Справа № 761/856/24
Провадження № 2-а/761/362/2024
15 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва
у складі:
головуючого судді Осаулова А.А.
за участю секретаря судових засідань Путрі Д.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції м. Київ про скасування постанови,
У січні 2024 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до м. Київ, про скасування постанови, в якому просив скасувати постанову серії 2АВ №01746367 від 22.12.2022 р. про накладення адмінстягнення по справі про адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що 22.12.2022 р. інспектором Петриченко К.С. винесено постанову серії 2АВ №01746367 про притягнення позивача до адмінвідповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП, накладення стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 грн за те, що 22.12.2022 р. о 14:26 год. за адресою: М30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине 376+261 зафіксовано транспортний засіб «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , який перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортний засобі на 38 км/год., чим порушено р. 12.9.б ПДР України.
Позивач зазначає, що транспортний засіб «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , належав Благодійній організації «Благодійний фонд Михайла Бондара «Боремось, Премагаємо», керівником якої був ОСОБА_1 .
Між тим, 20.12.2022 р.за актом прийому передачі транспортного засобу вказаний автомобіль було передано представнику військової частини НОМЕР_2 , а тому він не перебував у користуванні Благодійної організації «Благодійний фонд Михайла Бондара «Боремось, Премагаємо», а позивач не порушував ПДР.
Вказане стало підставою для звернення до суду.
У відзиві на позов представник відповідача заперечує щодо задоволення позову, зазначає, що правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу Каскад 052-1120, який відповідає вимогам ДСТУ. Оскаржувана постанова міститься усі необхідні реквізити, в тому числі посилання з доказами вчинення правопорушення. Звертає увагу, що позивача було притягнуто до відповідальності як керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб. Спірний автомобіль перебуває у власності Благодійної організації «Благодійний фонд Михайла Бондара «Боремось, Премагаємо», його не було перереєстровано на нового власника, як і не було внесено змін в реєстраційні документи. Вважає, що позивача правомірно притягнуто до адмінвідповідальності.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А. від 22.01.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Так, судом враховано, що постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 року).
Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно реєстраційної картки транспортний засіб «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , належить Благодійній організації «Благодійний фонд Михайла Бондара «Боремось, Премагаємо».
Позивач є керівником Благодійній організації «Благодійний фонд Михайла Бондара «Боремось, Премагаємо».
22.12.2022 р. інспектором ДПП Петриченко К.С. винесено постанову серії 2АВ №01746367 про притягнення позивача до адмінвідповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП, накладення стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 грн за те, що 22.12.2022 р. о 14:26 год. за адресою: М30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине 376+261 зафіксовано транспортний засіб «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , який перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортний засобі на 38 км/год., чим порушено р. 12.9.б ПДР України.
Згідно п. 12.9.б ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Згідно з ст. 122 ч.1 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.
Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Цей принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 2-3632/11, від 15.07.2019 у справі № 235/499/17, від 30.10.2019 у справі № 390/131/18, від 01.04.2020 у справі № 686/24003/18).
Це означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог.
Зміст позовної заяви свідчить про те, що позивач не оспорює сам факт допущених порушень, а саме: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Крім цього, позивач не заперечує факт належності автомобіля «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , Благодійній організації «Благодійний фонд Михайла Бондара «Боремось, Премагаємо», керівником якої він є.
Доводи позивача фактично зводяться до того, що 20.12.2022 р. за актом прийому передачі транспортного засобу вказаний автомобіль було передано представнику військової частини НОМЕР_2 , а тому він не перебував у користуванні Благодійної організації «Благодійний фонд Михайла Бондара «Боремось, Премагаємо», а позивач не порушував ПДР.
За приписами частини 1 статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
При цьому, відповідно до ст. 14-3 ч.3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу.
Стаття 279-7 КУпАП передбачає, що відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили: така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
З огляду на викладене, особа може бути звільнена від адміністративної відповідальності лише в 2-х випадках:
- якщо надасть документальне підтвердження того факту, що до моменту вчинення адміністративного правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
- якщо особа, яка фактично керувала транспортним засобом і вчинила адміністративне правопорушення на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач у встановлений строк звертався до компетентних органів з питання вибуття транспортного засобу з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать його транспортному засобу. Не надано відповідних доказів також і до суду.
Матеріали справи також не містять доказів звернення особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, документа (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Також слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів» від 08 жовтня 2022 року № 1145, зокрема визнано такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 1197 «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 7, ст. 200).
Процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр) відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач) для автоматизованого обліку станом на дату винесення спірної постанови про адміністративне правопорушення було визначено Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 1145 (далі - Порядок № 1145).
Згідно з пп. 4 п. 2 Порядку № 1145 належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Пункт 3 Порядку № 1145 Підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.
Відомості про належного користувача до Реєстру вносяться через:
- територіальні органи з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС);
- електронний кабінет водія;
- Портал Дія (п. 5 Порядку № 1145).
Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється в сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю або за дорученням, якщо власником транспортного засобу є юридична особа) та належного користувача (п. 14 Порядку № 1145).
Відповідно до пункту 25 Порядку № 1145 Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив власник транспортного засобу на підставі електронної заяви, здійснюється заявниками через:
1) електронний кабінет водія шляхом заповнення електронної заяви за формою згідно з додатком 1 із накладенням електронних підписів заявників;
2) Портал Дія шляхом заповнення електронної заяви в довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, із зазначенням відомостей, передбачених додатком 1. із накладенням віддаленого кваліфікованого електронного підпису "Дія. Підпис" ("Дія Ш") або електронного підпису заявників та кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Порталу Дія.
У разі наявності у Реєстрі відомостей про належного користувача в належного користувача засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія) автоматично формується електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу у формі електронного відображення інформації в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1453 «Про затвердження Порядку формування та перевірки електронного посвідчення водія, електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, їх електронних копій» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 10, ст. 521) (п. 28 Порядку № 1145).
Отже, Порядком № 1145 передбачено, що обов'язок внесення відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів покладається на заявників - власника та користувача транспортного засобу.
Докази внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача в матеріалах справи відсутні, та позивачем не надано.
З аналізу зазначених норм вбачається, що за порушення, зафіксоване в автоматичному режимі, несе власник транспортного засобу (фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб,), навіть якщо він добровільно передав керування ним іншій особі. Тобто презюмується, що власник автомобіля, передавши керування іншій особі несе відповідальність за правопорушення, вчинене нею при керуванні автомобілем, зафіксоване згідно з положеннями ст. 14-2 КУпАП.
Відтак, постанова серії 2АВ №01746367 від 22.12.2022 р. винесена правомірно відносно позивача, оскільки він є керівником юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб- «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 .
Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, остання містить всю необхідну інформацію, передбачену КУпАП. Крім того, постанова містить відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації.
Інформації, що наведена в оскаржуваній постанові цілком достатньо для висновку про те, чи має відповідна подія склад адміністративного правопорушення.
Інших доказів або пояснень, які б підтверджували факт протиправності прийняття відповідачем спірної постанови, до суду не надавалось.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Ст. 9 ч.2 КАС України передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України було доведено правомірність своїх рішень, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що було вчинено порушення п. 12.9.б ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 122 ч.1 КУпАП
Твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
За викладених обставин, враховуючи, що відповідачем винесено постанову з дотримання вимог закону, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 262, 286 КАС України, ст.ст. 7, 14-2, 122, 245, 251, 252, 254, 256, 258, 276, 279-1, 283, 284 КУПАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції м. Київ про скасування постанови, -залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3.
Суддя: А.А.Осаулов
Повний текст рішення виготовлено 15.02.2024