Справа № 607/8001/22Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/817/125/24 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
06 лютого 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючого - Храпак Н.М.
Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
з участі секретаря - Іванюта О.М.
та представника позивача - адвоката
Дубового А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/8001/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2023 року, ухваленого суддею Братасюком В.М., у цивільній справі за позовом приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_2 про стягнення грошей, -
у червні 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_2 про стягнення грошей: з ОСОБА_1 65 628, 44 гривень; з Акціонерного товариства «Універсал Банк» 861876,33 гривень.
Ухвалою суду від 23 червня 2023 року, провадження у справі за позовною заявою приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_2 про стягнення грошей, в частині вимог до Акціонерного товариства «Універсал Банк» - закрито.
В обґрунтування позову до ОСОБА_1 позивач зазначає, що останнім, на вимогу приватного виконавця, не вжито заходів щодо повернення отриманих грошей за правочином (електронними торгами, оформленими протоколом №46944 від 12.03.2020), визнаним недійсним за постановою Тернопільського апеляційного суду від 31.05.2021.
А відтак, реалізація повернення сторін до попереднього стану шляхом повернення одержаного за правочином, визнаним недійсним, можлива лише в судовому порядку у спосіб стягнення з боржника безпідставно отриманих грошей.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2023 року позов приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства "Універсал Банк", третя особа ОСОБА_2 про стягнення грошей - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича 65 628, 44 гривень, отриманих згідно платіжного доручення №269 від 24.03.2020 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича 656,28 гривень судового збору та 1061,37 гривень на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2023 року у справі № 607/8001/23 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зазначає, що він не є стороною правочину щодо відчуження нерухомого майна, ним не отримано кошти на підставі недійсності договору, тому у нього відсутній обов'язок повернення отриманого за недійсним правочином відповідно до ст.216 ЦК України.
Також вказує, що ним отримано кошти не на підставі договору купівлі-продажу, який визнано судом недійсним, а кошти перераховано йому, як учаснику виконавчого провадження. Жодних доказів, того що кошти, які перераховані позивачем на його користь на підставі договору купівлі-продажу, який визнано судом недійсним, позивачем не надано. Більше того, у позовній заяві позивач стверджує, що відповідачу перераховано кошти з призначенням платежу: повернення надміру стягнутих коштів у зведеному виконавчому провадженні № 59603536. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А.І. від 19.07.2019 р., виконавче провадження № 59596455 об'єднане разом із виконавчим провадженням № 59596801 у зведене виконавче провадження №59603536. На момент подання позову дані виконавчі провадження №59596455 та №59596801 були завершені.
Заявник зазначає, що судом першої інстанції неправомірно застосовано до спірних правовідносин висновки Верховного суду, викладені у постанові від 12.09.2019 у справі № 910/13670/18, оскільки фактичні обставини справи встановлені у справі № 910/13670/18 відрізняються від обставин у даній справі.
Таким чином, суд неправильно застосував норму матеріального права, оскільки допустив неправильне тлумачення закону та застосував закон, який не підлягає застосуванню до даних спірних правовідносин.
Від представника позивача - адвоката Дубового А.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2023 року залишити без змін, посилаючись на те, що дане рішення є законним та обґрунтованим, а судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, з наступних підстав.
Представник відповідача зазначив, що позовні вимоги у справі №607/8001/23 були обґрунтовані тим, що правові підстави для набуття ОСОБА_1 коштів, отриманих від реалізації нежитлового торгово-офісного приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 58,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 власником, якого є відповідач, відпали у зв'язку прийняттям постанови від 31.05.2021 у справі № 607/7709/20.
Так, постановою Тернопільського апеляційного суду від 31.05.2021 р. у справі № 607/7709/20 вирішено скасувати рішення від 25.01.2021 р. в частині відмови у визнанні недійсними електронних торгів, визнання і недійсним Протоколу № 469644 та скасування державної реєстрації права власності та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задоволено та визнано недійсними електронні торги від 12.03.2020 р. за лотом № 406936; визнано недійсним Протокол № 469644; скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на Приміщення, здійснену 31.03.2020 р. приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Кузьмович Н.В. (номер запису про право власності - 36133456).
ОСОБА_1 був учасником справи № 607/7709/20, а тому був достовірно обізнаним із тим, що з моменту прийняття постанови апеляційним судом відпали підстави для утримання ним коштів, які були отримані від позивача.
Також, представник позивача зауважує, що відповідач, як боржник у зведеному виконавчому провадженні № 59603536 знав, що перераховані йому кошти отримані позивачем саме від реалізації приміщення, а не внаслідок інших дій, спрямованих на звернення стягнення на його кошти чи інше майно.
У зв'язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000, 00 грн.
Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Дубовий А.М. у судовому засіданні заперечив щодо апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Представник АТ «Універсалбанк» також в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодом 0600073927177.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи.
Відповідно до п.п 1, 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку та день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення відповідає, з огляду на таке.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А.І. перебувало виконавче провадження № 59596455 з примусового виконання виконавчого листа № 607/10857/16-ц, виданого 07.04.2017 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в користь ПАТ «Універсал Банк» 27170,73 доларів США заборгованості за кредитним договором № 11/127-К від 18.04.2007 року та стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в користь ПАТ «Універсал Банк» 10731,05 грн судового збору по 5365,53 грн з кожного, а також перебувало виконавче провадження № 59596801 з примусового виконання виконавчого листа № 607/3736/18, виданого 13.12.2018 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в користь ПАТ «Універсал Банк» 2923,50 доларів США заборгованості, що еквівалентно 82208,82 грн по курсу НБУ на 01.11.2018 рік та сплачений судовий збір в розмірі 1762,00 грн.
Постановою приватного виконавця Мелиха А. І. від 19 липня 2019 року виконавчі провадження № 59596455 та № 59596801 з примусового виконання рішень Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2017 року та від 12 листопада 2018 року були об'єднані у зведене виконавче провадження № 59603536.
У процесі здійснення зведеного виконавчого провадження приватний виконавець описав та арештував належне ОСОБА_1 нерухоме майно, яке було передане ПАТ «Універсал Банк» в іпотеку, а саме: торгово-офісне приміщення № 13 загальною площею 58,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі «Приміщення»).
11.02.2020 описане та арештоване майно боржника, передано на електроні торги, про що сформовано заявку та передано ДП «СЕТАМ» для виконання.
12 березня 2020 року ДП «СЕТАМ» провело електронні торги, на яких реалізувало торгово-офісне приміщення № 13 загальною площею 58,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 1 065 789 грн. Переможцем торгів визнано учасника ОСОБА_2 , про що свідчать протокол проведення електронних торгів від 12 березня 2020 року № 469644 та акт приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 27 березня 2020 року.
Відповідно до вимог чинного законодавства ОСОБА_2 сплатила: 11.03.2020 на рахунок ДП «СЕТАМ» суму гарантійного внеску у розмірі 53289,45 грн; 18.03.2020 на рахунок позивача суму вартості придбаного майна у розмірі 1012449,55 грн.
Приватним виконавцем Мелихом А.І. після проведення електронних торгів та за результатами складання протоколу від 12 березня 2020 року № 469644, повернуто ОСОБА_1 суму надмірно стягнутих коштів в розмірі 65628,44 грн, згідно зведеного виконавчого провадження № 59603536 від 19.07.2019, що підтверджується платіжним дорученням №269 від 24.03.2020 (а.с.17).
Після перерахунку вказаних коштів дружина відповідача - ОСОБА_4 звернулась до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до позивача, ДП «СЕТАМ», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Кузьмович Н.В. про визнання недійсними електронних торгів за лотом № 406936 від 12.03.2020 р.; визнання недійсним Протоколу № 469644; скасування рішення приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Кузьмович Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 51834049 від 31.03.2020 та припинення права власності ОСОБА_2 на Приміщення.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.01.2021 у справі № 607/7709/20 у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 31 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 січня 2021 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів та скасування державної реєстрації права власності і ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. Визнано недійсними електронні торги від 12 березня 2020 року за лотом № 406936. Визнано недійсним протокол проведення електронних торгів за лотом № 406936 від 12 березня 2020 року № 469644. Скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на торгово-офісні приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 13 здійснену 31 березня 2020 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Кузьмович Н. В. (номер запису про право власності - 36133456). В решті рішення суду залишено без змін.
Постанова від 31.05.2021 залишена без змін постановою Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 607/7709/20.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що прилюдні торги з реалізації Приміщення і протокол їх проведення визнані недійсними у судовому порядку, правова підстава для набуття грошових коштів у відповідачів відпала, оскільки Банку та ОСОБА_1 перераховано кошти, отримані виключно в ході реалізації майна Відповідача. Однак, незважаючи на визнання недійним правочину - результатів прилюдних торгів, та ухвалення постанови від 31.05.2021 року, відповідач ОСОБА_1 не повернув отримані 65628, 44 гривень за недійсним правочином.
Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону України Про виконавче провадження реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено обороноздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. У першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку.
За правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.
Отже, відчуження майна з електронних торгів за своєю правовою природою є угодою купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною на підставі приписів цивільного законодавства про недійсність правочину (статті 203, 215 ЦК України).
З урахуванням частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами електронних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами торгів, а підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.
Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.
За змістом статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) прилюдних торгів за позовом учасника таких торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами прилюдних торгів, виникають права та обов'язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти.
Таким чином, за змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція та відшкодування збитків.
Даний висновок суду узгоджується і з позицією Верховного Суду України в постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, де вказано, що наслідком визнання результату прилюдних торгів, яким фактично є оформлений у вигляді протоколу про результати торгів договір купівлі-продажу, недійсним є повернення сторін договору купівлі- продажу продавця і покупця - до первісного стану, тобто реституція як спосіб захисту, що характерний для зобов'язальних відносин.
У постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2019 року в справі №910/13670/18 також викладено висновок про те, що результатом визнання прилюдних торгів недійсними є те, що всі учасники правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 23142736, мають бути повернуті у стан, який передував проведенню прилюдних торгів.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною третьої даної статті також передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц викладений правовий висновок про те, що зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту.
Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
У справі, що переглядається встановлено, що шляхом проведення ДП «СЕТАМ» електронних торгів було реалізовано предмет іпотеки - нежитлове торгово-офісне приміщення № 13 загальною площею 58,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке оформлено протоколом № 469644 проведення електронних торгів від 12.03.2020. Власником Приміщення до проведення електронних торгів був відповідач.
Внаслідок розподілу виручених від продажу Приміщення коштів, позивачем перераховано на користь ОСОБА_1 65 628,44 грн., відповідно до платіжного доручення №269 від 24.03.2020, призначення платежу повернення стягнутих коштів у зведеному виконавчому провадженні №59603536.
Отже, одержані від реалізації майна грошові кошти в сумі 65 628,44 грн, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, були повернуті боржнику ОСОБА_1 як надміру стягнутих.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 31.05.2021 у справі № 607/7709/20, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 21.12.2021 скасовано рішення від 25.01.2021 в частині відмови у визнанні недійсними електронних торгів, визнання недійсними Протоколу № 469644 та скасування державної реєстрації права власності та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено та визнано недійсними електронні торги від 12.03.2020 за лотом № 406936; визнано недійсним Протокол № 469644; скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на Приміщення, здійснену 31.03.2020 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Кузьмович Н.В. (номер запису про право власності - 36133456).
З огляду на те, що електроні торги з реалізації нерухомого майна, протокол їх проведення, визнані недійсними за рішенням суду, правова підстава для набуття грошових коштів у відповідача (якому безпосередньо були перераховані кошти від реалізації нерухомого майна), відпала, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сплачена позивачем сума коштів за недійсним правочином підлягає стягненню на його користь.
Відповідач набув обов'язку щодо повернення приватному виконавцю Мелиху А.І., отриманих внаслідок реалізації нерухомого майна, коштів у розмірі 65 628,44 грн., оскільки перераховані йому кошти отримані позивачем саме від реалізації спірного приміщення, а не внаслідок інших дій, спрямованих на звернення стягнення на його кошти чи інше майно.
Твердження заявника в апеляційній скарзі про неможливість застосування до правовідносин, які виникли у даному спорі статей 216 та 1212 ЦК України, оскільки він не є стороною правочину та ним отримані кошти, які перераховані позивачем на його користь не на підставі договору купівлі-продажу, який визнаний судом недійсним не є обґрунтованими та відхиляються колегією судів, оскільки в даному випадку позов обґрунтовано саме спеціальною нормою, яка міститься у статті 1212 ЦК України, зокрема, зобов'язання повернення безпідставно набутого майна (підстава, на якій були набуті грошові кошти, згодом відпала).
Крім цього, вірно зазначено судом першої інстанцій, що результатом визнання прилюдних торгів недійсними є те, що всі учасники правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження № 59603536, мають бути повернуті у стан, який передував проведенню прилюдних торгів.
Вказана обставина зумовлює обов'язок боржника повернути кошти, що перераховані приватним виконавцем Мелихом А.І. за платіжним дорученням №269 від 24.03.2020 в сумі 65 628,44 грн.
Отже, в силу приписів статті 1212 ЦК України приватний виконавець Мелих А.І. набув права повернути грошові кошти, які ОСОБА_1 на даний момент утримує у себе без правової підстави.
В цілому доводи заявника є надуманими і направленими на уникнення повернення коштів, які одержані, як безпідставно набутих за торгами, які визнані недійсними.
Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, в цілому зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2023 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст судового рішення виготовлений 14 лютого 2024 року.
Головуючий Н. М. Храпак
Судді: О. З. Костів
М.В. Хома