06 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 917/623/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря"
на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.05.2023 (Срош Д. М.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 (Терещенко О. І. - головуючий, судді Тихий П. В., Гребенюк Н. В.) у справі
за позовом керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства, Полтавської обласної державної адміністрації
до 1) Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря",
2) Полтавської районної державної адміністрації (правонаступник- Чутівської районної державної адміністрації),
3) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області,
третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України,
про скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації та припинення права оренди земельної ділянки,
(у судове засідання з'явилися: прокурор - Колодяжна А. В., представник Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря" - Стасовський М. В.),
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Керівник Диканської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом , в якому просив:
скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011 та припинити усі права щодо неї;
визнати незаконним та скасувати розпорядження Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області № 360 від 22.07.2005, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та іншого сільськогосподарського призначення на умовах оренди СВК Зоря на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області загальною площею 734,06 га (кадастровий номер 5325455100:00:002:0011) в частині передачі: 57,18 га лісонасаджень, 49,19 га боліт, 1,57 га внутрішніх вод;
скасувати державну реєстрацію та припинити право власності Чутівської районної державної адміністрації на земельну ділянку з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011 площею 738,06 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населеного пункту на території Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, запис про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.05.2021 № 42213295;
визнати недійсним договір оренди землі від 25.12.2005, укладений між Чутівською державною адміністрацією Полтавської області та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Зоря про надання в оренду земельної ділянки площею 734,06 га, для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чутівської селищної ради Полтавського району (Чутівського району) Полтавської області в частині передачі: 57,18 га лісонасаджень, 49,19 га боліт, 1,57 га внутрішніх вод;
скасувати державну реєстрацію та припинити право оренди СВК «Зоря» на земельну ділянку з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011 площею 738,06, яка розташована за межами населених пунктів на території Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області в частині передачі: 57,18 га лісонасаджень, 49,19 га боліт, 1,57 га внутрішніх вод, запис про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 42213299 від 26.05.2021;
зобов'язати СВК Зоря повернути земельні ділянки лісогосподарського призначення площею 3,4961 га, та площею 44,6281 га, які включені до земельної ділянки з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011, площею 738,0600 га, що розташовані за межами населених пунктів на території Чутівської селищної ради Полтавської області на користь власника - держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації, шляхом підписання акта прийому-передачі землі;
зобов'язати СВК Зоря повернути земельні ділянки водного фонду (в тому числі 49,19 га боліт, 1,57 га внутрішніх вод), а також землі сільськогосподарського призначення площею 630,12 га, які включені до земельної ділянки з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011, площею 738,0600 га, що розташовані за межами населених пунктів на території Чутівської селищної ради Полтавської області на користь власника - в особі Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, шляхом підписання акта прийому-передачі землі.
Позов аргументований тим, що в частині земель лісогосподарського призначення земельна ділянка з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011 має перетин з землями Державного лісового фонду кв. 119 та кв. 123 Іскрівського лісництва ДП Полтавське лісове господарство, які перебували в постійному користуванні останнього, тому розпорядження такою землею районна державна адміністрація без погодження з землекористувачем та отримання висновку органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства здійснено у порушення вимоги статей 20, 122, 149 ЗК України; до складу земельної ділянки з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011 входять землі водного фонду, а саме: болота, внутрішні води та прибережна захисна смуга річки Коломак, тому розпорядження такою землею районна державна адміністрація не мала права здійснювати, чим порушила вимоги статей 88, 89 ВК України; передача в оренду СВК Зоря земельної ділянки відбулась з порушенням вимог лісового, водного та земельного законодавства, у зв'язку з чим, договір оренди земельної ділянки від 25.12.2005 підлягає визнанню недійсним, а земельні ділянки лісового та водного фонду - поверненню на користь держави.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, розпорядженням голови Чутівської районної державної адміністрації № 164 від 12.04.2005 року, затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди СВК "Зоря" на території Чутівської селищної ради, з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва та іншого сільськогосподарського призначення та передано в оренду СВК "Зоря" земельну ділянку площею 736,24 га.
