15 лютого 2024року м. Київ
Справа №755/15351/23
Провадження: № 33/824/1430/2024
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідомої Т. О.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року, винесену під головуванням судді Левко В. Б.
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн 60 коп на користь держави.
Не погодившись із таким судовим рішенням, 05 лютого 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови.
Клопотання обґрунтоване тим, що копію оскаржуваної постанови захиснику не було вручено в день засідання, а з оскаржуваною постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року ознайомився в Єдиному державномуреєстрі судових рішень 04 лютого 2024 року.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить з наступного.
Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.
Тобто, діючий КУпАП пов'язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження з моментом винесення постанови, а не отримання її копії.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести скаржник, який заявив таке клопотання.
Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані скаржником.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з урахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.
Учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається, тобто дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у тісному взаємозв'язку з тривалістю пропущеного строку.
Як зазначено вище, діючий КУпАП пов'язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження з моментом винесення постанови, а не з моментом отримання її копії, а тому судом не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що із оскаржуваною постановою він ознайомився 04 лютого 2024 року.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 294 КУпАП, останнім днем строку подачі апеляційної скарги на постанову суду є 26 січня 2024 року, однак, апеляційна скарга ОСОБА_1 направлена лише 05 лютого 2023 року.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи, який призначався судом першої інстанції на 16 січня 2024 року.
Крім того, як убачається із постанови Дніпровського районного суд м. Києва від 16 січня 2024 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Оксанич Р. В. був присутній судовому засіданні.
Відповідно п. 2 із витягу з договору ввід 30 листопада 2023 року, який міститься в матеріалах справи (а. с. 20 - 21), захисник ОСОБА_1 - адвокат Оксанич Р. В. має право «….підписувати та подавати від імені Клієнта та у його інтересах усі необхідні документи (серед іншого, але не виключно, заяви, заперечення, замовлення, клопотання скарги, у тому числі апеляційну та касаційну, доповнення до них, ……)»
Отже, захисник ОСОБА_1 - адвокат Оксанич Р. В., будучи обізнаним про результат розгляду адміністративного матеріалу, мав можливість подати апеляційну скаргу в строк, встановлений законом, однак таких дій не вчинив.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що зміст постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22 січня 2024 року.
Враховуючи вище викладене, ОСОБА_1 мав можливість оскаржити постанову суду першої інстації у встановлений законом строк, однак, апеляційна скарга подана лише 05 лютого 2024 року.
Будь-яких обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, клопотання ОСОБА_1 не містить.
Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenkov. Ukraine), заява N8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukhv. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Оскільки скаржником не наведено причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що перебувають у площині поважних, та які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, такі, що не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до апеляційної інстанції у строк, визначений законом, суд не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року.
У зв'язку з наведеним вище, апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року підлягає поверненню особі, яка її подала.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП відмовити.
Апеляційну скаргу з доданими до неї додатками повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Невідома