА_1 готівки на суму 200 доларів США (а.с. 118-119).
22 вересня 2017 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір № SAMDNWFD0071713400701 за яким ОСОБА_1 вніс на депозит Банку 3 776.88 доларів США строком до 22 березня 2018 року, здійснивши переказ депозитних коштів з іншого свого рахунку. Розділом 4 цього Договору, визначений порядок продовження вкладу на новий строк. Так, за пунктом 4.3 цього Договору, якщо Банк не перерахував кошти з депозиту на вклад «до запитання», то вклад автоматично продовжується ще на один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки вкладника в Банк. Новий строк вкладу починається з дня наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу. (а.с. 120-121).
Відповідно до пункту 4.4 вищевказаного Договору від 22 вересня 2017 року, продовження вкладу здійснюється без оформлення додаткових угод по Договору. За пунктом 5.1 цього Договору, дострокове повернення вкладу не передбачено (а.с. 120-121).
У матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення АТ КБ «Приватбанк» про розгляд справи Печерським районним судом міста Києва, тому, колегія суддів визнала обґрунтованими доводи апелянта, що відповідача не було належним чином повідомлено про розгляд справи районним судом, не направлено на поштову адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів, що є порушенням права на захист (а.с. 72-102).
За таких обставин та положень ч. 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції визнав поважними причини неподання апелянтом цих доказів до районного суду та прийняв їх до уваги на стадії апеляційного розгляду справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими доводи апелянта, що за депозитним договором № SAMDNWFD0071169947401 від 24 травня 2016 року, 25 листопада 2016 року ОСОБА_1 отримав обумовлену договором суму 1000,00 доларів США. За депозитним договором № SAMDNWFD0071309709601 від 19 вересня 2016 року на суму 3976,88 доларів США, відповідно до копії квитанції від 22 вересня 2017 року здійснено видачу ОСОБА_1 готівки на суму 200 доларів США, а 3776.88 доларів США переказано вкладником на підтвердження виконання депозитного договору № SAMDNWFD0071713400701 від 22 вересня 2017 року.
Доказів звернення позивача до Банку з заявою про повернення за депозитним договором № SAMDNWFD0071713400701 від 22 вересня 2017 року вкладу протягом 5 днів до суду не надано і судом таких не встановлено.
Доводи позивача, що депозитний договір № SAMDNWFD0071713400701 від 22 вересня 2017 року він не укладав належними та об'єктивними доказами по справі не підтверджені. Клопотання про проведення почеркознавчої експертизи по справі не заявлено.
Встановивши, що суму депозиту в розмірі 3 7776.88 доларів США було переказано на підтвердження виконання депозитного договору № SAMDNWFD0071713400701 від 22 вересня 2017 року, і останній був пролонгований у порядку, передбаченому умовами цього Договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з вищевикладеного, оскаржуване рішення районного суду підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Проте, таке судове рішення не перешкоджає позивачу заявляти вимоги про розірвання останнього депозитного договору та (або) після закінчення пролонгованого строку його дії, вимагати повернення депозитного вкладу.
Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
На підставі ст. 141 ЦПК України, у разі скасування оскаржуваного рішення районного суду і ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволені позову, понесені позивачем судові витрати мають бути віднесені на його рахунок.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
На підставі ст. 141 ЦПК України оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, слід компенсувати за рахунок держави на користь АТ КБ «Приватбанк» 1 882,35 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, сплата якого підтверджується фінансовим документом (а.с. 183).
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити.
Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості.
Компенсувати за рахунок держави на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - 1 882 грн. 35 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 16 лютого 2024 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова