іменем України
13 лютого 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/3047/22
Головуючий у першій інстанції - Бездідько В. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/309/24
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,
із секретарями - Шкарупою Ю.В., Піцан В.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 листопада 2023 року (місце ухвалення - м. Прилуки, повний текст виготовлено - 15.11.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку спілкування батька з дитиною,
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позову посилалась на те, що сторони перебували у шлюбі з 13.02.2016, який заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13.12.2017 розірвано. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась дитина - донька ОСОБА_3 . Позивачка зазначає, що з моменту розлучення відповідач допомоги на утримання дитини не надавав і не надає, не піклується про її фізичний, психологічний та духовний розвиток, не приймає участь у її вихованні, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не цікавиться здоров'ям та життям дитини, не відвідує її вдома та в дошкільному закладі, аліменти в добровільному порядку не сплачує. Донька постійно проживає з позивачкою яка її утримує за свої власні кошти, займається її вихованням та навчанням, дитина завжди чиста, охайна та доглянута, вчасно виконує домашні завдання, самостійно допомагає по дому, відвідує різні гуртки, оплату за які здійснює позивачка.
З посиланням на СК України, ЗУ «Про охорону дитинства», п. 15, 16 постанови пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ОСОБА_1 у позові просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16.02.2023 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задоволено в повному обсязі.
Позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн.
У березні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дуденок О.О. подала заяву про перегляд вказаного заочного рішення, яка ухвалою суду від 17.03.2023 була прийнята судом та призначена до розгляду.
У травні 2023 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про встановлення часу участі батька у спілкуванні з дитиною. В обґрунтування посилався на те, що під час шлюбу, який судовим рішенням розірвано, у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 . Між сторонами немає взаєморозуміння та вони не можуть спільно вирішити питання виховання дитини, всі зустрічі супроводжуються конфліктами, що негативно впливають на дитину. Посилається, що неможливість постійно бачитися та спілкуватися з донькою покликано діями матері, яка в одноособовому порядку без згоди батька змінювала адреси проживання без реєстрації в Київській області чим фактично сприяє перешкоджанню батьку у спілкуванні та вихованні доньки. У зв'язку з окремим проживанням ОСОБА_2 позбавлений можливості повноцінно реалізовувати свої батьківські права. Вважає, що з метою психологічної рівноваги доньки, доцільно дозволити йому побачення з дитиною без присутності матері, вказує, що має житлові умови, які відповідають нормам та забезпечення повноцінного розвитку дитини, відповідають санітарним та технічним вимогам, в якій панує атмосфера практичності та комфорту.
У позові ОСОБА_2 просить визначити такий спосіб участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері, а саме: особисте спілкування за місцем свого проживання та реєстрації за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, кожні вихідні - починаючи з п'ятниці 17:00 год. до 17:00 год. неділі, з можливістю відвідувати дитячі розважальні заклади, на шкільних канікулах: влітку - один місяць літніх канікул за місцем проживання (Чернігівська область, м. Прилуки) з можливістю оздоровлення дитини в курортно-оздоровчих закладах на території України, без присутності матері, та зобов'язати останню не чинити перешкоди спілкуванню засобами телефонного зв'язку.
Ухвалою місцевого суду від 27.06.2023 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення часу участі батька у спілкуванні з дитиною об'єднано в одне провадження.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10.11.2023 у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення часу участі батька у спілкуванні з дитиною - задоволено частково.
Визначено наступний спосіб участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без присутності матері:
- особисте спілкування за місцем свого проживання та реєстрації перші та треті вихідні кожного місяця, починаючи з 17 год 00 хв п'ятниці до 17 год 00 хв неділі, з можливістю відвідувати дитячі розважальні заклади з урахуванням стану здоров'я дитини;
- спільний відпочинок в один з літніх місяців кожного року з можливістю оздоровлення дитини в курортно-оздоровчих закладах на території України, без присутності матері.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 073, 60 грн сплаченого судового збору. У решті позову відмовлено.
В обґрунтування рішення про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суд першої інстанції послався, що між батьками дитини, склалися не приязні відносини, дитина з матір'ю проживає у іншому населеному пункті, а процесуальна поведінка ОСОБА_2 , а саме подання зустрічної позовної заяви про встановлення способу участі батька у вихованні дитини свідчить про те, що він не визнає позов, бажає зберегти зв'язок із дитиною та брати участь у її житті. Виходячи з найкращих інтересів дитини місцевий суд відмовив у задоволенні первісного позову про позбавлення батьківських прав та задовольнив частково зустрічну позовну заяву про встановлення часу участі батька у спілкуванні з дитиною, визначивши батьку час спілкування через вихідні, а не кожні вихідні, як він просить у своїй заяві, оскільки мати дитини також має право проводити вихідні з донькою.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Харін М.Б. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10.11.2023, та ухвалити нове, яким первісні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення часу участі батька у спілкуванні з дитиною - відмовити повністю.
В обґрунтування незаконності та необґрунтованості судового рішення апелянт посилається, що судом залишено поза увагою, що батько дитини - ОСОБА_2 повністю самоусунувся від повноцінного розвитку дитини та здобуття нею освіти, не цікавиться здоров'ям дитини, що підтверджує відповідними документами. Всіляко ухилявся від надання згоди для зміни місця проживання доньки, що було вирішено в судовому порядку. Крім того, відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, що характеризує його з негативної сторони.
За доводами скарги суд не надав належної оцінки поясненням свідків, з яких вбачається, що мати ОСОБА_1 самостійно піклується про доньку, займається її навчанням, вихованням та матеріальним забезпеченням, батько в житті доньки участі не приймає, не цікавиться її вихованням та життям.
Посилається на висновок комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області відповідно до якого орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_4 та на відомості Прилуцької виконавчої служби, згідно яких відповідач має заборгованість по сплаті аліментів на утримання доньки. Крім того, зазначає, що ОСОБА_2 не цікавився і не цікавиться життям дитини, навіть після ухваленого рішення у справі жодного разу не приїхав в гості до своєї доньки.
У скарзі заявниця зазначає, що суд посилаючись на висновок виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 10.10.2023, яким визначено ОСОБА_2 порядок участі у вихованні доньки, не врахував висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.
За доводами апеляційної скарги подання зустрічної позовної заяви відповідачем про встановлення способу участі батька у вихованні дитини жодним чином не свідчить про те, що він бажає зберегти зв'язок з дитиною та брати участь у її житті.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Дуденок О.О. просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та безпідставність апеляційної скарги. Зазначає, що несистематична сплата аліментів та відсутність спілкування є недостатніми підставами для позбавлення батьківських прав, а інших доводів та підстав позивачка не наводить. Вказує, що зміна місця проживання дитини відбулась без згоди батька, проте останній навідував доньку за новим місцем проживання на новорічні свята в минулому році, проте непорозуміння та заперечення, перешкоди позивачки, унеможливлювали проведення зустрічей з батьком. У відзиві заявник посилається на висновок щодо позбавлення прав дитини, в якому висловлена категорична позиція батька, де він висловлює бажання щодо спілкування з дитиною та вважає, що підстави для позбавлення його батьківських прав відсутні.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу від служби у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 13.02.2016, який заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13.12.2017 розірвано (а.с. 10-11 т. 1).
Від шлюбу у сторін народилася дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 9 т. 1).
На підставі судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.03.2019 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття (а.с. 19 т. 1).
Вказаний судовий наказ було пред'явлено до виконання, що підтверджується копією постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження (а.с. 22 т. 1), та згідно копії розрахунку заборгованості по аліментах станом на 22.07.2022 розмір заборгованості становив 36 960, 50 грн (а.с. 23 т. 1).
Матеріали справи містять копію постанови Прилуцького міського районного суду Чернігівської області від 14.08.2017 про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення. Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_2 01.08.2017 керував автомобілем в стані наркотичного сп'яніння, що підтверджено висновком медичного огляду (а.с. 12-13 т. 1).
Заочним рішенням Прилуцького міського районного суду Чернігівської області від 16.05.2019 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 надано дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним зняттям з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 без письмової згоди батька ОСОБА_2 (а.с. 14-18 т. 1).
Матеріали справи містять копію Акту № 280 від 20.07.2022 обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 за місцем проживання ОСОБА_1 , яка проживає з ОСОБА_5 та донькою ОСОБА_3 (а.с. 25 т. 1), встановлено, що стосунки в сім'ї доброзичливі, малолітня ОСОБА_4 відвідувала ЗДО «Оленка», з біологічним батьком дитини розлучилися 13.12.2017, аліментів ОСОБА_2 не сплачує сім місяців. З ОСОБА_6 ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з 17.09.2021. Стосунки між вітчимом та малолітньою ОСОБА_4 доброзичливі (а.с. 24 т. 1).
У справі маються позитивні характеристики дошкільного та шкільного навчальних закладів на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в яких значиться, що вихованням дитини займається матір (а.с. 26, 27 т.), та міститься копія довідки медичного центру «Веста-Плюс» з якої вбачається, що здоров'ям дитини займається мама, звернень від батька, присутності на прийомі жодного разу не було (а.с. 28 т. 1).
Згідно копії характеристики ОСОБА_1 виданої за місцем її роботи - ТОВ «Епіцентр К» від 26.10.2022, за час роботи показала себе як грамотний, акуратний, відповідальний працівник, який сумлінно ставиться до виконання своїх обов'язків. В колективі користується заслуженим авторитетом (а.с. 29 т. 1).
З заяв свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які завірені приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області вбачається, що вихованням дитини ОСОБА_3 повністю займається мати - ОСОБА_1 , яка забезпечує дитину всім необхідним. Батько дитини - ОСОБА_2 самоусунувся від виховання дитини, не цікавиться її життям не виявляє ніякого бажання спілкуватися з дитиною, аліменти довгий період не сплачує (а.с. 30, 31, 32, 159 т. 1).
Згідно висновку до суду про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 10.01.2023 № 8 орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області, встановивши що ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, не цікавиться її життям, не забезпечує медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 67-72 т. 1).
Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16.02.2023 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав було задоволено в повному обсязі (а.с. 86-87 т. 1).
Позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн.
У березні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дуденок О.О. подала заяву про перегляд вказаного заочного рішення, яка ухвалою суду від 17.03.2023 була прийнята судом та призначена до розгляду (а.с. 96-97 т. 1).
У травні 2023 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про встановлення часу участі батька у спілкуванні з дитиною (а.с. 141-144 т. 1).
Ухвалою місцевого суду від 27.06.2023 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення часу участі батька у спілкуванні з дитиною об'єднано в одне провадження (а.с. 147 т. 1).
В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення суду від 16.02.2023 ОСОБА_2 в якості додатків надав копії фотознімків з дитиною (а.с. 98-111 т. 1).
Матеріали справи містять висновок від 10.10.2023 № 824 про визначення ОСОБА_2 порядку участі у вихованні малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області, взявши до уваги думку обох батьків та дитини, вважає за доцільне визначити ОСОБА_2 наступний порядок участі у вихованні малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
перші шість місяців - І та ІІІ неділя місяця з 12.00 год до 14.00 год за попередньою домовленістю з матір'ю та бажанням дитини в присутності матері;
в подальшому - ІІ субота місяця з 13.00 год до 17.00 год за попередньою домовленістю з матір'ю та бажанням дитини;
щонеділі з 11.00 год до 12.00 год спілкування з дитиною засобами телефонного зв'язку за бажанням дитини (а.с. 186-193 т. 1).
Відмовляючи у задоволенні позову щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав суд врахував обставини, що між батьками дитини, склалися не приязні відносини, дитина з матір'ю проживає у іншому населеному пункті, а процесуальна поведінка ОСОБА_2 , а саме подання зустрічної позовної заяви про встановлення способу участі батька у вихованні дитини свідчить про те, що він не визнає позов, бажає зберегти зв'язок із дитиною та брати участь у її житті. Виходячи з найкращих інтересів дитини місцевий суд відмовив у задоволенні первісного позову про позбавлення батьківських прав та задовольнив частково зустрічну позовну заяву про встановлення часу участі батька у спілкуванні з дитиною, визначивши батьку час спілкування через вихідні, а не кожні вихідні як він просить у своїй заяві, оскільки мати дитини також має право проводити вихідні з донькою.
З висновком суду першої інстанції в частині не задоволених вимог вимог про позбавлення батьківських прав погоджується суд апеляційної інстанції, разом з тим висновки суду в частині позовних вимог про встановлення часу участі батька у спілкуванні з дитиною вбачається невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, враховуючи наступне.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Згідно статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше) є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Отже, законом визначено, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо та є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Звертаючись до суду, позивачкою ОСОБА_1 в обґрунтування підстав позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , щодо дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було надано копії рішень суду щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, визначення місця проживання дитини з матір'ю за позовом матері, стягнення аліментів з батька на користь матері на утримання дитини, копію акту обстеження умов проживання сім'ї позивачки ОСОБА_1 , характеристики дитини та матері, нотаріально засвідчені пояснення свідків, які вказали, що батько дитини участі у її вихованні не приймає, та під час розгляду справи до ухвалення заочного рішення суду, яке було переглянуто судом за заявою ОСОБА_2 , було надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з тим, ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про встановлення порядку спілкування батька з дитиною, в якій зазначив, що сторони не можуть спільно вирішити питання виховання дитини, та він не має можливості бачитись та спілкуватись з донькою, оскільки матір перешкоджає у зв'язку з чим він позбавлений можливості повноцінно реалізовувати свої батьківські права.
З урахуванням викладеного позивачкою ОСОБА_1 не надано беззаперечних доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, враховуючи поведінку батька, який заперечує проти позбавлення його батьківських прав, має інтерес щодо участі у спілкуванні та вихованні дитини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Вказаний висновок має рекомендаційний характер.
Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 10.01.2023 № 8 не є обов'язковим для суду, оскільки цей висновок є недостатньо обґрунтованим, крім того, у висновку зазначено, що спеціалістами Служби було проведено бесіду з ОСОБА_2 стосовно позбавлення його батьківських прав, на що останній повідомив, що категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав, висловлював бажання щодо спілкування з донькою. Пояснював, що аліменти сплачує, проте не систематично, не має постійного заробітку. Вважає, що підстави для позбавлення його батьківських прав відсутні.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки позбавлення батька батьківських прав у даному випадку не буде відповідати найкращим інтересам дитини, оскільки дитина потребує відчувати спорідненість з рідним батьком, отримувати його підтримку та піклування.
З урахуванням викладеного доводи апеляційної скарги про те, що батько дитини - ОСОБА_2 повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, що на думку позивачки є підставою для позбавлення його батьківських прав, не спростовують правильності висновків місцевого суду, при цьому як судом першої, так і апеляційної інстанцій встановлено, що між сторонами, батьками дитини, склалися неприязні відносини та дитина проживає разом з матір'ю в іншому населеному пункті, а батько в свою чергу має бажання бачитись, спілкуватись та брати участь у вихованні дитини, що підтверджується невизнанням ним позову про позбавлення батьківських прав та подачі зустрічного позову про встановлення часу участі батька у спілкуванні з дитиною, що також вбачається з відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо визначеного порядку участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки місцевим судом належним чином не вмотивовано рішення суду щодо встановлення часу участі батька у спілкуванні з дитиною, без врахування встановлених обставин справи, без належної оцінки наданих сторонами доказів у справі та норм матеріального права.
Частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України встановлено, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Спори щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, вирішуються судом. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частина друга статті 159 СК України).
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівномірне виховання батьками.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Задовольняючи частково позовні вимоги та визначивши спосіб участі батька у вихованні дитини місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що батько, який проживає окремо від дитини, має право у судовому порядку вимагати захисту його права на особисте спілкування з дитиною, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Разом з тим, місцевий суд визначив спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, без врахування, дослідження, оцінки та відповідності інтересам дитини висновку органу опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області від 10.10.2023 № 824 про визначення ОСОБА_2 порядку участі у вихованні малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету від 10.10.2023 № 824.
Помилковим є висновок суду першої інстанції в частині встановленого способу участі батька у спілкуванні з дитиною за місцем його проживання та реєстрації з п'ятниці 17.00 год до неділі 17.00 годин, оскільки судом не враховано, що фактично дитина тісно не пов'язана у спілкуванні з батьком, між ними не встановленого тісних стосунків, матеріалами справи підтверджено не належну участь батька у житті доньки, судом також не вмотивовано у рішенні суду не прийняття до уваги висновків органу опіки та піклування.
Відсутність спілкування з донькою ОСОБА_2 , на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції не заперечував і його представник, та посилався на створення матір'ю перешкод у спілкуванні доньки з батьком, дані обставини підтверджені також і актами обстеження на предмет встановлення факту постійного проживання, умов проживання ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відсутності участі батька ОСОБА_2 у вихованні доньки від 04.12.2023, якими встановлено, що за час проживання матері разом з донькою після розірвання шлюбу з першим чоловіком - батьком доньки - ОСОБА_2 ніхто з сусідів взагалі не бачив, він не з'являвся до доньки навіть після прийняття Прилуцьким міськрайонним судом рішення щодо участі батька у вихованні доньки ОСОБА_2 не приїхав до доньки жодного разу. Вихованням та утриманням дитини займається лише ОСОБА_11 , які приєднані до апеляційної скарги (а.с. 218, 219, 220 т. 1).
З врахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що підлягає врахуванню висновок від 10.10.2023 № 824 про визначення ОСОБА_2 порядку участі у вихованні малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого визначено наступний порядок участі у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері, наступним чином:
перші шість місяців - І та ІІІ неділя місяців з 12.00 години до 14.00 години за попередньою домовленістю та в присутності матері і за бажанням дитини, у подальшому - І субота місяця з 13.00 години до 17.00 години за попередньою домовленістю з матір'ю та за бажанням дитини; щонеділі з 11.00 години до 12.00 години спілкування з дитиною засобами телефонного зв'язку за бажанням дитини (а.с. 191 т. 1).
Оскільки судом першої інстанції викладені вище обставини, висновки органу опіки та піклування і приписи сімейного законодавства не враховано, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковій зміні.
З урахуванням викладеного вище, визначаючи спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною колегія суддів апеляційної інстанції враховує встановлені обставини справи, а також притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, вважає за доцільне, враховуючи якнайкращі інтереси дитини, її вік, стан здоров'я дитини, місця проживання батьків, які проживають у різних населених пунктах, рівність батьків участі у вихованні доньки, наявність підстав для часткового врахування висновоку органу опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області від 10.10.2023 № 824 та змінити рішення суду першої інстанції, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення у наступній редакції:
«Визначити ОСОБА_2 наступний порядок участі у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері, наступним чином:
перші шість місяців - І та ІІІ неділя місяців з 12.00 години до 14.00 години за попередньою домовленістю та в присутності матері, у подальшому - І та ІІІ субота місяця з 13.00 години до 17.00 години за попередньою домовленістю з матір'ю, з урахуванням кліматичних умов, стану здоров'я дитини, режиму дня та харчування для дитини відповідного віку, з можливістю відвідування разом з дитиною парків, кінотеатрів та інших розважальних закладів, з обов'язковим поверненням дитини за місцем проживання матері ОСОБА_1 після проведеного спілкування;
щонеділі з 11.00 години до 12.00 години спілкування з дитиною засобами телефонного зв'язку за бажанням дитини».
З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні доньки, що буде відповідати її інтересам.
З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення в новій редакції.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 листопада 2023 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення у наступній редакції:
«Визначити ОСОБА_2 наступний порядок участі у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері, наступним чином:
перші шість місяців - І та ІІІ неділя місяців з 12.00 години до 14.00 години за попередньою домовленістю та в присутності матері, у подальшому - І та ІІІ субота місяця з 13.00 години до 17.00 години за попередньою домовленістю з матір'ю, з урахуванням кліматичних умов, стану здоров'я дитини, режиму дня та харчування для дитини відповідного віку, з можливістю відвідування разом з дитиною парків, кінотеатрів та інших розважальних закладів, з обов'язковим поверненням дитини за місцем проживання матері ОСОБА_1 після проведеного спілкування;
щонеділі з 11.00 години до 12.00 години спілкування з дитиною засобами телефонного зв'язку за бажанням дитини».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 16.02.2024.
Головуючий Судді :