Житомирський апеляційний суд
Справа №285/505/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
08 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали кримінального провадження №285/505/24 за апеляційною скаргою прокурора Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2024 року,
зазначеною ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши йому залишати вказане місце проживання, строком на 2 місяці.
Зобов'язано підозрюваного ОСОБА_8 прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою і повідомляти їх про зміну свого місця проживання та утримуватися від спілкування зі свідками кримінального провадження № 12024060530000101.
Визначено строк дії даної ухвали - до 24 березня 2024 року.
В поданій апеляційній прокурор ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави, строком на 60 днів. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. Вказує на те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, покарання за яке є позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. На думку апелянта, судом не враховано, що ОСОБА_8 є безробітним та неодруженим, що збільшує ризик переховування останнього від слідства та суду. Зазначає, що в межах даного кримінального провадження не було допитано всіх свідків, а головний свідок ОСОБА_10 є товаришем підозрюваного, а тому в даному випадку наявний ризик незаконного впливу на свідків. Звертає увагу суду і на наявність ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_8 будучи особою, яка притягалась до адміністративної відповідальності передбаченої ст.122 КУпАП, вчинив кримінальне правопорушення, порушивши правила безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту будучи в стані сп'яніння.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора - адвокат ОСОБА_7 просить зазначену вище апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2024 року, відносно ОСОБА_8 - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, доводи підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 в заперечення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Так, згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. В ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд вправі обрати підозрюваній менш суворий запобіжний захід.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
При цьому, ч.1 ст.183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
В свою чергу, у відповідності до ч.ч.1, 2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, відмовляючи у застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обранні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладанням відповідних обов'язків, в основному дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.
Як убачається з матеріалів провадження №285/505/24, в провадженні СВ Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12024060530000101 від 23.01.2024 відносно ОСОБА_8 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
Як встановлено органом досудового розслідування, 23.01.2024 близько 18:25 год. ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем BMW 525D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Житомирській, поблизу будинку 100 в м.Звягель Житомирської області, на освітленій вуличним електроосвітленням ділянці дороги в напрямку м. Житомир, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , який загинув на місці події.
24.01.2024 о 00:38 год. в порядку ст.208 КПК України затримано ОСОБА_8 та цього ж дня повідомлено йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
25.01.2024 старший слідчий СВ Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 звернувся до відповідного слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 . За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При вирішенні вказаного клопотання, слідчим суддею встановлено, що докази, надані слідчим, свідчать про існування обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, яка дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України.
Наявні у провадженні докази, також на думку апеляційного суду, вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, у об'ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити вище зазначене кримінальне правопорушення.
При цьому, апеляційний суд вважає, що при застосуванні запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчим суддею належно враховано тяжкість кримінального правопорушення, інкриміноване ОСОБА_8 (тяжке), фактичні обставини його вчинення, як і передбачене покарання санкцією цієї статті. Не залишено поза увагою слідчого судді і дані характеризуючі особу підозрюваного, зокрема, наявність місця проживання та реєстрації, те, що останній є раніше не судимим, є неодруженим, офіційно не працевлаштований, волонтер, має хворобливий стан здоров'я, проживає з матір'ю, яка також має тяжкі захворювання.
Крім того, встановлено та враховано і те, що на даний час ОСОБА_8 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено стороною захисту в суді апеляційної інстанції, як і не спростовано прокурором.
Як вважає апеляційний суд, в даному випадку, слідчим суддею правильно встановлено недоведеність прокурором процесуальних ризиків, як і відповідних обставин, які переконливо доводять наявність ризиків виправдовуючих застосування до підозрюваного ОСОБА_8 саме виняткового запобіжного заходу та, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу, що сам по собі факт наявності підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ймовірність призначення суворого покарання, за відсутності доказів, що застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_8 є недостатніми для запобігання ризикам, передбачених ст.177 КПК України, не свідчить про неефективність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у визначений період доби.
При цьому, апеляційний суд враховує, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами (рішення Європейського суду з прав людини від 23.02.2012 року у справі «Клішин проти України», № 30671/04), а тому апеляційний суд вважає недоведеним наявність вказаного ризику.
«Тримання під вартою» відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» та «проти» звільнення (рішення у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86, від 14 жовтня 2010 року»).
На переконання апеляційного суду, на даний час, саме запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є цілком достатнім для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 процесуальних обов'язків та зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
При цьому, апеляційні посилання прокурора на можливість незаконного впливу підозрюваного на свідка ОСОБА_10 (товариш підозрюваного), на даний час є недоведеним, будь-які переконливі докази цього прокурором не надано.
В свою чергу, притягнення в попередньому підозрюваного ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності за ст.122 КУпАП, об'єктивно не може бути тією обставиною, що підсилює процесуальні ризики, як і беззаперечно може свідчити про існування, в даному випадку, процесуального ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
З огляду на об'єктивно існуючі обставини справи (провадження), характеру протиправних дій, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , даних, які характеризують особу останнього, на даний час, домашній арешт буде достатнім для запобігання ризикам, про які зазначають слідчий, прокурор та забезпечить виконання підозрюваною покладених процесуальних обов'язків.
У зв'язку з наведеним, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують достатність такого виду забезпечення кримінального провадження, який на цьому етапі кримінального провадження є найбільш дієвим для підозрюваного.
Як вважає апеляційний суд, саме обмеження свободи пересування підозрюваного шляхом його ізоляції в житлі через заборону цілодобово залишати житло зможе гарантувати забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_8 , як і відповідатиме меті застосування запобіжного заходу з тим щоб орган досудового розслідування зміг виконати завдання передбачені ст.2 КПК України.
На момент апеляційної перевірки матеріалів провадження, вказаний запобіжний захід є необхідним у зазначеному кримінальному провадженні, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та достатні гарантії його явки в суд (орган досудового слідства), забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування, а також виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Істотних порушень кримінального процесуального закону в частині визначення мірі запобіжного заходу, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу суд має врахувати вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, відомості про особу підозрюваного, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, обставини досудового розслідування.
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя, дав належну оцінку усім доводам викладених в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та правильно прийшов до висновку про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є достатнім та дієвим в цьому кримінальному провадженні на даний час.
Разом з цим, за результатами апеляційної перевірки оскаржуваного рішення, апеляційний суд знаходить недостатнім обсяг визначених слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_8 процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, апеляційний суд доходить висновку, що з метою належного забезпечення виконання обраного запобіжного заходу (цілодобовий домашній арешт), необхідно додатково покласти на підозрюваного ОСОБА_8 відповідні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та носити електронний засіб контролю.
На думку апеляційного суду, додатково покладені на підозрюваного вище зазначені обов'язки, суттєво зменшать ризики на, які послався слідчий у своєму клопотанні про застосування запобіжного заходу та будуть відповідати меті обраного запобіжного заходу.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає зміні в частині визначення обсягу покладених обов'язків на підозрюваного, в решті оскаржувану ухвалу слідчого судді слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2024 року, якою ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - скасувати в частині обсягу покладених на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків.
Додатково на підставі ст.194 КПК України визначити підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :