Справа № 522/14832/21
Провадження № 2-з/522/45/24
про забезпечення позову
15 лютого 2024 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Павлик І.А., розглянувши заяву представника позивача адвоката Чумаченко Святослава Олександровича про забезпечення позову у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дітей,
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться справа за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації ОМР про визначення місця проживання дітей.
13.02.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) не чинити перешкоди ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Визначити спосіб участі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), два рази на тиждень щовівторка та щочетверга з 16:00 до 20:00, кожного першого та третього тижня місяця з 17:00 п'ятниці до 17:00 неділі за місцем проживання дітей в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії під час перебування ОСОБА_1 в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. Також заявник просить суд зазначити, що ухвала є виконавчим документом відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України.
Надавши належну правову оцінку підставам, якими представник позивача обґрунтовує подану ним заяву, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11.07.2017 (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
У Параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansenv. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Відповідно до приписів статей 141, 153 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України).
Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.
Так, у рішенні від 04.09.2018 «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14) ЄСПЛ вважав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.
Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 127/31828/19 зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи що цей спір виник із сімейних правовідносин.
Аналогічні правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 760/15413/19 (провадження №61-9164св20), від 25.08.2020 у справі № 466/2317/20 (провадження №61-11539ск20).
Суд зазначає, що обставини викладені в заяві про забезпечення позову вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову.
25.01.2024 ухвалою суду заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено частково. Забезпечено позов шляхом зобов'язання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) не чинити перешкоди ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) шляхом безперешкодного онлайн спілкування батька з дітьми засобами телефонного та відеозв'язку (за допомогою месенджерів Telegram, Skype, Viber, WhatsApp тощо) телефоном дітей (в разі наявності) або їх матері ОСОБА_2 шляхом приймання дітьми на своєму телефоні або ОСОБА_2 на своєму вхідних дзвінків від батька або телефонування дітьми або матір'ю батькові. У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка з дітьми проживають у Великобританії, де мають дозвіл на проживання з 22.07.2022 до 31.12.2024.
У судових засіданнях представник позивача зазначав, що позивач проживає в Україні та створив нову сім'ю, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 02.09.2022, Серія НОМЕР_3 . Від нового шлюбу у позивача ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син, що підтверджується свідоцтвом про народження від 22.08.2023, Серія НОМЕР_4 .
За таких обставин, суд знаходить достатніми і обґрунтованими доводи заяви про те, що відсутність стабільних контактів батька з дітьми дійсно створює загрозу втрати безпосереднього емоційного контакту дітей з ним, що в подальшому може утруднити виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дітей з батьком.
При цьому, жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування з дітьми, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з дітьми, яке перешкоджало б нормальному розвитку дітей, судом не встановлено.
Суд враховує, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту дітей з батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей з батьком. А тому, з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з дітьми, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дітей, суд вважає за необхідне застосувати захід забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.
З огляду на обґрунтування заяви про забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до фактичної неможливості виконання рішення суду з причин повного (остаточного) розриву психологічних та емоційних зв'язків між батьком та дітьми. Суд дійшов висновку про задоволення заяви, шляхом визначення способу участі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), два рази на тиждень щовівторка та щочетверга з 16:00 до 20:00, кожного першого та третього тижня місяця з 17:00 п'ятниці до 17:00 неділі за місцем проживання дітей в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північній Ірландії під час перебування ОСОБА_1 в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії.
Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 157 ЦПК України).
Таким чином, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом в силу закону і зазначення цих обставин у резолютивній частині ухвали не вимагається, тому заява в цій частині задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 149, 150,153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України суд,
Заяву представника позивача адвоката Чумаченко Святослава Олександровича про забезпечення позову у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дітей задовольнити частково.
Забезпечити позов шляхом зобов'язання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) не чинити перешкоди ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) шляхом визначення способу участі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), два рази на тиждень щовівторка та щочетверга з 16:00 до 20:00, кожного першого та третього тижня місяця з 17:00 п'ятниці до 17:00 неділі за місцем проживання дітей в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північній Ірландії під час перебування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії.
У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом п'ятнадцяти днів може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Суддя І.А. Павлик