Справа № 643/2036/19
Провадження № 2-с/643/19/24
14.02.2024 м. Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Семенова Я.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Московським районним судом м. Харкова 13 лютого 2019 року за заявою Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , -
13 лютого 2019 року Московським районним судом м. Харкова видано судовий наказ у справі №643/2036/19 за заявою Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 у розмірі 7323,97 гривень. Вирішено питання про стягнення з боржників судового збору.
09 лютого 2024 року через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про скасування зазначеного судового наказу, в якій остання посилається, що про існування наказу їй стало відомо від батька - ОСОБА_2 28 січня 2024 року, який отримав інформацію про існування наказу від Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Зазначила, що копія судового наказу була направлена судом не кожному з боржників окремо, а в одному конверті на ім'я всіх боржників та вручена особі з прізвищем « ОСОБА_6 ». За таких умов, на думку заявника, оскільки копію судового наказу у справі особисто їй суд не направляв та не вручав, підстав вважати, що вона була обізнана про перебування справи у провадженні суду, не вбачається. Посилається, що судовий наказ вона отримала 08.02.2024, а відтак, п'ятнадцятиденний строк для подачі заяви про скасування наказу нею не пропущений. Зазначила, що з даним судовим наказом вона не погоджується, оскільки між нею та КП «Жилкомсервіс» не укладався договір про надання будь-яких послуг, заборгованості за будь-якими договорами перед підприємством вона не має. Крім того, посилається, що більш ніж 20 років вона не мешкає в цій квартирі, мешкає з сином та чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник послуги від КП «Жилкомсервіс» ніколи не замовляла та не отримувала. Крім того, в судовому наказі не вказаний період, за який відбувається стягнення. Заявник вважає, що довідка про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг не є доказом, оскільки доказом наявної заборгованості є акт звірки нарахувань та платежів. КП «Жилкомсервіс» не надано до суду доказів, що він є виконавцем послуг за адресою: АДРЕСА_2 , а також не надано копій ліцензій на здійснення господарської діяльності. Враховуючи викладене, беручи до уваги, що спірний наказ видано без урахування всіх обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №643/2036/19 надійшла до провадження судді Московського районного суду м.Харкова Семенової Я.Ю. Справу передано судді 12.02.2023.
Дослідивши матеріали заяви, суд доходить висновку про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
За змістом п. 3 ч. 5 ст. 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Інститут процесуальних строків спрямований на впорядкування цивільного процесу, забезпечення своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ, а метою обмеження процесуальних прав строками є впорядкування і прискорення провадження, а також перешкоджання затягуванню вирішення справи.
При цьому, варто зазначити, що Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці щодо України неодноразово звертав увагу на норми ЦПК України, що стосуються процесуальних строків, але в аспекті порушення принципу правової визначеності у контексті п.1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.
Так, у справі «Мельник проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
В іншій справі, «Пономарьов проти України», Європейський Суд з прав людини зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом із тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі плином значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Європейський Суд з прав людини звертав особливу увагу, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
У справі «Устименко проти України», Європейський Суд вказав, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за статтею 6 Конвенції.
Як вбачається з матеріалів справи, копію судового наказу від 13 лютого 2019 року по справі №643/2036/19 та заяву з доданими документами було направлено боржникам засобами поштового зв'язку за адресою: АДРЕСА_2 , та отримано боржниками 25.02.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6111201818425, яка містить підпис та позначку «Шакшуй» (а.с. 33).
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 169 ЦПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Таким чином, посилання заявника ОСОБА_1 на те, що вона дізналася про судовий наказ лише 28 січня 2024 року від свого батька ОСОБА_2 , який, в свою чергу отримав інформацію про існування зазначеного наказу від Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, спростовується матеріалами справи.
Серед іншого, суд зважає на те, що на підтвердження посилань боржника у заяві про скасування судового наказу на те, що вона більше 20 років не проживає в квартирі, за адресою якої було стягнуто заборгованість на користь КП «Жилкомсервіс», ОСОБА_1 не надано жодного доказу, а відтак, підстави вважати, що вона не проживала в квартирі АДРЕСА_2 , у тому числі, й станом на день отримання копії судового наказу з копією заяви з доданими до неї документами ОСОБА_6 , - відсутні.
Крім того, як вбачається з інформації, що міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження, яка є у вільному доступі, стосовно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.11.2019 було відкрито виконавче провадження, стягувачем в якому є Комунальне підприємство «Жилкомсервіс». Станом на сьогоднішній день, виконавче провадження завершено.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Оскільки, боржник ОСОБА_1 пропустила процесуальний строк звернення до суду, враховуючи відсутність обґрунтованих та об'єктивних доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду, відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу, заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу на підставі ч. 2 ст. 171 ЦПК України, слід повернути заявнику.
На підставі викладеного та, керуючись ст. 170, 171, 258-261 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Московським районним судом м. Харкова 13 лютого 2019 року за заявою Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційного скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Я.Ю. Семенова