Розпорядженням голови Чутівської районної державної адміністрації № 360 від 22.07.2005 року змінено пункти 1 та 2 розпорядження голови Чутівської районної державної адміністрації № 164 від 12.04.2005 року, відповідно до якого затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та іншого сільськогосподарського призначення на умовах оренди СВК "Зоря" на території Чутівської селищної ради та передано в оренду СВК "Зоря" земельну ділянку площею 738,06 га, до складу якої увійшли об'єкти водного фонду, а саме: болота - 49,57 га, внутрішні води -1,57 га.
25.12.2005 Чутівська районна державна адміністрація Полтавської області та СВК "Зоря" уклали договір оренди земельної ділянки загальною площею 734,06 га, в тому числі: ріллі - 433,24 га, сіножаті - 82,51 га пасовища - 86,94 га, лісонасадження - 57,18 га, забудова землі і дороги - 6,6 га, болото - 49,57 га, внутрішні води - 1,57 га, шляхи - 6,7 га, господарські будівлі і двори - 9,75 га, яка знаходиться на території Чутівської селищної ради, строком на 49 років. 05.01.2006 договір зареєстрований у Чутівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК за № 040654500006.
Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" № 326 від 31.07.2020 року, земельна ділянка площею 738,0600 га з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011 має перетин з землями Державного лісового фонду кв.119 Іскрівського лісництва ДП "Полтавське лісове господарство", орієнтовна площа перетину становить - 3,4961 та кв.123 Іскрівського лісництва ДП "Полтавське лісове господарство", орієнтовна площа перетину становить - 44,6281 га.
Державному лісогосподарському об'єднанню Полтаваліс земельні ділянки лісового фонду по колишньому Чутівському району площею 119,4 га, передані в постійне користування відповідно до рішення Полтавської обласної ради від 31.10.2001 "Про надання земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств", що підтверджується актом прийому-передачі лісових насаджень від 07.11.2001 та Проэктом внутрихозяйственного землеустройства племзавода Чутово Чутовского района Полтавской области, отделение им. Димитрова, інвентарний номер IV-I-63, до складу яких увійшли землі Державного лісового фонду кв. 119 та кв.123 Іскрівського лісництва ДП Полтавське лісове господарство.
Наявність земель лісогосподарського призначення в межах спірної земельної ділянки також підтверджується Схемами розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011 відносно земель лісогосподарського призначення ДП Полтавське лісове господарство, згідно матеріалів лісовпорядкування 1989, 2007, 2017 років, на території смт Чутове, Чутівського району Полтавської області.
Під час досудового розслідування кримінального провадження № 42020171190000092 від 14.07.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 КК України, 13.01.2022 проведено огляд місцевості, а саме частини земельної ділянки з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011, що знаходиться з південно-східної сторони від с. Кантемирівка Полтавського району Полтавської області та південно-західної сторони від с. Водяне Полтавського району Полтавської області; в межах східної частини південної сторони вказаної ділянки знаходиться лісовий масив; лісовий масив має неправильну продовгувату форму та розташований з південної сторони с. Стінка Полтавського району Полтавської області та з північної сторони с. Новофедорівка Полтавського району Полтавської області. Лісовий масив в своїй більшості складається з листяних дерев вегетативного походження; згідно протоколу допиту від 13.01.2022 в якості свідка помічника лісничого Іскрівського лісництва ДП "Полтавський лісгосп" вік дерев лісового масиву станом на 2022 рік становить приблизно від 75 до 87 років.
Згідно з інформацією Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства від 23.04.2021 № 04-32/346 та інформації ДП "Полтавське лісове господарство" від 30.07.2021 № 780/02-04 вказаними підприємствами жодних погоджень на відчуження (вилучення) земельних ділянок, що входять до складу Іскрівського лісництва не надавалися.
Земельна ділянка з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011, загальною площею 738,06 га, яка передана СВК "Зоря" в оренду Чутівською районною державною адміністрацією Полтавської області, частково складається, в тому числі, із земель водного фонду.
Відповідно до листа Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області Державного агентства водних ресурсів України від 11.01.2022 № 21/01-05, за результатами розгляду картографічних матеріалів: Топографічної карти 1:10000 (Главное управление геодезии и картографи при Совете Министров СССР, схемка 1970 года), карти Google та Публічної кадастрової карти України (аналітичний шар умовна прибережна захисна смуга) встановлено, що на земельній ділянці із вказаним кадастровим номером розміщена прибережна захисна смуга р. Коломак (південно-східна частина ділянки) та ставка (північна частина ділянки), орієнтовною площею 1,0 га.; прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою та, що відповідний проект землеустрою щодо встановлення меж і розмірів водоохоронних зон та прибережних захисних смуг р. Коломак на земельній ділянці з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011 в Офісі відсутній.
На підтвердження розташування водних об'єктів на вказаній земельній ділянці прокурор надав схему земельної ділянки, відповідно до якої, згідно з даними форми 6-зем, земельна ділянка складається в тому числі з боліт, площею 49,57 га та внутрішніх вод, площею 1,57 га, що підтверджується даними з Проэкта внутрихозяйственного землеустройства племзавода Чутово Чутовского района Полтавской области, отделение им. Димитрова, інвентарний номер IV-I-63, на якому нанесено вказані вище об'єкти водного фонду.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки СВК Зоря зареєстровано за № 42213299 від 26.05.2021.
Відповідно до рішення Чутівської селищної ради від 11.12.2020, наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.12.2020 № 49-ОСГ право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011, площею 738,06 га 07.07.2022 зареєстровано за Чутівською селищною радою (номер запису 47297519), тобто станом на час розгляду справи спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності селищної ради.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.05.2023 у справі № 917/623/22 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що на виконання вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурором при зверненні до суду з позовом було належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також визначені законом підстави для звернення до суду саме прокурора.
Водночас належним відповідачем у справі має бути особа за якою зареєстровано право на спірну земельну ділянку, тобто Чутівська селищна рада Полтавського району Полтавської області, яка, водночас, має статус позивача у цій справі, а вимога про припинення усіх прав щодо земельної ділянки призведе до позбавлення права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011, власником якої є позивач у справі.
Крім того, так як спірна земельна ділянка з 07.07.2022 відноситься до земель комунальної форми власності, власником якої на момент розгляду справи є Чутівська селищна рада Полтавського району Полтавської області, вимога про скасування державної реєстрації та припинення права власності Чутівської РДА не підлягає задоволенню.
Водночас суд установив, що передача в оренду СВК «Зоря» земельної ділянки відбулась з порушенням вимог лісового, водного та земельного законодавства.
Однак, враховуючи, що моментом, коли компетентні органи, які уповноважені були розпоряджатися земельними ділянками лісогосподарського призначення, а саме Чутівська районна державна адміністрація (Полтавська районна державна адміністрація як правонаступник) або Кабінет Міністрів України, є прийняття Чутівською районною державною адміністрацією відповідного розпорядження, а саме 2005 рік, зважаючи, що з дати прийняття спірного рішення до моменту звернення прокурором з позовом у цій справі минуло більше 17 років, позовна давність для подання позову у цій справі спливла.
Встановивши, що передачу земельної ділянки в оренду здійснено державою у 2005 році шляхом прийняття рішень державним органом, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державної власністю, держава, зокрема, в особі Кабінету Міністрів України та утворених ним державних органів, в тому числі місцевих державних адміністрацій, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням земельного законодавства, у 2005 році повинна була довідатися про порушення вимог земельного законодавства при передачі спірних земельних ділянок у користування.
Прокурор до позовної заяви додає копії планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування за 2007 та 2017 роки, при формуванні яких уповноважені органи державної влади могли встановити, що землі лісогосподарського призначення включені до земельної ділянки з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011, що додатково підтверджує пропущення позовної давності для пред'явлення відповідних вимог.
З огляду на пропуск позовної давності суд відмовляє в позові в частині вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження від 22.07.2005 № 360.
Укладення спірного договору про надання в оренду земель лісогосподарського призначення для товарного сільськогосподарського виробництва без припинення права постійного користування ними у ДП «Полтавське лісове господарство» суперечить вимогам законодавства, зокрема статей 20, 21, 116, 149, Земельного кодексу України, призвело до вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави всупереч встановленому законом порядку. Проте прокурор звернувся до суду з вимогою про визнання спірного договору від 25.12.2005 недійсним у червні 2022 року, тобто з пропуском трирічної позовної давності, про що було заявлено відповідачем 1 у справі. Отже, суд відмовив в позові в цій частині у зв'язку з пропуском позовної давності.
Оскільки суд відмовив в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним зазнаного договору, який слугував підставою для отримання земельної ділянки відповідачем 1 в оренду, похідна вимога про скасування державної реєстрації та припинення права оренди СВК «Зоря» також не підлягає задоволенню.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Чутівської РДА від 22.07.2005 №360 та визнання недійним договору оренди земельної ділянки від 25.12.2005, суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для повернення земельних ділянок Полтавській обласній державній адміністрації та Чутівській селищній раді.
3.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі № 917/623/22 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.
Постанова аргументована тим, що на час звернення прокурора з позовом до місцевого господарського суду, власником спірної земельної ділянки була Чутівська районна державна адміністрація Полтавської області. Відповідно до ст. 122, п. 24 Перехідних положень ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) власником і розпорядником земель, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств є обласні державні адміністрації. Отже, право вимоги щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки у цьому випадку належить Полтавській обласній державній адміністрації (на час воєнного стану) військовій адміністрації, яка вправі вимагати повернення земель лісового фонду державної власності, які не можуть використовуватися для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та перебувати у комунальній власності. А отже, висновок місцевого господарського суду про те, що вказана земельна ділянка відноситься до комунальної форми власності, власником якої є Чутівська селищна рада Полтавського району Полтавської області, яка в цій справі має статус позивача, проте належним відповідачем у справі має бути особа за якою зареєстровано право на спірну земельну ділянку, тобто Чутівська селищна рада Полтавського району Полтавської області, є передчасним, а позовні вимоги в частині скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011 та припинення усіх прав щодо неї є законними та обґрунтованими.
Досліджуючи питання щодо дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», суд зазначив, що Полтавська обласна державна адміністрація є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. За матеріалами справи, керівником Диканської окружної прокуратури, на виконання положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" уповноваженим органам скеровано листи щодо виявлених порушень в частині незаконного розпорядження землями лісового фонду та необхідністю вжиття заходів реагування. Втім, компетентними органами жодних заходів щодо захисту інтересів держави, не вжито. За таких обставин, прокурором вірно визначено компетентні органи, наділені повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, які мають бути позивачами у спірних правовідносинах за позовними вимогами прокурора в інтересах держави, а також до компетенції яких входить відновлення законності щодо вилучення та повернення земельних ділянок.
Спірна земельна ділянка була відведена, в тому числі, за рахунок земель, які в силу положень ст. ст. 19, 57, 84 ЗК України та ст. 5 ЛК України, відносяться до земель лісогосподарського призначення та використовуються для ведення лісового господарства. Зокрема, відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція № 326 від 31.07.2020 року, земельна ділянка площею 738,0600 га з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011 має перетин з землями Державного лісового фонду кв.119 Іскрівського лісництва ДП Полтавське лісове господарство, орієнтовна площа перетину становить - 3,4961 та кв.123 Іскрівського лісництва ДП Полтавське лісове господарство, орієнтовна площа перетину становить - 44,6281 га.
Наявність земель лісогосподарського призначення в межах спірної земельної ділянки також підтверджується Схемами розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011 відносно земель лісогосподарського призначення ДП Полтавське лісове господарство, згідно з матеріалами лісовпорядкування 1989, 2007, 2017 років, на території смт. Чутове, Чутівського району Полтавської області.
Водночас, п. 5 Прикінцевих положень ЛК України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово- картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу; перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами; зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції регламентує процедуру їх виготовлення.
Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України.
Таким чином, право користування спірними земельними лісовими ділянками посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП Полтавське лісове господарство, що відповідає правовому висновку викладеному Верховним Судом України у справах №6-224цс14 від 21.01.2015, № 6-50цс15 від 01.07.2015, Великою Палатою Верховного Суду у справі 368/1158/16-ц, позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі 366/1133/17.
Розташування водних об'єктів на вказаній земельній ділянці підтверджується схемою земельної ділянки та даних форми 6-зем, земельна ділянка складається в тому числі з боліт, площею 49,57 га та внутрішніх вод, площею 1,57 га.
Також, вказаний факт підтверджується даними з Проекту внутрихозяйственного землеустройства племзавода Чутово Чутовского района Полтавской области, отделение им. Димитрова, інвентарний номер IV-I-63, на якому нанесено вказані вище об'єкти водного фонду.
З урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 487/688/18, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення меж і розмірів водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водотоку або іншої землевпорядної документації не спростовує наявності на вказаних земельних ділянках прибережної захисної смуги водного об'єкта. Також, підтвердження Регіональним офісом водних ресурсів факту наявності на спірній земельній ділянці водних об'єктів вказує на їх приналежність до земель водного фонду.
Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011, загальною площею 738,06 га, яка передана СВК Зоря в оренду Чутівською районною державною адміністрацією Полтавської області, частково складається, в тому числі, із земель водного фонду.
Отже, оскаржуваним розпорядженням щодо передачі у користування СВК «Зоря» земельної ділянки порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.
Передача в оренду СВК Зоря земельної ділянки відбулася з порушенням вимог лісового, водного та земельного законодавства.
Укладення спірного договору про надання в оренду земель лісогосподарського призначення для товарного сільськогосподарського виробництва без припинення права постійного користування ними у ДП Полтавське лісове господарство суперечить вимогам законодавства, зокрема ст. ст. 20, 21, 116, 149, ЗК України, призвело до вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави всупереч встановленому законом порядку. У свою чергу, позовні вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки та припинення усіх прав щодо неї задоволено як похідні вимоги. Земельні ділянки повернуто на підставі статті 1212 ЦК України.
Оцінюючи доводи щодо пропуску прокурором позовної давності, апеляційний господарський суд зазначив таке.
Полтавська обласна державна адміністрація є розпорядником земель державної власності, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28.04.2021, яким внесено зміни до ст. 122 та п.24 Перехідних положень ЗК України 27.05.2021.
Полтавська обласна державна (військова) адміністрація до звернення прокурора з листом від 18.01.2022 фактично не мала можливості дізнатися про порушення її прав, оскільки землі протиправно були віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розпорядження якими не відносилось до повноважень облдержадміністрації на час прийняття спірного розпорядження та укладення договору оренди землі.
Також, Чутівська селищна рада, яка не була власником земельної ділянки до її передачі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області 15.12.2020, не знала та не могла знати про вказані порушення.
Прокурор посилався на те, що лише після листа Диканської окружної прокуратури від 31.01.2022, надісланого Чутівській селищній раді, органу місцевого самоврядування стало відомо про існуючі порушення, з огляду на складність встановлення факту порушення при відведенні земель лісового фонду, оскільки представники Полтавської обласної державної адміністрації, Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, Чутівської селищної ради та ДП Полтавське лісове господарство не були обізнані про передачу в оренду земель лісового фонду і продовжували безперешкодно їх використовувати для лісогосподарської діяльності, спірне рішення само по собі не містить інформації про включення до земель, відносно яких воно прийнято, земель лісового фонду; ДП Полтавське лісове господарство не володіло інформацією про порушення прав держави та про особу, яка його порушила до отримання відповідної інформації від Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція та відомостей, встановлених під час досудового розслідування кримінального провадження №42020171190000092 від 14.07.2020 року.
Вказані обставини, на думку суду апеляційної інстанції, є об'єктивними та пов'язані зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та захисту інтересів держави, а тому, правова позиція прокурора є слушною та початок позовної давності слід обчислювати від дня отримання інформації від Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція та відомостей, встановлених під час досудового розслідування кримінального провадження №42020171190000092, а саме: від 14.07.2020, з яких стало достеменно відомо про сам факт відповідного порушення та про особу порушника, а відтак в уповноваженого державою органу з'явилась об'єктивна можливість для звернення до суду з позовом, тобто, з 14.07.2020. Отже, висновок місцевого господарського суду про те, що позовна давність для подання позову у цій справі спливла, є передчасним.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. СВК "Зоря" звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 скасувати, а мотивувальну частину рішення Господарського суду Полтавської області від 24.05.2023 змінити в редакції доводів касаційної скарги.
Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування пункт 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 317 ЦК України, ст. 45, 47 ГПК України щодо необхідності визначення відповідачем за вимогою про скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі власника земельної ділянки викладені в постановах від 04.04.2018 у справі № 817/1048/16, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17, від 07.03.2023 у справі № 911/632/19, від 26.01.2022 у справі № 917/2041/20, від 31.08.2021 у справі № 909/207/20, від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17.
Судом застосовано приписи пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України щодо зворотної дії в часі даної норми, без врахування висновку Верховного суду України, викладеного в постанові від 16.12.2015 № 6-2510цс15. Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування вказаної норми в частині чи має норма пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України зворотню дію в часі та чи необхідно для визнання планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування документами, що підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками державними лісогосподарськими підприємствами на підставі п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу, встановлювати факт, що ці землі раніше, ще до 29.03.2006 (дата набуття чинності нормою пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України) вже були надані цим підприємствам у постійне користування.
Заявник вважає, що апеляційний господарський суд не врахував висновки щодо застосування пункту 1 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі», статей 203, 215, 217 ЦК України щодо неможливості визнавати недійсною істотну умову договору оренди землі про об'єкт оренди, викладений в постановах від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16, від 11.08.2021 у справі № 926/324/20 та від 18.11.2021 у справі № 907/12/19.
У цьому контексті також відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частин четвертої, дев'ятої статті 791 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі», статей 203, 215, 217 ЦК України, про те, чи можна визнати недійсним частину умови договору оренди землі про об'єкт оренди - частину земельної ділянки, яка не є сформованою як окремий об'єкт права, а включена до єдиної цілої земельної ділянки, яка, відповідно, є об'єктом договору оренди землі та питання про дійсність/ недійсність такої умови позивачем не ставиться.
Судом не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.10.2021 у справі № 490/10660/15-ц, від 21.09.2022 у справі № 367/4128/16- ц, від 28.03.2023 у справі № 914/4108/21 щодо застосування статей 14, частини другої 2 статті 237, частини п'ятої статті 269 ГПК України щодо самостійної зміни судом апеляційної інстанції підстав позову з негаторного на повернення безпідставно набутого майна за статтею 1212 ЦК України.
Крім того, врахуванню підлягали висновки Верховного Суду, зазначені у постановах від 29.04.2020 у справі № 909/685/18 та від 09.11.2022 у справі № 918/537/21 щодо застосування частини першої статті 77 ГПК України та частини шостої статті 75 ГПК України щодо неможливості використання як доказів у господарському процесі матеріалів кримінального провадження, яке було закрите, а також висновку Верховного Суду (постанова від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21) щодо порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції внаслідок зобов'язання повернути земельну ділянку без наявності правової підстави.
Судами не враховано висновок Верховного Суду щодо незалучення компетентного органу, який уповноважений діяти в інтересах держави (постанови від 02.09.2020 у справі № 635/1378/18, від 01.06.2022 у справі № 549/204/20-ц)
У свою чергу, апеляційний господарський суд не взяв до уваги висновки щодо початку перебігу позовної давності, викладені у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 363/1410/18, від 17.04.2019 у справі №363/3096/15-ц, від 25.11.2020 у справі № 363/1266/18.
4.2. У відзиві на касаційну скаргу прокурор вказує на безпідставність доводів скаржника і просить залишити без змін оскаржену постанову. Погоджуючись із позицією апеляційного господарського суду, прокурор стверджує, що Полтавська обласна державна адміністрація вправі вимагати повернення земель лісового фонду, а тому вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки є правомірною, як і інші вимоги щодо вказаної частини земельної ділянки є обґрунтованими. Крім того, зважаючи на необхідність скасування розпорядження Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області № 360 від 22.07.2005 та договору оренди землі, є правові підстави (стаття 1212 ЦК України) для повернення земельних ділянок. Вимоги про повернення земельних ділянок похідні від вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову, обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, зазначає суб'єктний склад сторін у судовому процесі.
Поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у господарському (судовому) процесі": сторонами в господарському (судовому) процесі є такі її учасники: позивач і відповідач, особи, які вказані у статті 4 Господарського процесуального кодексу України (частина 1 статті 45 цього Кодексу); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).
Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Частиною 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.
За змістом наведених норм сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які захищають свої інтереси і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).
Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.
Відтак належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб'єктом відповідного матеріального правовідношення (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09).
Зазначений висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 911/632/19, на яку посилається скаржник.
5.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з рішенням Чутівської селищної ради від 11.12.2020 наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.12.2020 № 49-ОСГ право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011, площею 738,06 га 07.07.2022 зареєстровано за Чутівською селищною радою (номер запису 47297519), тобто станом на час розгляду справи спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності селищної ради.
Водночас, як слідує із заявленого позову, прокурор, зокрема, просив:
скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011 та припинити усі права щодо неї;
скасувати державну реєстрацію та припинити право власності Чутівської районної державної адміністрації на земельну ділянку з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011 площею 738,06 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населеного пункту на території Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, запис про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.05.2021 № 42213295;
У контексті зазначених вимог, суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив обставини стосовно того, що спірна земельна ділянка з 07.07.2022 відноситься до земель комунальної форми власності, власником якої на момент розгляду справи є Чутівська селищна рада Полтавського району Полтавської області.
Так, обставини щодо актуального та зареєстрованого за Чутівською селищною радою права власності на спірну земельну ділянку важливі при дослідженні вимог щодо скасування державної реєстрації та припинення права власності Чутівської РДА. Зокрема, у випадку відсутності наявної реєстрації права власності за Чутівською РДА на момент розгляду справи і навпаки вже зареєстрованим правом власності за Чутівською селищною радою, за умови, що остання є позивачем.
Відповідно до частини тринадцятої статті 791 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Статтею 24 Законом України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (абзац 5 частини 10).
За змістом частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права припиняються.
Отже, вимога про скасування реєстрації земельної ділянки фактично має на меті припинення існування такої ділянки у наявному розмірі як об'єкту цивільного права і, відповідно, впливає на припинення прав особи, за якою зареєстроване таке право.
За встановлення обставин актуальної реєстрації права власності на земельну ділянку за Чутівською селищною радою, фактичного оспорення цього права і за обставин не визначення Ради як відповідача, а подання позову із зазначенням Ради як позивача фактично позбавляє можливості належним чином захищати своє право на цю земельну ділянку.
Таким чином, суду апеляційної інстанції необхідно дослідити склад сторін з огляду на те, чи заявлені вимоги до належного відповідача у розумінні статей 45, 47, 48 ГПК України та висновків Верховного Суду, наведених вище.
5.5. Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Разом з цим у застосуванні наведених положень статей ЦК України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.
Такий правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 у справі №910/22319/16), від 11.08.2021 у справі № 926/324/20 та від 18.11.2021 у справі № 907/12/19, якими обґрунтована касаційна скарга.
У цій справі судами встановлено, що згідно з договором від 25.12.2005, в оренду передано земельну ділянку загальною площею 734,06 га, в тому числі: ріллі - 433,24 га, сіножаті - 82,51 га пасовища - 86,94 га, лісонасадження - 57,18 га, забудова землі і дороги - 6,6 га, болото - 49,57 га, внутрішні води - 1,57 га, шляхи - 6,7 га, господарські будівлі і двори - 9,75 га. Тобто, в договорі зазначено декілька різних видів земельних ділянок. Водночас суд не встановлював обставини формування такої ділянки як одного цілісного об'єкта прав, присвоєння кадастрового номера, прав позивачів щодо розпорядження різними видами земель на момент укладення договору. Такі обставини є важливими для вирішення питання чи є договір недійсним в цілому, оскільки вимоги можуть складати істотну умову договору, або стосуватися окремих його частин, відсутність яких не впливає на дійсність договору в цілому.
Верховний Суд також зауважує, що при зверненні із позовом прокурор заявив вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області № 360 від 22.07.2005, визнання недійсним договору оренди землі від 25.12.2005 в частині передачі: 57,18 га лісонасаджень, 49,19 га боліт, 1,57 га внутрішніх вод, а також, повернення зазначених земельних ділянок Чутівській селищній раді. Однак, обґрунтовуючи позов прокурор не навів правової підстави для повернення земель сільськогосподарського призначення площею 630,12 га.
За таких обставин, необхідно встановити з яких підстав прокурор вимагає повернення земель сільськогосподарського призначення площею 630,12 га.
5.6. Щодо земель водного фонду
Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5325455100:00:002:0011, загальною площею 738,06 га, яка передана СВК «Зоря» в оренду Чутівською РДА, частково включає болото - 49,57 га, внутрішні води - 1,57 га
Відповідно до частини першої статті 51 ВК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.
Статтею 59 ЗК України (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватись на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Надаючи оцінку правомірності передачі земель водного фонду в оренду, суд обмежився посиланням на статтю 59 ЗК України, залишивши поза увагою приписи статті 51 ВК України, згідно з якою могли бути передані в оренду водні об'єкти (чи їх частини) для виробництва сільськогосподарської продукції, а також зміст спірного договору оренди в частині умов використання земельної ділянки (пункт 14 - Земельна ділянка передається в оренду для вирощування с/г продукції).
5.7. Водночас колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що суд не мав права самостійно змінювати підстави позову з негаторного на повернення безпідставно набутого майна за статтею 1212 ЦК України.
Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов'язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 9.58)). З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду не зв'язана посиланнями на норми права, зазначеними у позовній заяві та в інших письмових заявах учасників справи.
Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. mutatis mutandis постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).
Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).
Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).
Задоволення судом позовної вимоги має, з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права), дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб'єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 36), 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18).
Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц.
Таким чином, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи № 917/623/22 оцінює суть заявлених позовних вимог та результат якого прокурор має на меті досягнути внаслідок вирішення спору. Обов'язок суду встановити правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин та визначити яку норму необхідно застосувати, але саме в межах вимоги, яка заявлена у позові.
У цьому контексті Верховний Суд повторює, що у межах справи яка розглядається важливим є правильне визначення обсягу позовних вимог та змісту права за захистом якого звернувся прокурор, у тому числі можливості оспорення різних правових титулів на спірне майно учасників судового процесу.
Крім того, колегія суддів не оцінює доводи щодо неправильного застосування висновків Верховного Суду в частині позовної давності з огляду на те, що першочерговим є встановлення наявності чи відсутності порушеного права, належного позивача та відповідача, і в залежності від чого можуть бути застосовані приписи статті 261 ЦК України, з огляду на обсяг доказів, які необхідно дослідити під час нового розгляду справи, а також зважаючи на надану судом правову кваліфікацію.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв'язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.
Оскільки зазначеного суд не зробив, фактично не дослідив в повному обсязі докази, які наявні в матеріалах справи, Верховний Суд, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, позбавлений можливості самостійно надавати оцінку відповідним доказам. Враховуючи викладене, є підстави констатувати, що під час розгляду справи допущено порушення норм процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду справи.
5.8. Колегія суддів вважає, що доводи відзиву на касаційну скаргу побудовані на мотивах, з яких виходив і суд апеляційної інстанції, а тому не спростовують необхідність надання оцінки обставинам, на яких акцентував Верховний Суд, як і навпаки підтверджують необхідність правильного визначення змісту позовних вимог та мети з якою звернувся прокурор у межах цієї справи та визначив такий склад учасників судового процесу.
5.9. У зв'язку із викладеним, оскільки доводи скаржника частково підтвердилися, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі № 917/623/22 скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
6.3. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
7. Розподіл судових витрат
7.1. З огляду на задоволення частково касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд судові витрати, понесені скаржником у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря" задовольнити частково.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі № 917/623/22 скасувати, справу передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