Справа № 643/7941/23
Провадження № 1-кп/643/191/24
14.02.2024 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221170002210 від 25.06.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Локня Локнянського району Псковської області, громадянина України, із середньою освітою, який офіційно не працевлаштований, раніше судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України
В провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 (обвинувачений) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
14.02.2024 прокурором подано письмове клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк 60 діб.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, а саме у відкритому заволодінні чужим майном, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану. Наявні передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності. Також обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення. Запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
У судовому засіданні 14.02.2024 прокурор підтримала клопотання та викладені в ньому доводи. Заперечувала проти клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.
Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні 14.02.2024 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просили змінити запобіжний захід на більш м'який. В обґрунтування зазначили, що ризики, зазначені прокурором, відсутні та є припущенням сторони обвинувачення. Обвинувачений не буде переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення та намагатись впливати на потерпілого і свідків, тим більше що потерпілий вже допитаний судом. Крім того, обвинувачений вже тривалий час перебуває під вартою.
Вирішуючи заявлені стороною обвинувачення та стороною захисту клопотання щодо запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого, суд керується таким.
Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною п'ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, а також до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 27.06.2023 відносно обвинуваченого застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Постановляючи вказану ухвалу, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності обґрунтованої підозри та ризиків, зазначених прокурором.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні повторно тяжкого корисливого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Дослідженням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він не одружений, дітей не має, не працює.
Згідно даних обвинувального акту, обвинувачений раніше судимий Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ухвали Київського районного суду м. Полтави від 08.07.2022 звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 10 місяців 25 днів.
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризиків, зазначених прокурором, в тому числі ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченого за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, та відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків.
При цьому суд погоджується з доводами сторони захисту відносно того, що ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого на даний час втратив актуальність, оскільки потерпілий допитаний в судовому засіданні 24.11.2023.
Одночасно з наведених вище підстав суд вважає доведеним існування інших ризиків, у тому числі ризику переховування обвинуваченого від суду, у зв'язку з чим вважає, що на даній стадії судового провадження запобігти існуючим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, є неможливим.
Оскільки дана кримінальна справа надійшла в провадження суду 11.08.2023 та обвинувачений перебуває під вартою з 27.06.2023, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту відносно того, що тривалість перебування обвинуваченого під вартою на даній стадії судового провадження сама по собі є достатньою підставою для відмови в задоволенні клопотання прокурора.
У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, а також дані про його особу, суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.
За таких обставин, враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, незаконно впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк до 24:00 год. 12.04.2024 включно.
Відповідно, з наведених вище підстав суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризики вчинення обвинуваченими вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
З наведених вище підстав суд відмовляє в клопотанні сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м'який.
Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Одночасно суд роз'яснює обвинуваченому, що він має право оскаржити дану ухвалу в апеляційному порядку.
Керуючись ст. 34, 183, 314, 331, 369-372 КПК України
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 , на більш м'який запобіжний захід - відмовити.
Клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 , на строк до 24:00 годин 12 квітня 2024 року включно.
Ухвала в частині продовження тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_4 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали в цій частині можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала в частині продовження тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено в приміщенні Московського районного суду м. Харкова 15.02.2024 року о 16-15 год.
Суддя ОСОБА_1