Житомирський апеляційний суд
Справа №296/119/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
08 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 04 січня 2024 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання старшої слідчої СУ ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 01 березня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчої СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із забороною залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Та покласти на нього обов'язки, передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 8, 9 ч.5 ст.194 КПК України. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог закону Конвенції і практики ЄСПЛ. Посилається на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_11 є необґрунтованим, правова кваліфікація епізодів є невірною. Крім того слідчий суддя дійшов помилкового висновку щодо застосування ОСОБА_12 фізичного насильства щодо потерпілого поєднаного з вимаганням, внаслідок чого не визначила розміру застави. Згідно протоколу НСРД від 06.12.2023 у розмові між підозрюваним ОСОБА_12 та потерпілим ОСОБА_13 останній підтверджує отримання тілесних ушкоджень від ОСОБА_10 саме за «негарні слова» в бік лісника ОСОБА_14 , що відбулося влітку 2023 року, та взагалі не пов'язано з вимаганням коштів. Слідчий суддя при обранні запобіжного заходу не врахував дані про особу підозрюваного ОСОБА_10 який в силу ст.89 КК України не має судимості, одружений, має постійне місце проживання, не ухиляється від проведення слідчих дій, та дійшов помилкового висновку про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного. Вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту може забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_12 процесуальних обов'язків та запобігти наведеним у клопотанні ризикам.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Виходячи з вимог ст.370 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.
Норми ст.177 КПК України передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу, дотримався вимог ст.ст.132, 176-178, 183, 194 КПК України.
Як убачається зі змісту клопотання, СУ ГУ Національної поліції в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021060000000094 від 11.03.2021, за ч.2 та ч.4 ст.186, ч.3 та ч.4 ст.189, ч.3 ст.190 КК України.
В ході досудового розслідування задокументовано ряд кримінальних правопорушень, вчинених співучасниками на території Коростенського району Житомирської області. Так, на початку березня 2022 року ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інші достовірно невстановлені слідством особи, діючи за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, перебуваючи неподалік від будинку за адресою: АДРЕСА_2 , погрожуючи насильством над потерпілим і знищенням майна його близьких родичів, вимагали у ОСОБА_17 та заволоділи належною йому мисливською гладкоствольною рушницею марки «Hatsan Escort Himguard Ts», вартістю 10610 гривень.
Упродовж липня 2023 року - січня 2024 року ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 та ОСОБА_22 , діючи за попередньою змовою, в умовах воєнного стану, упродовж липня 2023 року - січня 2024 року вимагали у ОСОБА_17 грошові кошти у сумі 5000 доларів США (182843 гривень) під приводом вигаданого боргу, застосовуючи при цьому погрози насильства над потерпілим та насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи.
Крім того, з метою спонукання ОСОБА_17 до виконання вимог ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_23 , ОСОБА_10 , ОСОБА_21 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 щодо передачі їм грошових коштів, 14.10.2023 близько 13 години ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та інші достовірно невстановлені слідством особи, діючи повторно за попередньою змовою групою осіб, прибули до одного із будинків по АДРЕСА_3 , та в одній із кімнат будинку за вказаною вище адресою, відкрито викрали бензопилу ОСОБА_17 «Stihl-361» вартістю 24000 гривень.
02.01.2024 близько 13 години в ході зустрічі у приміщенні магазину "Малинка" за адресою: Житомирська область, м.Коростень, вул.Пролетарська 37А, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 під час проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину отримали від ОСОБА_17 900 доларів США та 16 500 гривень, які останні діючи за попередньою змовою з ОСОБА_15 , ОСОБА_26 , ОСОБА_18 та ОСОБА_21 , вимагали за вказаних вище обставин.
02.01.2024 у порядку ст.208 КПК України затримано ОСОБА_23 і ОСОБА_10 . Цього ж дня, ОСОБА_11 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.186 КК України.
Як убачається з матеріалів судового провадження №296/119/24, прийняте рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя мотивував наявністю в матеріалах провадження доказів обґрунтованості підозри вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.186 КК України, та наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Як вважає суд апеляційної інстанції, матеріали провадження вказують на наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування чи суду, можливість знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень, незаконно впливати на свідків, потерпілого та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне провадження чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
При цьому, слідчим суддею обґрунтовано прийнято до уваги, що ОСОБА_27 підозрюється у вчиненні умисних злочинів, які відповідно до вимог ст.12 КК України відносяться до категорії тяжкого (ч.4 ст.186 КК України) та особливо тяжкого (ч.4 ст.189 КК України), за яке передбачено позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна, що у разі визнання судом його винним у вчиненні даних правопорушень можуть бути підставою для його ухилення від органу досудового розслідування, суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977\96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів також вважає, що є доведеним ризик того, що ОСОБА_20 з метою виправдання своїх дій, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення в межах кримінального провадження №12021060000000094, враховуючи, що досудове розслідування триває та триває збір доказів у кримінальному провадженні.
Доведеним також є ризик незаконного впливу зі сторони підозрюваного ОСОБА_10 на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні №12021060000000094 з метою схилити їх до відмови від наданих показань на свою користь, а також незаконного впливу на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, оскільки підозрюваному відома особа потерпілого ОСОБА_17 , його місцезнаходження, а також можуть бути відомі свідки злочину, яким, що не виключається судом з огляду на зміст підозри, ОСОБА_20 може погрожувати чи застосовувати щодо них насильством.
Існує також ризик продовження вчинення ОСОБА_12 інкримінованих йому кримінальних правопорушень чи вчинення ним іншого кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень), оскільки останній притягується до кримінальної відповідальності за вчинення інших кримінальних правопорушень проти власності (кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 по обвинуваченню за ч.3, ч.5 ст.185 КК України перебуває в суді). Характер вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень може свідчити про кримінальний спосіб життя підозрюваного та, відповідно, отримання ним незаконних джерел доходів.
Крім того, слідчий суддя обґрунтовано прийняв до уваги особу також те, що підозрюваний не працює, відсутність міцних соціальних зв'язків, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються вказані обставини, і врахувавши зазначені обставини, прийшов до обґрунтованого висновку, що на даній стадії досудового розслідування відносно підозрюваного не може бути застосовано інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою.
Таким чином, з викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про необхідність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим і прокурором.
За таких обставин колегія суддів визнає безпідставними доводи апелянта про те, що слідчий суддя не обґрунтував неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, та недоведеністю ризиків зазначених в клопотанні слідчого.
Крім того, слідчим суддею враховано обставини кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 , та керуючись вимогами ч.4 ст.183 КПК України, обґрунтовано не визначено розмір застави.
Рішення слідчого судді щодо обґрунтованості підозри на даній стадії досудового розслідування узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що, за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Обґрунтованість підозри у скоєнні підозрюваним ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень доведена: протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 02 січня 2024 року; повідомленням про підозру ОСОБА_8 від 02 січня 2024 року; протоколами про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії - негласного аудіо, відео контролю особи від 15 вересня 2023 року, від 06 листопада 2023 року, від 06 грудня 2023 року; протоколом огляду предметів від 16 листопада 2023 року; протоколом проведення слідчого експерименту від 16 листопада 2023 року; висновком експерта Обласного бюро судово - медичної експертизи Житомирської обласної ради від 31 серпня 2023 року №1508; висновком експерта Обласного бюро судово - медичної експертизи Житомирської обласної ради від 29 грудня 2023 року №2183; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 18 грудня 2023 року; протоколами додаткового допиту потерпілого від 26 грудня 2023 року, від 02 січня 2024 року; протоколом про закінчення контролю за вчиненням злочину відкритим фіксуванням від 02 січня 2024 року та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
При перевірці обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, апеляційний суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме Рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства», «Мюррей проти Об'єднаного Королівства», згідно з якими вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Так, підставами взяття під варту виступають, спочатку докази, що викривають особу у вчиненні злочину, достатні для пред'явлення звинувачення, а у виняткових випадках запобіжний захід може бути застосований при недостатності доказів для пред'явлення звинувачення, але за умови даних, які вказують на причетність особи до вчиненого злочину.
Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра, яка разом з існуючими ризиками та конкретними обставинами справи, на думку апеляційного суду, виключає можливість обрання відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Апеляційний суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування, по даній конкретній справі, з урахуванням особи підозрюваного ОСОБА_8 та тяжкості можливого покарання, яке загрожує у разі доведеності вини та визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за вироком суду, наявності ризиків, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень, незаконно впливати на свідків, потерпілого та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне провадження чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та захисником в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи апелянта щодо відсутності складу злочину, передбаченого ст.186 КК України, в якому підозрюється ОСОБА_8 , апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки вказані обставини можуть бути перевірені лише під час розгляду справи по суті.
При цьому, всі викладені захисником апеляційні доводи були об'єктом дослідження при застосуванні підозрюваному запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги на зміну запобіжного заходу, не встановлено.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону, та винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 04 січня 2024 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 01 березня 2024 року включно, без визначення розміру застави - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :