Справа № 607/12774/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/93/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.1,3 ст.296 КК України
13 лютого 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючої - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
з участю:
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
представника потерпілих - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами представника потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - ОСОБА_8 , прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2023 року, -
Встановила:
Цією ухвалою клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору задоволено.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42020210000000092 від 17 квітня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 3 ст. 296 КК України, повернуто прокурору.
В апеляційних скаргах:
- представник потерпілих просить поновити строк на апеляційне оскарження, а вказану ухвалу скасувати і справу направити на новий судовий розгляд в суд 1-ї інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказані вимоги мотивує тим, що рішення ухвалено на основі припущень, оскільки після повернення обвинувального акта досудове розслідування не відновлювалося та не проводилося, а одразу було складено новий обвинувальний акт.
При цьому прокурор погодився із вказаним обвинувальним актом, складеним слідчим та затвердив його, тому не було підстав для складання обвинувального акту особисто прокурором.
- прокурор просить вказану ухвалу скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в суд 1-ї інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказані вимоги мотивує тим, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам ст.291 КПК України, а позиція сторони захисту щодо складання обвинувального акта не уповноваженою особою є безпідставною, такою що суперечить вимогам КПК України та висновкам Верховного Суду.
Так, повернення обвинувального акта не передбачає відновлення завершеного досудового розслідування, призначення нового слідчого і прокурора, повідомлення особі нової підозри, проведення слідчих дій, відкриття матеріалів тощо. З огляду на викладене, при поверненні обвинувального акта слідчий і прокурор, які здійснювали свої повноваження у цьому кримінальному провадженні до його завершення, уповноважені надалі на складання та підписання нового обвинувального акта.
Заслухавши суддю-доповідача, представника потерпілих та прокурора, що просять задовольнити їхні апеляційні скарги, з мотивів, викладених у ній, захисника, котрий вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, а апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Матеріалами справи підтверджуються доводи представника потерпілих щодо поважності причин пропуску ним строку апеляційного оскарження, а тому колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин і його слід поновити.
Так, на розгляд до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №№42020210000000092 від 17 квітня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 296 КК України.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що слідчий не був уповноважений на складання обвинувального акта у кримінальному провадженні №42020210000000092 05 січня 2021 року, а також обвинувальний акт містить такі недоліки, що можуть істотно вплинути на судовий розгляд, що унеможливлює призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Такі підстави повернення обвинувального акта прокурору, колегія суддів вважає вірними, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.
Статтею 291 КПК України, передбачені вимоги яким повинен відповідати обвинувальний акт та можливість повернення його прокурору у разі його невідповідності вимогам передбачених цією статтею.
Згідно з положеннями ч. 2 ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен містити: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.
Отже, відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, крім інших, передбачених цією нормою процесуального права відомостей, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правової кваліфікації; 3) формулювання обвинувачення. При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченим.
Із наведених положень кримінального процесуального закону слідує, що на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції повернення обвинувального акту прокурору допускається у разі порушення прокурором чи слідчим вимог ст.291 КПК України.
Отже, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 КПК України.
Як встановлено в судовому засіданні, 21 жовтня 2020 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні вже повертався прокурору.
Далі, після того як обвинувальний акт був повернутий прокурору, 05 січня 2021 року слідчим Другого слідчого відділу СУ Територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові ОСОБА_12 повторно складено обвинувальний акт, який того ж дня затверджений прокурором Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_13 та направлено до суду.
Місцевий суд, вирішуючи питання, чи був уповноважений слідчий ОСОБА_12 05 січня 2021 року складати обвинувальний акт, вірно врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові №636/336/21 від 08 листопада 2022 року, відповідно до якого повернення обвинувального акту не передбачає поновлення завершеного досудового розслідування. Діючий КПК чітко відмовився від інституту додаткового розслідування, який існував за КПК 1960 року. Відсутність можливості проведення додаткового розслідування після звернення до суду з обвинувальним актом очевидна з тексту Кодексу.
З цього випливає, що повернення обвинувального акту не може використовуватися стороною обвинувачення для проведення будь-яких процесуальних дій, крім приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК, і, відповідно, немає підстав вважати, що після повернення обвинувального акта прокурору може йти мова про будь-яке досудове розслідування, оскільки воно завершене до першого звернення до суду з обвинувальним актом. Неможливість проведення додаткового розслідування пояснює і неможливість відновлення закінченого досудового розслідування або продовження його строків, як зазначав раніше цей Суд.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, публічність, диспозитивність, гласність і відкритість судового провадження та його розумність строків.
При цьому, пунктом 17 ст. 3 КПК України передбачено, що слідчий, це службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (п. 5 ст. 3 КПК України).
Отже, враховуючи, що після першого направлення до суду обвинувального акта у даному кримінальному провадженні, досудове розслідування завершилося, а слідчий ОСОБА_12 , в розумінні ст. 3 КПК України, був наділений повноваженнями слідчого лише в межах досудового розслідування в рамках цього кримінального провадження, на думку колегії суддів місцевий суд прийшов до вірного висновку, що він не був уповноважений на повторне складання обвинувального акта у кримінальному провадженні №42020210000000092 05 січня 2021 року.
Крім того, відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає наявність в ньому таких недоліків, які не можуть бути усунуті та перешкоджають призначити судовий розгляд.
Разом з тим, КПК не містить вичерпного переліку порушень при складанні обвинувального акта, що обумовлює його повернення.
При цьому п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК відсилає до ст. 291 цього Кодексу, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування: порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акта, змісту та наявності додатків до обвинувального акта. Метою повернення обвинувального акта у кримінальних провадженнях про правопорушення, що визначені як кримінальні проступки відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень", є лише внесення обвинувального акта з урахуванням процедури, визначеної главою 25 КПК. Таким чином, підставою повернення обвинувального акта згідно з пп. 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України є невідповідність закону процедури внесення цього обвинувального акта, на відміну від положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, де йдеться про недоліки обвинувального акта як підсумкового документа досудового розслідування.
01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VIII від 22.11.2018 (далі - Закон).
В даному випадку, відповідно до вищевказаного Закону, діяння вчинені особою, передбачені ч.3 ст.296 КК України є кримінальним правопорушенням, а діяння за ч.1 ст.296 КК - кримінальним проступком. Згідно ст. 217 КПК передбачено, що не можуть бути об'єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
В підпункті 3 п. 4 р. 2 Закону зазначено, що у кримінальних провадженнях за сукупністю злочинів, один або декілька з яких визначені як кримінальні проступки, в яких до набрання чинності цим Законом особам повідомлено про підозру, але не прийнято процесуальне рішення, передбачене частиною другою статті 283 КПК, слідчий за погодженням із прокурором виділяє в окреме провадження матеріали щодо кримінального проступку, якщо це можливо без шкоди для подальшого досудового розслідування та судового розгляду, та здійснює дізнання в порядку, встановленому главою 25 КПК. Кримінальне провадження щодо злочину продовжує здійснюватися в порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 5 п. 4 р. 2 Закону визначено, що обвинувальні акти, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК.
З урахуванням вищенаведеного, та враховуючи, що обвинувальний акт надійшов до суду 06 січня 2021 року та містить у собі відомості про правопорушення, що визначений як кримінальний проступок, обвинувальний акт не призначено до судового розгляду, а вирішення питання про об'єднання в одне кримінальне провадження проступків та злочинів входить відповідно п.п.3 п.4 розділу 2 Закону до компетенції органів досудового розслідування, місцевий суд, на думку колегії суддів, дійшов вірного висновку, що цей обвинувальний акт містить такі недоліки, що можуть істотно вплинути на судовий розгляд, виходячи з того, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, при цьому обвинувачення, це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 13 ст. 3, ч.1 ст. 337 КПК України).
Тому, враховуючи усе викладене, колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 331, 401, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Поновити представнику потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2023 року.
Апеляційні скарги представника потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - ОСОБА_8 , прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2023 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді