Справа № 362/3769/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4627/2024
07 лютого 2024року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гижицької Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Коваленко Юлії Олександрівни в інтересах Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Білоцерківське лісове господарство» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року у складі судді Марчук О.Л.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення середнього заробітку,-
У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовною заявою до ДП «Білоцерківське лісове господарство» про стягнення середнього заробітку, у якому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 163 861 грн 91 коп за період з 28 листопада 2022 року до 15 червня 2023 року; стягнути з ДП «Білоцерківське лісове господарство» на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Заяву обґрунтовано тим, що рішенням місцевого суду його було поновлено на роботі у відповідача та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Вказуючи на те, що відповідач не виконав вказане рішення суду в частині яка підлягала негайному виконанню та не поновив його на роботі й не виплатив заробітну плату за один місяць, посилаючись на норми статей 235, 236 Кодексу законів про працю України, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за період з 28 листопада 2022 року по 15 червня 2023 року в сумі 163 861 грн 91 коп.
Ухвалою суду першої інстанції від 29 серпня 2023року до участі у справі в якості відповідача залучено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 53 750 грн 84 коп. та 5 000 грн у відшкодування судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення у межах виплати заробітної плати за один місяць.
В апеляційній скарзі адвокат Коваленко Ю.О. в інтересах Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення просить його скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у позові.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у ОСОБА_1 не було суб'єктивного права для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки він являється законно звільненим працівником, а тому його права не порушені таким звільненням.
Вказує, що оскільки на момент звернення з позовом до суду та ухвалення судом оскаржуваного рішення відсутні підстави для винесення наказу Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» про поновлення на роботі ОСОБА_1 , то і підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення також немає.
Зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо стягнення 5 000 грн судових витрат на правничу допомогу є необґрунтованим. Посилається на те, що судом позов було задоволено частково, а отже відшкодування суми судових витрат у розмірі 5 000 грн є непропорційним до задоволених вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Краснящих Б.М. в інтересах ОСОБА_1 , вказує, що районний суд дійшов правильного висновку, що по суті важливим і необхідним для вирішення справи необхідно лише встановити факт (або його відсутність) виконання відповідачем судового рішення шляхом реального поновлення позивача на роботі. Проте таких доказів відповідач не надав, а тому відсутні підстави до скасування рішення суду.
Колегія суддів, заслухавши адвоката Коваленко Ю.О. в інтересах Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Білоцерківське лісове господарство», яка просила апеляційну скаргу задовольнити, адвоката Краснящих Б.М. в інтересах ОСОБА_1 , який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, враховуючи таке.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в оскаржуваній частині відповідає.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Як убачається зі справи, позивач з 03 червня 2013 року перебував на посаді майстра лісу Снітинського лісництва ДП «Фастівський Лісгосп».
Наказом ДП "Білоцерківське лісове господарство" № 88 від 12 травня 2022 року було призначено проведення службового розслідування у зв'язку з тим, що 11 травня 2022 року від головного лісничого ДП "Білоцерківське лісове господарство" Костянюка А.Б. надійшов рапорт, що в урочищі "Липки" Снітинського лісництва на огляді ділянок лісу відведених під іншу рубку, в кварталах 23, 24, 27, 28 поряд з квартальною просікою було виявлено самовільну рубку.
Згідно з висновком службового розслідування від 23 травня 2022 року, затвердженого директором ДП "Білоцерківське лісове господарство", серед іншого, вирішено передати відповідні матеріали до правоохоронних органів та запропоновано розірвати трудовий договір з майстром лісу Снітинського лісництва ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я.
Відповідно до матеріалів службового розслідування, позивач, обіймаючи посаду, яка пов'язана з безпосереднім обслуговуванням товарних цінностей (лісу), неналежно виконував обов'язки майстра лісу щодо охорони матеріальних цінностей, які знаходилися на території закріпленого за ним згідно з трудовим договором обходу №4 лісництва із укладенням договору про повну матеріальну відповідальність, внаслідок чого підприємству відповідача завдано матеріальної шкоди незаконною вирубкою лісу.
Наказом директора ДП "Білоцерківське лісове господарство" від 23 травня 2022 року № 129-К ОСОБА_1 звільнено з роботи за п. 2 ст. 41 КЗпП України з підстав втрати до нього довір'я (а.с. 88).
Відповідно до справи, рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2022 року у справі № 362/2258/22 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ № 129-К ДП "Білоцерківське лісове господарство" від 23 травня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 2 ст. 41 КЗпП України, поновлено його на посаді майстра лісу Снітинського лісництва ДП "Білоцерківське лісове господарство" з 24 травня 2022 року й стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 травня 2022 року в розмірі 24 953 грн допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць. Вирішено питання судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2022 року скасовано й по справі ухвалено нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Районний суд задовольняючи позов, дійшов висновку, що у випадку затримки виконання рішення про поновлення на роботі факт подальшого скасування цього рішення в апеляційному порядку не позбавляє особу права на отримання середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення та, відповідно, не звільняє роботодавця від обов'язку здійснити таку виплату.
Між тим з таким висновком районного суду колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.
За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.4 ЦПК України при здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначених законом.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України).
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
В пункті 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", вказано, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вбачив у діях Державного спеціалізованого сільськогосподарського підприємства «Ліси України» умисний характер дій, пов'язаних з невиконанням рішення суду про поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку в межах місячного платежу.
Між тим, відповідно до рішення суду у справі № 362/2258/22, відповідачем за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі була інша юридична особа - Державне підприємство «Білоцерківське лісове господарство».
Установлено, що ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2023 року відповідача у справі було замінено правонаступником - Державним спеціалізованим господарством «Ліси України» з посиланням на те, що сторону спору було припинено шляхом реорганізації та приєднання до ДСГП «Ліси України» на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 943 (а.с.76).
При цьому суд залишив поза увагою зміст долученого позивачем до справи листа № 19 від 17.01.2023 філії «Білоцерківське лісове господарство» Державного спеціалізованого сільськогосподарського підприємства «Ліси України», до якого звернувся позивач з вимогою про виконання рішення суду та в якому вказано про неможливість виконання рішення суду філією «Білоцерківське лісове господарство» у зв'язку з тим, що указана філія не була учасником справи № 362/2258/22, а відповідача у справі - Державне підприємство «Білоцерківське лісове господарство», реорганізовано шляхом приєднання до Державного спеціалізованого сільськогосподарського підприємства «Ліси України».
Одночасно за змістом листа, ОСОБА_1 рекомендовано звернутися у суд з заявою про роз'яснення рішення районного суду та викладено норму права, яка регулює порядок вирішення цього питання - ст. 271 ЦПК України (а.с.8).
Отже, стороною спору за вимогами ОСОБА_1 було Державне підприємство «Білоцерківське лісове господарство», а не Державне спеціалізоване сільськогосподарське підприємство «Ліси України» й питання заміни відповідача правонаступником було вирішено районним судом лише 29 серпня 2023року.
Таким чином, рішення суду ухвалено у справі, в якій Державне спеціалізоване сільськогосподарське підприємство «Ліси України» участі не приймало, що вказує на його необізнаність щодо обставин справи, рішення не містило інформацію про указане підприємство, його найменування та реквізити.
У справі відсутні й докази безпосереднього звернення позивача до правонаступника відповідача та надання судового рішення до виконання.
Установлено, що за наслідками апеляційного перегляду справи рішення районного суду скасовано, у задоволенні вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- відмовлено.
Зазначене було перешкодою для висновків про умисний характер дій відповідача, пов'язаних з невиконанням рішення суду про поновлення позивача на роботі.
Верховний суд у постанові від 24.01.2019 у справі № 760/9521/15-ц зазначив, що за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, підстави для висновків про затримку правонаступником відповідача виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку, відсутні.
Відповідно до справи, повноважень правонаступника роботодавця відповідач набув лише у серпні 2023 року, за наслідками прийнятого судом судового рішення.
У постанові в справі 23 Верховний Суд також вказав, що не застосування статті 236 КЗпП України у випадку затримки виконання судового рішення здатне потурати невиконанню судових рішень, сприяє негативній практиці, за якої роботодавець зволікатиме з виконанням рішення про поновлення особи на роботі допоки апеляційний суд не перегляне справу, інститут звернення рішення суду до негайного виконання покликаний забезпечувати швидкий і реальний захист прав працівника. Цей інститут не заперечує можливості скасування в апеляційному порядку рішення, допущеного до негайного виконання, проте на стадії апеляційного оскарження віддає перевагу інтересам працівника, зрештою стаття 236 КЗпП України не містить у собі застереження про те, що скасування рішення про поновлення на роботі звільняє роботодавця від обов'язку оплатити працівнику вимушений прогул при затримці його виконання і на основі цих обставин і міркувань суд дійшов висновку, що у випадку затримки виконання рішення про поновлення на роботі факт подальшого скасування цього рішення в апеляційному порядку не позбавляє особу права на отримання середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення та, відповідно, не звільняє роботодавця від обов'язку здійснити таку виплату, інакше застосування статті 236 КЗпП може атакувати принцип обов'язковості судового рішення та здатне підважити процесуальний інститут звернення рішення суду до негайного виконання.
Висновки Верховного Суду у справі № 817/1622/16 в частині вирішення вимог про стягнення на користь особи середнього заробітку за час вимушеного прогулу зроблені виходячи з конкретних, встановлених судами обставин справи, які є відмінними від обставин цієї справи, та ґрунтуються на їх аналізі та оцінці у межах конкретних правовідносин сторін, а тому не підлягають до врахування під час її вирішення.
Установлено, що ОСОБА_3 набув статусу законно звільненого працівника на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України - у зв'язку із втратою довір'я, а неповажність причин невиконання відповідачем рішення суду про поновлення його на роботі, не доведена.
Отже, враховуючи викладені обставини та з урахуванням того, що відповідача, на якого рішенням суду покладено обов'язок щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку було припинено, а його правонаступника залучено до участі у справі після скасування указаного рішення, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом вже не існувало судового рішення про поновлення його на раніше займаній посаді то і немає правових підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки його виконання.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, не враховані правові позиції Верховного Суду, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Коваленко Юлії Олександрівни в інтересах Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Білоцерківське лісове господарство» задовольнити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року скасувати.
Ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 лютого 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: