Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
06.02.2024м. ХарківСправа № 922/4743/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Пономар Є. А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Чугуївтепло", м.Чугуїв (адреса: 63503, м.Чугуїв, вул.Гагаріна, 15)
до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, м.Харків (адреса: 61024, м.Харків, вул.Пушкінська,61)
про стягнення 1854527,54 грн
за участю представників:
позивача - Філатов Є. В. (самопредставництво)
відповідача - Горячко О.Б. (самопредставництво).
10.11.2023 року позивач - Комунальне підприємство "Чугуївтепло" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 1854527,54 грн, з яких: 1483107,17 грн - основний борг за поставлену теплову енергію; 157799,64 грн - пеня, 32398,79 грн - 3% річних; 181221,94 грн - інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.11.2023 року було відкрито провадження у справі №922/4743/23 та призначено підготовче засідання на 12.12.2023.
29.11.2023 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№32790), в якому заперечував проти позову в повному обсязі.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що в гуртожитках за адресами м. Чугуїв, військове містечко Клугіно-Башкирівка, вул.Горішного, 142А-5 та мікрорайон Авіатор №1/3А на момент отримання послуги з постачання теплової енергії проживали і проживають на сьогоднішній день населення//споживачі/мешканці це - військовослужбовці та їх сім'ї. . Також, між частиною населення/споживачами/мешканцями гуртожитків за адресами м.Чугуїв, військове містечко Клугіно-Башкирівка вул. Горішного, 142А-5 та мікрорайон Авіатор №1/3А та КП "Чугуївтепло" були укладені договори про надання послуг з централізованого опалення. Інша частина населення/споживачі/мешканці гуртожитків за адресами м. Чугуїв, військове містечко Клугіно-Башкирівка вул. Горішного, 142А-5 та мікрорайон Авіатор №1/3А та КП "Чугуївтепло" сплачує за послуги з централізованого опалення на спеціальний (власний) рахунок (спецфонд) який відкритий Харківським КЕУ. Відповідач вважає, що Харківське КЕУ не є споживачем наданих відповідачем послуг, оскільки споживачами є (населення/громадяни/мешканці/індивідуальні споживачі) які там проживають.
Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що розрахунки заборгованості, які зазначені в позовній заяві на суму 1854527,54 грн не відповідають дійсності, так як не були нараховані за тарифами для населення.
Також відповідач заперечує проти нарахування пені, оскільки відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХ від 17.03.2020 на період дії карантину та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Разом з тим, відповідач зазначає, що причиною виникнення боргу є несвоєчасне бюджетне фінансування Харківського КЕУ (яке є бюджетною організацією і перебуває у підпорядкуванні Міністерства оборони України), власні обігові кошти для проведення розрахунків у Харківського КЕУ відсутні, що зумовило виникнення заборгованості за спожиту теплову енергію. На підставі чого, вважає, що Харківське КЕУ має важливі підстави, що зумовлює необхідність зменшення розміру 3% річних та індексу інфляції на 100%.
11.12.2023 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№34078), в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Крім того, заперечує проти зменшення розміру 3% річних та індексу інфляції на 100%. Вважає заперечення відповідача щодо нарахування пені необґрунтованими.
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 12.12.2023 року було відкладено підготовче засідання на 09.01.2024 року.
13.12.2023 року представник відповідача надав до суду заперечення (вх.№34392), в яких заперечує проти позову в повному обсязі.
09.01.2024 року представник відповідача надав до суду клопотання (вх.№574) про долучення доказів.
09.01.2024 року представники сторін надали спільну заяву (вх.№678) про свою згоду на початок розгляду справи по суті 09.01.2024 року, безпосередньо після закінчення підготовчого засідання.
Протокольною ухвалою суду від 09.01.2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.01.2024 року, яке цією ж ухвалою було відкладено на 23.01.2024 року.
23.01.2024 року представник позивача надав до суду заяву (вх.№2001) про долучення документів до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 23.01.2024 року на підставі ч.8 ст.80, ч.2 ст.207 ГПК України було залишено без розгляду заяву позивача (вх.№2001) про долучення документів до матеріалів справи, у зв'язку із пропуском строку на її подання, та відкладено розгляд справи по суті на 30.01.2024 року.
23.01.2024 року після судового засідання від представника відповідача до суду надійшло клопотання (вх.№2053) про відкладення розгляду справи.
30.01.2024 року представник позивача надав до суду заяву (вх.№2662) про долучення документів до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 30.01.2024 року на підставі ч.8 ст.80, ч.2 ст.207 ГПК України було залишено без розгляду заяву позивача (2662) про долучення документів до матеріалів справи та відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 06.02.2024 року.
06.02.2024 року представник відповідача надав до суду заяву (вх.№3293) про долучення доказів до матеріалів справи.
06.02.204 року представник позивача надав до суду документи для долучення до матеріалів справи (вх.№3324).
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 06.02.2024 року позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 06.02.2024 року проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши представників сторін, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Комунальне підприємство «Чугуївтепло» (далі - Позивач, Постачальник) створено згідно з рішенням Чугуївської міської ради №1414-У від 27.05.2008 року.
Відповідно до п. 2.1 Статуту підприємства основною метою його діяльності є задоволення потреб населення та інших категорій споживачів в забезпеченні тепловою енергією - виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.
Позивач - КП «Чугуївтепло» внесено до секторального переліку об'єктів критичної інфраструктури, яке виконує функції на задоволення виробничої потреби в опаленні та постачанні теплової енергії.
Відповідно до Положення про Харківське КЕУ Командування Сил логістики ЗСУ затвердженого наказом Командувача Сил логістики ЗСУ від 26.05.2023 №195 основним завданням Харківського КЕУ (далі - Відповідач, Споживач) є утримання і експлуатація фондів військових містечок, які перебувають у користуванні військових частин та забезпечення цих фондів комунальними послугами та енергоносіями. Серед об'єктів фонду військових містечок є гуртожитки, які розташовані за адресою м. Чугуїв, військове містечко Клугіно-Башкирівка, вул. Горішного, 142А-5 та мікрорайон Авіатор №1/ЗА. По даним об'єктам (гуртожиткам) відповідно відкрито особові рахунки № 1723, №1724.
Розпорядженням міського голови Чугуївської міської ради Харківської області від 18.10.2021 №293 «Про початок опалювального періоду» розпочато опалювальний період у навчальних, медичних, дитячих та інших закладах побутового і соціально-культурного призначення, що знаходяться на території підпорядкованій Чугуївській міській раді з 18.10.2021 року.
18.10.2021 року відповідач направив до позивача лист №5171, в якому просив дозвіл на підключення об'єктів, у тому числі зазначених гуртожитків, які обслуговує відповідач, до мереж теплопостачання.
Відповідно до актів про підключення (№ 16 від 18.10.2021, №75 від 01.11.22 - за особовий рахунок №1724 закріплено гуртожиток мкрн. Авіатор 1/ЗА), (№57 від 18.10.2021 №5 від 27.10.22 - за особовий рахунок № 1723 закріплено гуртожиток по вул. Горішного 142А-5) вказані об'єкти підключені до мереж теплопостачання.
Чинним законодавством України передбачено, що місцеві органи влади встановлюють тарифи та затверджують плани розвитку для ліцензіатів у сфері теплопостачання, до яких відноситься позивач - КП «Чугуївтепло».
Відповідно до рішень виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області від 25.10.2021 №270 з додатком, від 23.09.2022 №96 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради від 25.10.2021 №270 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії КП «Чугуївтепло» (крім населення) встановлено тариф на теплову енергію, примірник рішень з додатком був заздалегідь наданий на адресу Відповідача.
В позові КП «Чугуївтепло» зазначає, що на період з січня 2022 по червень 2023 правовідносини з постачання теплової енергії виникли з відповідачем, який відповідно до установчих документів мав назву - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова (скорочена - КЕВ м. Харкова).
Приймаючи до уваги лист від 08.06.2023 №583/111, з 01.06.2023 відбулась зміна найменування Відповідача з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, на Харківське квартирно-експлуатаційне управління, яке є правонаступником всіх прав та обов'язків Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків.
Відповідачем на адресу позивача надано лист від 18.10.2021 №5171, в якому відповідач просить про дозвіл на підключення об'єктів, у тому числі зазначених вище гуртожитків, які обслуговує відповідач, до мереж теплопостачання.
Як вбачається з наданих документів, доданих до позовної заяви, позивачем неодноразово надавались на адресу відповідача примірники договорів на постачання теплової енергії, з метою їх укладення.
Однак відповідачем дані примірники були відхилені та запропоновані позивачу інші умови договору.
Пропозиції щодо залишення тарифу, який пропонував відповідач і проведення нарахування за теплову енергію зазначеним гуртожиткам, позивачем КП «Чугуївтепло» були відхилені на підставі того, що дані дії є незаконні.
В зв'язку з чим були складені акти про підключення даних об'єктів до мережі теплопостачання, на адресу відповідача надсилались акти звірки рахунків, акти здачі-прийому послуг з теплопостачання за ос. рах. № 1723, №1724. По факту бездоговірного споживання теплової енергії було складено акти.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг з теплопостачання, яке здійснюється на підставі Типового договору, положення якого мають юридично обов'язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-1У відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Наявність договірних відносин між сторонами у справі не встановлено, проте, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідач отримав послуги по забезпеченню вказаних гуртожитків тепловою енергією, що вбачається з актів про підключення (№ 16 від 18.10.2021, №75 від 01.11.2022 - за особовим рахунком №1724 закріплено гуртожиток мкрн. Авіатор 1/3А), (№57 від 18.10.2021, №5 від 27.10.22 - за особовим рахунком № 1723 закріплено гуртожиток по вул. Горішного 142А-5 (старий номер -1/217).
Вказані об'єкти підключені до мереж теплопостачання, акти здачі-прийому наданих послуг з теплопостачання по ос. Рах.№1724 за січень, лютий 2022, листопад, грудень 2022, січень, лютий, березень, квітень 2023, які надіслані на адресу відповідача. За результатом актів здачі-прийому теплової енергії складено за ос. Рахунок № 1724 Рахунки-Акти за теплову енергію №00000000302 за січень 2022, №00000000461 за лютий 2022, №00000000861 за листопад 2022, №00000000974 за грудень 2022, №00000000067 за січень 2023, №00000000169 за лютий 2023, №00000000311 за березень 2023, №00000000630 за квітень 2022, Акти звіряння взаємних розрахунків станом на 01.02.2023, на 01.07.2023
Акт звіряння станом на 01.02.2023 року підписано уповноваженим представником відповідача з зазначенням своїх розрахунків за власним тарифом.
Відповідно до актів про підключення (№ 5 від 27.10.2022, №57 від 18.10.2021 - за особовий рахунок №1723 закріплено гуртожиток по вул. Горішного 142А-5 (старий номер -1/217), вказаний об'єкт підключено до мереж теплопостачання, на підставі актів здачі-прийому наданих послуг з теплопостачання по ос. Рах.№1723 за січень, лютий, березень, квітень 2022, жовтень, листопад грудень 2022, січень, лютий, березень 2023, які надіслані на адресу відповідача. За результатом актів здачі-прийому теплової енергії складено за ос. Рахунок № 1723 Рахунки-Акти за теплову енергію №00000000290 за січень 2022, №00000000446 за лютий 2022, №00000000601 за березень 2022, № 00000000674 за квітень 2022, № 00000000756 за жовтень 2022, №00000000861 за листопад 2022, №00000000908 за грудень 2022, №00000000076 за січень 2023, № 00000000446 за лютий 2023, №00000000319 за березень 2023. Складено Акти звіряння взаємних розрахунків станом на 01.02.2023, на 01.07.2023.
Також по особовому рахунку №1723 Акт звіряння станом на 01.02.2023 року підписано уповноваженим представником відповідача з зазначенням своїх розрахунків за власним тарифом.
Щодо обсягів поставленої теплової енергії заперечення між сторонами відсутні.
Як зазначає позивач, на адресу відповідача неодноразово надсилались претензії, а також вимога №131, в якій повідомлялось, що у разі невиконання вимоги постачальник буде змушений звернутися до Господарського суду із позовною заявою про стягнення заборгованості та штрафних санкцій разом із віднесенням на Боржника усіх витрат, пов'язаних із судовим врегулюванням спору. Станом на день звернення до суду заборгованість не погашена.
За твердженнями позивача, у зв'язку з несистематичним проведенням Відповідачем оплати за поставлену теплову енергію до об'єктів, які зазначені в особових рахунках №№1723, 1724, виникла заборгованість, яка станом на 01.07.2023 складає:
- по ос./рахунку №1724 - 615976,17 грн.;
- по ос./рахунку №1723 - 867131,00 грн.
Загальна сума заборгованості - 1483107,17 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача по ос./рахунку №1713 - пеню у сумі 85787,01 грн, 3% річних - у сумі 19436,38 грн, інфляційні втрати - у сумі 110361,87 грн; по ос./рахунку №1724 пеню у сумі 72012,63 грн, 3% річних - у сумі 12962,41 грн, інфляційні втрати - у сумі 70860,07 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості за поставлену Відповідачу теплову енергію, з урахуванням штрафних санкцій, становить - 1854524,54 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
У відповідності до ст.173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписист.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - суб'єкт господарюванні (некомерційна установа, підприємець, інші) взяв на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги Суб'єкт господарювання не мас права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Суб'єкт господарювання не маг права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послу г). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він маг відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними
Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною та вважається у кладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє с прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідачем на адресу позивача надано лист від 18.10.2021 №5171, в якому відповідач просить про дозвіл на підключення об'єктів, у тому числі зазначених вище гуртожитків, які обслуговує відповідач, до мереж теплопостачання.
Як вбачається з наданих документів, доданих до позовної заяви, позивачем неодноразово надавались адресу відповідача примірники договорів на постачання теплової енергії з метою їх укладення.
В зв'язку з чим були складені акти про підключення даних об'єктів до мережі теплопостачання, на адресу відповідача надсилались акти звірки рахунків, акти здачі-прийому послуг з теплопостачання за ос. рах. № 1723, №1724. По факту бездоговірного споживання теплової енергії складено було акти.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг з теплопостачання, яке здійснюється на підставі Типового договору, положення якого мають юридично обов'язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні.
Відповідно до частини І статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-1У, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-ІУ визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20.04.2016 року у справі № 6-2951ис15, хоч у ч. 1 ст. 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційною цивільного суду від 26.09.2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Сулу у складі колеги суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду віл 06.11.2019 року у справі № 642/2858/16).
Наявність договірних відносин між сторонами у справі не встановлено, проте, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно із статтями 322, 360 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Отже, враховуючи положення статей 317, 322, 360 ЦК України, власник приміщення (квартири) зобов'язаний нести витрати з її утримання, у тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, проживає він у належній йому квартирі чи ні. якщо він в установленому порядку не відмовився від надання таких послуг (Постанова КЦС ВС від 02.04.2020 року у справі № 757/29813/17-ц).
Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Згідно зі ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію, інші послуги) стягується, крім квартирної плати, по затвердженим у встановленому порядку тарифам.
Як встановлено вище, позивач виконав свої обов'язки з надання відповідачу послуг з централізованого опалення, що підтверджено матеріалами справи. У приміщеннях в які постачається теплова енергія, які знаходяться на балансі відповідача встановлено прилад комерційного обліку теплової енергії, тому нарахування здійснювалося за показаннями приладів обліку.
Відповідач отримав послуги по забезпеченню даних гуртожитків тепловою енергією, що вбачається з актів про підключення (№ 16 від 18.10.2021, №75 від 01.11.2022 - за особовим рахунком №1724 закріплено гуртожиток мкрн. Авіатор 1/3А), (№57 від 18.10.2021, №5 від 27.10.22 - за особовим рахунком № 1723 закріплено гуртожиток по вул.Горішного 142А-5 (старий номер - 1/217). Вказані об'єкти підключені до мереж теплопостачання, на підставі актів здачі-прийому наданих послуг з теплопостачання по ос. Рах.№1724 за січень, лютий 2022, листопад, грудень 2022, січень, лютий, березень, квітень 2023. які надіслані на адресу відповідача.
За результатом актів здачі-прийому теплової енергії складено за ос. Рахунок №1724 Рахунки-Акти за теплову енергію №00000000302 за січень 2022, №00000000461 за лютий 2022, №00000000861 за листопад 2022, №00000000974 за грудень 2022, №00000000067 за січень 2023, №00000000169 за лютий 2023, №00000000311 за березень 2023, №00000000630 за квітень 2022, Акти звіряння взаємних розрахунків станом на 01.02.2023 та на 01.07.2023.
Акт звіряння станом на 01.02.2023 року підписано уповноваженим відповідача з зазначенням своїх розрахунків за власним тарифом.
Відповідно до актів про підключення (№ 5 від 27.10.2022, №57 від 18.10.2021 - за особовий рахунок №1723 закріплено гуртожиток по вул. Горішного 142А-5 (старий номер -1/217), вказаний об'єкт підключено до мереж теплопостачання, актів здачі-прийому наданих послуг з теплопостачання по ос. Рах.№1723 за січень, лютий, березень, квітень 2022, жовтень, листопад грудень 2022, січень, лютий, березень 2023, які надіслані на адресу відповідача. За результатом актів здачі-прийому теплової енергії складено за ос. Рахунок № 1723 Рахунки-Акти за теплову енергію №00000000290 за січень 2022, №00000000446 за лютий 2022, № 00000000601 за березень 2022, № 00000000674 за квітень 2022, № 00000000756 за жовтень 2022, №00000000861 за листопад 2022, №00000000908 за грудень 2022, №00000000076 за січень 2023, № 00000000446 за лютий 2023, №00000000319 за березень 2023. Акти звіряння взаємних розрахунків станом на 01.02.2023 та 01.07.2023.
Також по ос Рах. №1723 Акт звіряння станом на 01.02.2023 року підписано уповноваженим представником відповідача з зазначенням своїх розрахунків за власним тарифом.
Щодо обсягів поставленої теплової енергії заперечення між сторонами відсутні.
Щодо правомірності застосування тарифів на теплову енергію.
Рішеннями виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області від 25.10.2021 №270 з Додатком, від 23.09.2022 №96 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради від 25.10.2021 №270 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії КП «Чутуївтепло» (крім населення) встановлено тариф на теплову енергію, примірники рішень з додатками (з в казанням тарифу) є у публічному доступі і викладено на сайті позивача в мережі Інтернет.
Позивач, з метою вирішення питання щодо тарифів, звертався до Міністерства реінтеграції з відповідним запитом, на що отримав листа - роз'яснення Департаменту економіки систем життєзабезпечення Міністерства розвитку громад та територій України №1953515, в змісті якого зазначено, що: «Бюджетні установи, в тому числі і ті на балансі яких знаходяться гуртожитки, в залежності від відомчої підпорядкованості фінансуються з державного або місцевого бюджетів. При цьому договір купівлі-продажу теплової енергії, надання комунальних послуг укладається між підприємством теплопостачання та відповідною бюджетною установою (юридичною особою, що має на балансі відповідні гуртожитки). Виходячи з цього, гуртожитки, які знаходяться на балансі бюджетних установ та утримання яких повністю здійснюється за рахунок коштів державних чи місцевих бюджетів, відносяться до категорії споживачів «бюджетні установи». У такому разі, підприємство, що надає послуги з теплопостачання цим гуртожиткам (відпускає теплову енергію, надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), має застосовувати тариф, встановлений уповноваженим органом як для категорії споживачів «бюджетні установи». При цьому відсутні підстави для нарахування плати бюджетним установам (у тому числі в частині обсягів теплової енергії та комунальних послуг, спожитих гуртожитками), за тарифами, які встановлені уповноваженими органами як для категорії «населення».».
Відповідач є бюджетною установою, що підтверджується наданими доказами, які долучені до матеріалів справи.
КП «Чугуївтепло» на виконання умов діючої Постанови від 3 жовтня 2007 №1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією» зверталось з пропозицією на адресу відповідача укласти договори і надавало примірники відповідних документів, відповідачем пропозиції були відхилені та надані позивачу інші примірники договорів з іншими умовами.
Пропозиції щодо залишення тарифу, який пропонував відповідач і проведення нарахування за теплову енергію зазначеним гуртожиткам, позивачем КП «Чугуївтепло» були відхилені на підставі того, що дані дії є незаконні.
Відповідач не оскаржував дій виконавчого комітету про прийняття рішення про затвердження тарифу та його зміни відповідно до встановленого порядку.
Крім того, позивачем наданий до суду примірник договору від 11.02.2021 року №31/21 про закупівлю теплової енергії за державні кошти ос.рах.:20800-1723,1724, гуртожитки за адресою м.Чугуїв, мкр-н Авіатор,1 м.Чугуїв, вул.Горішного,1/217, рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області від 11.12.2020 №326 "Про коригування ПК "Чугуївтепло" одноставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для потреб бюджетних установ та інших (крім населення) споживачів м.Чугуєва", копія наказу ПК "Чугуївтепло" від 16.12.2020 №66-од "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання".
Відповідно до умов цього договору п.3.4. тариф за теплову енергію згідно рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області від 11.12.2020 №326 "Про коригування ПК "Чугуївтепло" одноставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для потреб бюджетних установ та інших (крім населення) споживачів м.Чугуєва", який діє з 16.12.2020 складає:
1890,50 грн/Гкал (з ПДВ) для гуртожитку за адресою м-н Авіатор,1 (згідно особового рахунку 1724);
1885,27 грн/Гкал (з ПДВ) для гуртожитку за адресою вул.Горішного 1/217, (згідно особового рахунку 1723).
З огляду на умови договору 11.02.2021 року №31/21 про закупівлю теплової енергії за державні кошти відповідачу постачалась теплова енергія за тарифами як для потреб бюджетних установ та інших (крім населення).
Крім того, суд не може самостійно змінювати тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання.
Також, Верховний Суд у постанові від 11.01.2023 у справі №924/1234/21 вказав, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК, його ст.79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з уведенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 16.07.2021 у справі №916/2620/20, від 16.09.2021 у справі №910/12930/18).
Відповідно до ст.79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, враховуючи викладені обставини та надані докази, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно застосовано тарифи на теплову енергію відповідно до рішень виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області від 25.10.21 №270 з Додатком, від 23.09.2022 №96 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради від 25.10.2021 №270 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії КП «Чугуївтепло» (крім населення).
З матеріалів справи вбачається, що станом на день розгляду справи відповідач має заборгованість (за о/р 1723, 1724) в сумі 1483107,17 грн.
На адресу відповідача неодноразово надсилались претензії, а також вимога №131, в змісті якої повідомлялось, що у разі її невиконання, постачальник буде вимушений звернутися до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості та стягнення штрафних санкцій.
Однак, на час розгляду справи відповідач заборгованість не сплатив.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи, що відповідач не вчинив необхідних дій та не розрахувався за одержану теплову енергію у повному обсязі, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, а отже позовні вимоги про стягнення заборгованості у 1483107,17 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення пені у сумі 157799,64 грн, 3% річних у сумі 32398,79 грн, інфляційних втрат у сумі 181211,94 грн (за о/р 1723, 1724), суд виходить з наступного.
Щодо пені.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до п. 31 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 у разі несвоєчасного внесення споживачем платежів за надані послуги виконавець має право нарахувати пеню у розмірі, встановленому законом та договором.
Відповідно до п. 10 ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житло-кому пальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.
Загальна сума пені, нарахована позивачем на несвоєчасно сплачену заборгованість, становить 157799,64 грн.
З розрахунку наданого позивачем до позовної заяви вбачається, що останній нараховує пеню у розмірі 157799,64 грн з 16.12.2022 по 15.06.2023 року.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти нарахування пені, посилаючись на підпункт 4 пункту 3 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530-IX, відповідно до якого, забороняється нарахування пені під час дії карантину.
Суд погоджується з доводами відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530-IX, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня до 3 квітня 2020 на усій території України карантин.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" постановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, в період з 12.03.2020 по 30.06.2023 на всій території України діяв карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.
Як вже зазначалось, відповідно до розрахунку, наданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що останній нараховує пеню у розмірі 157799,64 грн, за період з 16.12.2022 по 15.06.2023 року.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
Колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (п.9 ч.1 ст.1 Закону "Про житлово-комунальні послуги").
Згідно з ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуги з постачання теплової енергії
З огляду на приписи Закону України «Про житлово-комунальні послуги», враховуючи, що відповідно до правовідносин, що виникли між сторонами, позивач забезпечує відповідача тепловою енергією, суд дійшов висновку, що положення пп.4 п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року №530-IX поширюються на взаємовідносини сторін, оскільки послуга з постачання теплової енергії, яку позивач надає відповідачу, є житлово-комунальною послугою.
За цих обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 157799,64 грн, враховуючи встановлену законом заборону нарахування та стягнення пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги на період дії карантину.
Щодо 3% річних та інфляційних.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховані 32398,79 грн - 3% річних та 181221,94 грн - інфляційних втрат.
Відповідач у відзиві на позову заяву просить суд зменшити розмір 3% річних та індексу інфляції на 100%.
Крім того, в наданих до суду заперечення відповідач вважає, що були важливі підстави затримки зі сплати за спожиту теплову енергію. Також вважає, що відповідно до ст.617 ЦК України відповідач повинен бути звільнений від відповідальності зі сплати 3% річних та індексу інфляції, так як порушення при виконанні зобов'язань зі сплати теплової енергії виникли у випадку або непереборної сили.
Стосовно зменшення інфляційних збитків та 3% річних суд зазначає, що за своїми ознаками індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Також у відзиві відповідач зазначає про відсутність коштів та його належність до бюджетної установи, що фінансується за рахунок коштів з державного бюджету, при цьому відповідач не надав до суду жодного документального підтвердження свого матеріального становища.
Крім того, відповідач вказує у відзиві, що об'єктами теплопостачання є гуртожиток, та фінансування відповідача здійснюється за рахунок держаних коштів, отже саме через це у нього відсутня можливість своєчасно оплачувати теплову енергію.
Суд зазначає, що цей випадок не є винятковим, оскільки відповідач посилається на ту обставину, що причиною невиконання зобов'язань перед позивачем є несвоєчасне фінансування з державного бюджету України, незадовільний майновий стан відповідача, проте документального підтвердження свого майнового становища відповідач суду не надав.
Незалежно від того, що стало причиною відсутності у відповідача необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Крім того, затримка бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Положеннями ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України не передбачене право суду на зменшення нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних та звільнення його від відповідальності, передбаченої Законом, у зв'язку з чим відмовляє в його задоволенні.
Відповідно до позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19 «що зменшення розміру штрафних санкцій на 99% нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне отримання грошових коштів за надані ним послуги».
Підстав для зменшення 3% річних та інфляційних нарахувань немає, адже законодавство цього не передбачає і Верховний Суд у зазначеній вище постанові про це не вказує.
Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 32398,79грн - 3% річних та 181221,94 грн - інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем до суду не надано доказів оплати заборгованості за спірний період.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг, суд вважає позовні вимоги такими, що підтверджуються матеріалами справи, є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, але, у зв'язку з відмовою в стягненні пені, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже судовий збір у розмірі 25450,91 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта - на позивача, у зв'язку з частковою відмовою в позові.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити частково.
Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (адреса: 61024, м.Харків, вул.Пушкінська,61; код ЄДРПОУ 07923280) на користь Комунального підприємства "Чугуївтепло" (адреса: 63503, м.Чугуїв, вул.Гагаріна, 15; код ЄДРПОУ 35944142) заборгованість в сумі 1696727,90 грн, з яких:
- основний борг за поставлену теплову енергію (за о/р 1723, 1724) - 1483107,17 грн;
- 3% річних (за о/р 1723,1724) - 32398,79 грн;
- інфляційні втрати (за о/р 1723, 1724) - 181221,94 грн,
крім того, судовий збір у розмірі 25450,91 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "16" лютого 2024 р.
Суддя К.В. Аріт