16.02.2024 Справа №642/689/24
Провадження №1-кс/642/576/24
16 лютого 2024 року м. Харків
Слідчий суддя Ленінського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 , перевіривши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Другого СВ (з дислокацією у м.Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві щодо невнесення відомостей до ЄРДР в порядку ст.303 КПК України,-
14.02.2024 до Ленінського районного суду м.Харкова надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Другого СВ (з дислокацією у м.Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві щодо невнесення відомостей до ЄРДР в порядку ст.303 КПК України.
Дослідивши зміст поданої скарги та надані заявником матеріали на підтвердження заявлених доводів, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні визначений Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.
Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.
Частиною 1 ст. 214 КПК України передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У розумінні вимог ч.1 ст.214 КПК України зазначена бездіяльність слідчого (дізнавача) означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Таким чином, визначений ч.1 ст.304 КПК України десятиденний строк на оскарження бездіяльності слідчого (дізнавача) щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань розпочинається з наступного дня після отримання органом досудового розслідування заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення.
Зі змісту скарги встановлено, що ОСОБА_2 оскаржує бездіяльність уповноважених осіб Другого СВ (з дислокацією у м.Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Разом із цим, в поданій скарзі ОСОБА_2 зазначив дату подання ним заяви про кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування 08.02.2024, але не зрозуміло, коли саме заява була відправлена, час її отримання тощо. Суду не надано доказів того, чи взагалі отримана Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві заява про кримінальне правопорушення, вчинене працівниками поліції, в порядку ст. 214 КПК України.
Враховуючи викладене, зі змісту поданої скарги неможливо встановити чи дотримано заявником процесуальний строк на оскарження бездіяльності слідчого (дізнавача) щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Водночас, згідно з ч.1 ст.306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
При цьому, до вказаних правовідносин положення ст.32 КПК України не застосовуються, оскільки за змістом цієї статті та її місцем у структурі КПК України, положення цієї статті стосуються лише суду, який здійснює кримінальне провадження, як орган, що розглядає справу по суті, і не регламентує діяльність слідчого судді.
Відповідно до ч.6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Виходячи з аналізу норм КПК України, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює досудове розслідування, а тому, з урахуванням положень ч.6 ст.9 КПК України, зазначене правило застосовується й до розгляду скарг, клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (зокрема ч.1 ст.306 КПК України).
За правилами ч.2 ст.132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
При цьому, органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство), за змістом ч.1 ст.38 КПК України, є: 1) слідчі підрозділи: органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
Отже, системний аналіз положень п.8 ч.1 ст.3 та ч.1 ст.38 КПК України дає підстави для висновку, що органом досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні є сам правоохоронний орган, до складу якого входить відповідний підрозділ (Національна поліція України, Служба безпеки України, Національне антикорупційне бюро України, Державне бюро розслідувань), а не його підрозділ (управління, відділ), визначений у ч.1 ст.38 КПК України.
На підставі викладеного, з урахуванням принципу законності, який визначений у ч.6 ст.9 КПК України, слідчий суддя вважає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, у тому числі, щодо скарги на бездіяльність слідчого, територіальна підсудність якої прямо не визначена законом, здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
З 01 березня 2021 року у зв'язку із реформуванням органів Державного бюро розслідувань, у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань почали діяти слідчі підрозділи (відділи), які розташовані у всіх областях України.
Як слідує з представлених до суду матеріалів скарги, заявник оскаржує бездіяльність слідчого - Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (з дислокацією у м.Харкові).
Проте, до матеріалів скарги заявник додає копію заяви про кримінальне правопорушення від 08.02.2024, яка адресована Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, на яку не поширюється територіальна юрисдикція Ленінського районного суду м.Харкова.
Тобто, суду не надано доказів до якого саме відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань заявник ОСОБА_2 адресував заяву про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України.
Виходячи з положень ст.ст.22, 26 КПК України, на особу, яка подає скаргу, покладається обов'язок доведення перед слідчим суддею факту того, що скаргу подала особа, яка має на це право; скарга підлягає розгляду в цьому суді, скарга подана у встановлений строк та на дію чи бездіяльність, рішення, що підлягають оскарженню до слідчого судді.
Отже, місце розташування слідчого підрозділу органу досудового розслідування та посадової особи, рішення (постанову), якої має намір оскаржити заявник, має значення для визначення юрисдикції щодо розгляду скарги.
За обставин, що наведені вище, заявником скарги не дотримано вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення зазначеної скарги заявнику ОСОБА_2 .
При цьому, заявнику ОСОБА_2 роз'яснюється, що повернення скарги не позбавляє його процесуального права повторного звернення до слідчого судді з аналогічною скаргою, зазначивши в ній відомості про дату подання органу досудового розслідування заяви про вчинене кримінальне правопорушення, а також долучити копію такої заяви до скарги з відміткою про її отримання або докази надіслання до відповідного органу.
У разі пропуску з поважних причин процесуального строку на подання скарги, визначеного ч. 1 ст. 304 КПК України, заявник має процесуальне право подати разом зі скаргою заяву про поновлення процесуального строку звернення зі скаргою, відповідно до приписів ст.117, п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.304 КПК України копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 303, 304, 306, 309, 370, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Другого СВ (з дислокацією у м.Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві щодо невнесення відомостей до ЄРДР в порядку ст.303 КПК України - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення скарги не позбавляє його права повторного звернення до слідчого судді з аналогічною скаргою, зазначивши в ній відомості про дату подання органу досудового розслідування заяви про вчинене кримінальне правопорушення, а також обґрунтувавши дотримання процесуального строку звернення зі скаргою, визначеного ч. 1 ст. 304 КПК України.
Копію ухвали невідкладно надіслати заявнику разом зі скаргою та доданими до неї документами.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_3