Провадження № 11-кп/803/880/24 Справа № 208/10443/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
07 лютого 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
представника колонії ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженої ОСОБА_7 на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 грудня 2023 року про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні подання начальника ДУ “Кам'янська виправна колонія (№34)” про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 .
Мотивуючи постановлене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 засуджена вироком Приморського районного суду м. Одеси за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією 1/2 частини всього належного їй майна, на час звернення до суду з поданням відбувала 2/3 частини строку покарання, за час відбування покарання з 2022 року має всього 2 заохочення лише у другому півріччі 2023 року, мала 14 стягнень. Разом з цим, суд врахував і характеризуючі дані засудженої, зокрема те, що з 27.06.2018 ОСОБА_7 утримувалась у ДУ «Одеський слідчий ізолятор», де характеризувалась негативно, 16.10.2020 року перебувала у ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор». де також вимоги режиму утримання порушувала, 28.01.2022 року прибула до державної установи «Кам?янська виправна колонія (№34)» для подальшого відбування покарання. По прибутті працевлаштована у майстернях установи підсобним робітником, де і працює по теперішній час, за що отримала заохочення з адміністрацією установи тактовна, підтримує позитивні взаємовідносини з іншими засудженими, конфліктних ситуацій не створює, приймає активну участь у культурно-масових заходах, у конкурсах поробок і малюнків, які проходять в установі, залучена до участі у програмах виховного впливу, тематичні заходи відвідує із зацікавленістю, в 2023 році закінчила навчальний центр при установі та здобула спеціальність «Тістороб», з рідними підтримує доброзичливі соціально-корисні зв?язки шляхом щоденних телефонних розмов, внаслідок чого дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання ДУ.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі засуджена просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити подання начальника ДУ “Кам'янська виправна колонія (№34)” про її умовно-дострокове звільнення.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги, засуджена посилається на незаконність рішення суду першої інстанції. Так, засуджена вказує, що суд не надав належної оцінки тому, що за час відбування покарання у ВК-34 вона характеризується позитивно, залучалась до суспільно-корисної праці, працевлаштована, й за що має заохочення, бере участь концертах, які проводять в установі, та є відповідальною особою за дотримання санітарного стану відділення. Завдяки адміністрації установи у неї змінився світогляд та вона свідомо налаштована бути законослухняною й приносити користь суспільству, вину у вчинених кримінальних правопорушень вона визнала та щиро кається за скоєне. Вважає, що посилання суду на наявність у неї стягнень які погашені є необгрунтованим, а вона своєю поведінкою та ставленням до праці довела своє виправлення.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого, вважав ухвалу суду законною, обґрунтованою та вмотивованою у зв'язку з чим, просив апеляційний суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Засуджена підтримала апеляційну скаргу та просила ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався у повному обсязі, а тому, на думку апеляційного суду, рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, виходячи з наступного.
Відмовляючи в застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженій ОСОБА_7 суд першої інстанції виходив з того, що за час відбуття покарання засуджена має всього 2 заохочення лише у другому півріччі 2023 року, мала 14 стягнень. Разом з цим, суд врахував і характеризуючі дані засудженої, зокрема те, що з 27.06.2018 ОСОБА_7 утримувалась у ДУ «Одеський слідчий ізолятор», де характеризувалась негативно, 16.10.2020 року перебувала у ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор», де також вимоги режиму утримання порушувала, 28.01.2022 року прибула до державної установи «Кам?янська виправна колонія (N?34)» для подальшого відбування покарання. По прибутті працевлаштована у майстернях установи підсобним робітником, де і працює по теперішній час, за що отримала заохочення з адміністрацією установи тактовна, підтримує позитивні взаємовідносини з іншими засудженими, конфліктних ситуацій не створює, приймає активну участь у культурно-масових заходах, у конкурсах поробок і малюнків, які проходять в установі, залучена до участі у програмах виховного впливу, тематичні заходи відвідує із зацікавленістю, в 2023 році закінчила навчальний центр при установі та здобула спеціальність «Тістороб», з рідними підтримує доброзичливі соціально-корисні зв?язки шляхом щоденних телефонних розмов, що вказує на те, що засуджена ОСОБА_7 хоча і стає на шлях виправлення, однак не довела свого виправлення, оскільки поведінка засудженої не змінилася таким чином, щоб можна було зробити висновок про її сумлінність.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується й апеляційний суд, оскільки, як видно з характеристики на засудженої, ОСОБА_7 відбуває покарання з 26.06.2018, за весь час відбуття покарання має 2 заохочення, які почала отримувати другої половини 2023 року та мала14 стягнення, зокрема більшість у вигляді догани.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги засудженої, яка вважає, що своєю поведінкою та ставленням до праці заслуговує на застосування до неї умовно-дострокового звільнення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Так, судом першої інстанції було надано об'єктивну оцінку поведінці засудженої за весь період відбуття нею покарання, та правильно зроблено висновок про те, що на цей час ОСОБА_7 можливо і почала ставати на шлях виправлення, однак не довела його, оскільки відбуваючи покарання з лютого 20218 року почала отримувати заохочення лише в другій половині 2023 році, що вказує на відсутність системи у процесі її виправлення.
Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Відповідно до ч. 3 ст. 107 КВК України, засуджені зобов'язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм; дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Таким чином, доводи засудженої ОСОБА_7 про наявність заохочень та сумління ставлення до праці є неприйнятними, оскільки дотримання належної поведінки є її прямим обов'язком під час відбуття покарання та не свідчить про виконання мети призначеного покарання та безумовне виправлення засудженої.
В той же час, надані апеляційному суду характеристики на засуджену, в яких вказується про її особу до засудження та під час відбування покарання, зокрема і щодо наявності стійких соціальних зв'язків, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності системи виправлення поведінки засудженого та виконання мети призначеного покарання, оскільки такі обставини існували, як на момент вчинення злочину так і на час відбуття засудженою покарання, однак не стали для ОСОБА_7 вагомими факторами, які б змогли запобігти вчиненню злочину або забезпечити систематичне дотримання нею умов режиму утримання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як вбачаться із роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму ВСУ від 26.04.2002 року № 2 “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким” умовно дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Таким чином, обов'язковою умовою для застосування умовно-дострокового звільнення від подальшого відбуття покарання є встановлення судом факту, що особа довела своє виправлення. У даному випадку, колегія суддів вважає, що позитивні зміни у поведінці засудженого хоча і почали відбуватися, однак на цей час вказані обставини свідчать лише про те, що ОСОБА_7 тільки стає шлях виправлення, а не довела його, тому колегія суддів не вбачає законних підстав для застосування щодо неї умовно-дострокового звільнення.
З огляду на викладене, апеляційна скарга засудженої має бути залишена без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 грудня 2023 року про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який перебуває під вартою, в той самий строк з моменту отримання ним копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4