Справа № 645/3218/23
Провадження № 2/645/122/24
09 лютого 2024 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Мартинової О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кривченко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -
У липні 2023 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Зеленського С.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1135139 від 06.07.2023 року, звернулася до суду з позовною заявою (з врахуванням уточнених позовних вимог), в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь пеню за прострочення сплати аліментів у сумі 39021 грн. 02 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова 29.05.2014 року розірвано. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачем. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.10.2018 року з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі частини із усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.10.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак відповідач покладені на нього обов'язки рішленням суду не виконує, аліменти сплачує періодично та не у повному обсязі. Відповідно до розрахунку заборгованості, який надано державним виконавцем, відповідач станом на 30 травня 2023 року має перед позивачем заборгованість зі сплати аліментів на суму 39021 грн. 02 коп. за період з 01.01.2021 року по 30.05.2023 року включно. Сума пені за прострочення сплати аліментів складає 39021 грн. 02 коп. Оскільки ч. 1 ст. 196 СК України встановлено обмеження розміру стягнення неустойки (пені) не більше 100 % заборгованості по аліментам, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання доньки в сумі 39021 грн. 02 коп.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.07.2023 року вказану цивільну справу прийнято до провадження. Розгляд справи вирішено поводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Зеленський С.В. в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, 22.12.2023 року представник позивача надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце його проведення завчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив. Надав суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до суми в розмірі 500 грн. Також зазначив, що заборгованість зі сплати аліментів ним повністю погашено, на підтвердження чого надав копію квитанції №14112176 на суму 39321,02 грн. та копію постанови державного виконавця про скасування заходів примусового виконання ВП №57738190 від 13.07.2023 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірвано 29.05.2014 року.
Від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2018 року, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 18.10.2018 року та до досягнення дитиною повноліття.
Згідно розрахунку від 12.06.2023 року №57738190, виданого старшим державним виконавцем Ольгою Новицькою, заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № 57738190, станом на 30.05.2023 року з урахуванням сплачених сум становить 39021,02 грн.
Згідно платіжної інструкції №14112176 від 11 липня 2023 року боржник ОСОБА_2 сплатив заборгованість в повному обсязі в розмірі 39321,02 грн.
Постановою державного виконавця від 13.07.2023 року по ВП №57738190, у зв'язку з повним погашенням боржником ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів станом на 13.07.2023 року, скасовано заходи примусового виконання, застосовані при примусовому виконанні виконавчого листа №645/3011/18 виданого 20.11.2018 року Фрунзенським районним судом м.Харкова.
Відповідно до вимог ст.ст.150, 157 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той з батьків, хто проживає окремо від дитини зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні.
Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, а навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Формула розрахунку пені: заборгованість за місяць Х кількість днів заборгованості Х 1%.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Така правова позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.04.2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).
Суд зауважує, що тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.
Як вбачається зі змісту рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2018 року, відповідач був обізнаний зі змістом рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дитини. Отже, відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини в простроченні сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 . Також відповідачем не наведено суду підстав (особливостей матеріального, сімейного стану тощо), у зв'язку з якими він може бути звільнений від сплати пені.
Положенням частини 1 ст. 179 СК України визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
11.07.2023 року ОСОБА_2 погашено заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 39321,02 грн. Наявність заборгованості зі сплати аліментів свідчить про те, що дитина була позбавлена майна, що належить їй за законом. Стягнення пені за прострочення виконання аліментних зобов'язань є механізмом захисту порушеного права дитини на належне утримання.
Представником позивача надано розрахунок пені за прострочення сплати аліментів за період з січня 2021 року по травень 2023 року, який становить 39021,02 грн.
Розрахунок заборгованості неустойки (пені) від суми несплачених аліментів за період з 01.01.2021 року по 30.05.2023 року виглядає наступним чином:
За 2021 рік:
- січень 2021 року: 1591,00 грн. (2591,00 грн.(нарахована сума аліментів) - 1000 грн. (сплачено))х пеня (1%) х 885 дні (з 01 лютого 2021 р. по 06липня 2023 р.) = 14 080,35 грн. - сума неустойки (пені);
- березень 2021 року: нарахована сума аліментів 2828,25грн. х пеня (1%) х 826 день (з 01 квітня 2021 р. по 06 липня 2023 р.)= 23 361,34грн. - сума неустойки (пені);
- квітень 2021 року: нарахована сума аліментів 2941,50 грн. х пеня (1%) х 796 днів (з 01 травня 2021 р. по 06 липня 2023 р.)= 23414,34 грн. - сума неустойки (пені);
- травень 2021 року: 197,5 грн. (1197,50 грн.(нарахована сума аліментів) - 1000 грн. (сплачено))х пеня (1%) х 765 дні(з 01 червня 2021 р. по 06 липня 2023 р.)= 1 510,87 грн. - сума неустойки (пені);
- червень 2021 року: нарахована сума аліментів 1197,50 грн. х пеня (1%) х 735днів (з 01 липня 2021 р. по 06 липня 2023 р.) = 8 801,62 грн. - сума неустойки (пені);
- липень 2021 року: нарахована сума аліментів 1255,00 грн. х пеня (1%) х 704 днів (з 01 серпня 2021 р. по 06 липня 2023 р.)= 8 835,2 грн. - сума неустойки (пені);
- грудень 2021 року: нарахована сума аліментів 1811,25 грн. х пеня (1%) х 551 днів (з 01 січня 2022 р. по 06 липня 2023 р.) = 9 979,99 грн. - сума неустойки (пені).
Всього за 2021 рік - 89 983,71 грн.
За 2022 рік:
- лютий 2022 року: нарахована сума аліментів 1768,96 грн. х пеня (1%) х 492 днів (з 01 березня 2022 р. по 06 липня 2023 р.)= 8 703,28 грн. - сума неустойки (пені);
- березень 2022 року: нарахована сума аліментів 1309,00 грн. х пеня (1%) х 461 дні(з 01 квітня 2022 р. по 06 липня 2023 р.) = 6 034,49грн. - сума неустойки (пені);
- квітень 2022 року: нарахована сума аліментів 1309,00 грн. х пеня (1%) х 431 днів (з 01 травня 2022 р. по 06 липня 2023 р.)= 5 641,79 грн. - сума неустойки (пені);
- червень 2022 року: 396,06 грн. (1309,00 грн.(нарахована сума аліментів) - 912,94 грн. (сплачено))х пеня (1%) х 370 дні(з 01 липня 2022 р. по 06 липня 2023 р.)= 1465,42 грн. - сума неустойки (пені);
- липень 2022 року: 337,00 грн. (1372,00 грн.(нарахована сума аліментів) - 1035,00 грн. (сплачено))х пеня (1%) х 339 дні (з 01 серпня 2022 р. по 06 липня 2023 р.)= 1142,43 грн. - сума неустойки (пені);
- серпень 2022 року: 13,56 грн. (1372,00 грн.(нарахована сума аліментів) - 1358,44 грн. (сплачено))х пеня (1%) х 308 дні (з 01 вересня 2022 р. по 06 липня 2023 р.)= 41,76 грн. - сума неустойки (пені).
Всього за 2022 рік - 23 029,17 грн.
За 2023 рік:
- лютий 2023 року: 9,42 грн. (1416,00 грн.(нарахована сума аліментів) - 1407,08 грн. (сплачено))х пеня (1%) х 127 дні (з 01 березня 2023 р. по 06 липня 2023 р.)= 11,96 грн. - сума неустойки (пені).
Всього за 2023 рік - 11,96 грн.
Таким чином, загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.01.2021 року по 30.05.2023 року становить 39021,02 грн.
Крім того, здійснюючи розрахунок пені, суд враховує положення ч. 1 ст. 196 СК України в тій частині, що розмір пені обмежений 100 % розміром заборгованості.
Відповідно до розрахунку старшого державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Ольги Новицької станом на 30.05.2023 року сума заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів становить 39021,02 гривень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню з урахуванням наявних у справі письмових доказів.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.
Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-цта в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі№ 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: «суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами».
У постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 628/2292/18 зазначено, що якщо винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, то вона за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_1 , під час розгляду вказаної справи представляв адвокат Зеленський Станіслав Віталійович, який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 01.07.2023 року та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1135139 від 06.07.2023 року.
Умовами вказаного договору від 01.07.2023 року, сторони погодили, що розмір гонорару за послуги/роботи адвоката за даним договором буде зазначено в акті виконаних робіт після виконання цих робіт.
За результатами надання правничої допомоги на вимогу клієнта може бути складений акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, витрачений час та її вартість.
Акт приймання-передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 01.07.2023 року містить розрахунок фактично наданих правових послуг адвокатом, згідно якого вартість послуг наданих адвокатом клієнту складає 10000 грн. 00 коп.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідачем ОСОБА_2 подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому останній зазначає, що інтереси позивача представляє адвокат Зеленський С.В., який в свою чергу представляв інтереси ОСОБА_1 по іншій справі №645/8005/21, предметом позову по якій також було стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Відповідач зазначає, що дані позови повністю ідентичні, за виключенням цифр розрахунку заборгованості, тому витрачений адвокатом Зеленським С.В. на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих цим адвокатом послуг є мінімальним, тому що адвокат просто взяв готову позовну заяву, яку він готував по іншій цивільній спрві між тими самими сторонами і замінив розрахунок пені. Крім того, зазначив, що заявлена до стягнення сума витрат за правничу допомогу складає 20,50% від ціни позову, що є надмірним з огляду на невелику складність і відсутність необхідності додаткового вивчення адвокатом норм права та позовних вимог, в зв'язку з чим, просив зменшити її розмір до 500 грн.
Проаналізувавши фактичні обставини справи й норми процесуального закону, якими врегульовані дані правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви з огляду на наступне.
Посилання відповідача у клопотанні про зменшення розміру таких витрат на участь адвоката Зеленського С.В. у інших аналогічних справах не спростовує розмір документально підтверджених витрат.
При цьому, дослідивши акт виконаних робіт від 21.12.2023 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Зеленським С.В., суд не вбачає підстав для стягнення оплати в розмірі 2000,00 грн. за послуги адвоката, які полягають в проведенні консультацій в режимі онлайн, з питань, пов'язаних з розглядом справи, відповідаючи на питання клієнта, оскільки зазначені послуги полягають в інформуванні клієнта про рух справи та результатів її розгляду.
З врахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а також враховуючи клопотання відповідача про не співмірність розміру витрат на правничу допомогу, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає за можливе частково стягнути з відповідача на користь позивача 8000,00 гривень витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Також, з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави за розгляд справи в розмірі 1073 грн. 60 коп., оскільки позивач була звільнена від його сплати при подачі позову відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та ч.6 ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 112, 114 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Немишлянський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про стягнення неустойки (пені) з прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на дитину ОСОБА_3 у розмірі 39021 (тридцять дев'ять тисяч двадцять одна) грн. 02 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://fr.hr.court.gov.ua
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .
Суддя О.М. Мартинова