461/1290/24
1-кп/461/328/24
15.02.2024 року місто Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Львова, українки, громадянки України, не працюючої, котра на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої, 28.12.2022 вироком Галицького районного суду м.Львова за ч.2 ст.286-1 КК України засудженої до покарання у виді 120 (ста двадцяти) годин громадських робіт, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 7 (сім) років,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 Кримінального Кодексу України,
встановив:
ОСОБА_2 вироком Галицького районного суду м. Львова від 28.12.2022 засуджено за ч.2 ст.286-1 КК України до покарання у виді 120 (ста двадцяти) годин громадських робіт, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 7 (сім) років.
27.01.2023 вказаний вирок набрав законної сили та 10.03.2023 разом із розпорядженням про його виконання надійшов на виконання у філію ДУ «Центр пробації» у Львівській області сектор ювенальної пробації м.Львова, за адресою: м. Львів, вул. Мартовича, 3.
28.03.2023 начальником філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області сектору ювенальної пробації м.Львова ОСОБА_3 ознайомлено ОСОБА_2 з порядком та умовами відбування призначеного їй вироком Галицького районного суду м. Львова від 28.12.2022 покарання у виді громадських робіт, а також письмово попереджено, що у разі ухилення від відбування покарання вона може бути притягнута до кримінальної відповідальності, відповідно до ч.2 ст.389 КК України.
Того ж дня, ОСОБА_2 ознайомилась та отримала один примірник направлення для відбування покарання у виді громадських робіт до ЛКП «Львівський ліхтар», за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 78, згідно якого вона повинна приступити до відбування покарання з 29.03.2023. Згідно з наказом ЛКП «Львівський ліхтар» №13 від 29.03.2023 ОСОБА_2 була прийнята на період відбування громадських робіт у вигляді 120 годин 29 березня 2023 року. Однак, ОСОБА_2 , маючи умисел на ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, з 05.04.2023 по 31.04.2023 та з 02.05.2023 по 20.06.2023 без поважних причин не з'являлась до ЛКП «Львівський ліхтар» для відбування покарання у виді громадських робіт, що, відповідно до вимог ч.3 ст.40 КВК України, є ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт.
02.06.2023 до Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області скеровано подання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 .
04.07.2023 було встановлено місцезнаходження засудженої ОСОБА_2 , відібрано у неї пояснення та цього ж дня вона ознайомилась та отримала один примірник направлення для відбування покарання у виді громадських робіт до КЗ ЛОР «Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім.Романа Іваничука», за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 9, згідно якого повинна приступити до відбування покарання з 04.07.2023. Згідно наказу КЗ ЛОР «Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім.Романа Іваничука» №86 від 04.07.2023, ОСОБА_2 була прийнята на період відбування громадських робіт у вигляді 108 годин 04 липня 2023 року. Однак, ОСОБА_2 , маючи умисел на ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, у період з 10.07.2023 по 23.08.2023, без поважних причин не з'являлась до КЗ ЛОР «Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім.Романа Іваничука» для відбування покарання у виді громадських робіт, що, відповідно до вимог ч.3 ст.40 КВК України, є ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт. 31.08.2023 засуджена ОСОБА_2 надала пояснення, у яких зазначила, що не з'являлась для відпрацювання громадських робіт в КЗ ЛОР «Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім.Романа Іваничука», оскільки не хотіла та у неї не було бажання.
01.09.2023 начальником філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області сектору ювенальної пробації м.Львова ОСОБА_3 особову справу відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із набуттям засудженою повноліття, скеровано у Галицький районний сектор філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області.
26.09.2023 ознайомлено ОСОБА_2 з порядком та умовами відбування призначеного їй вироком Галицького районного суду м.Львова від 28.12.2022 покарання у виді громадських робіт, а також письмово попереджено, що у разі ухилення від відбування покарання вона може бути притягнута до кримінальної відповідальності, відповідно до ч.2 ст.389 КК України. Того ж дня, ОСОБА_2 отримала один примірник направлення для відбування покарання у виді громадських робіт до ЛМКП «Айсберг», за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 39, згідно з яким вона повинна приступити до відбування покарання з 27.09.2023. Згідно наказу ЛМКП «Айсберг» №56-К від 26.09.2023, ОСОБА_2 була прийнята на період відбування громадських робіт у вигляді 98 годин 26 вересня 2023 року. Однак, ОСОБА_2 , маючи умисел на ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, у період з 09.10.2023 по 31.10.2023, без поважних причин, не з'являлась до ЛМКП «Айсберг» для відбування покарання у виді громадських робіт, що, відповідно до вимог ч.3 ст.40 КВК України, є ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт.
Таким чином, ОСОБА_2 , в порушення умов відбування покарання, умисно, без поважних причин, маючи реальну можливість його відбути, всупереч інтересам правосуддя в частині забезпечення виконання покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, будучи ознайомленою з порядком та умовами відбування покарання, а також попередженою про передбачену законодавством кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, для відбуття покарання до ЛКП «Львівський ліхтар» з 05.04.2023 по 31.04.2023 та з 02.05.2023 по 20.06.2023, до КЗ ЛОР «Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім.Романа Іваничука» з 10.07.2023 по 23.08.2023, та до ЛМКП «Айсберг» з 09.10.2023 по 31.10.2023, не з'явилася, чим допустила ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт та порушила обов'язки, покладені на неї вироком Галицького районного суду м.Львова від 28.12.2022, не відпрацювавши без поважних причин 68 годин громадських робіт.
Дії обвинуваченої ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 , в порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду 13.02.2024 року.
Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Згідно заяви обвинуваченої ОСОБА_2 , яка складена у присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , вона беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження, згідно ч. 2 ст. 302 КПК України, та надає свою згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.
Потерпілих від кримінального проступку немає.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 382 КПК України, суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження. Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Виходячи з наведених вище положень процесуального законодавства, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, беручи до уваги її заяву складену в присутності захисника, у якій вона зазначає, що не оспорює встановлених під час дізнання обставин і згодна з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку, відсутність сумнівів у добровільності такої позиції обвинуваченої, з урахуванням заяв учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт може бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, дослідивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження №12024142360000056 від 23.01.2024, вважає доведеним, що ОСОБА_2 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 389 КК України, а саме ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують наведені вище обставини, встановлені судом.
Обвинувачена у поданій заяві зазначені у обвинувальному акті обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування такі встановлені вірно у повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає у повному обсязі, її позиція є добровільною.
Таким чином, суд керуючись положеннями чинного законодавства, всебічно, повно та неупереджено дослідивши усі обставини кримінального провадження, приходить до висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, а дії обвинуваченої вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Також, суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Суд також виходить з того, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним». Так, частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У свою чергу, системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.
Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченій, суд бере до уваги характер, тяжкість, спосіб та стадію вчиненого нею кримінального правопорушення, форму вини, конкретні обставини вчинення кримінального проступку, відношення обвинуваченої до скоєного.
Також, суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, дані про особу обвинуваченої, яка раніше судима, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра.
Пом'якшуючою покарання ОСОБА_2 обставиною суд визнає щире каяття.
Обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин судом не встановлено.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
При цьому, суд враховує положення ч.ч. 1,2 ст.50 КК України, згідно яких, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.
Отже, покарання має бути співмірним правопорушенню, що передбачає врахування способу й об'єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання у виді арешту в межах санкції статті, за якою кваліфіковано її дії.
При призначенні покарання обвинуваченій, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Також, визначаючи обвинуваченій вид і розмір покарання, суд виходить з того, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Крім того, суд враховує те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.
При розгляді даного кримінального провадження суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. У свою чергу, справедливість - це одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
На переконання суду, таке покарання для засудженої відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання також перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, у рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Також встановлено, що вироком Галицького районного суду м. Львова від 28.12.2022 року ОСОБА_2 засуджена за ч. 2 ст. 286-1 КК України до покарання у виді 120 (ста двадцяти) годин громадських робіт, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 7 (сім) років. Невідбута частина основного покарання за даним вироком становить 68 годин громадських робіт.
Згідно ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст.72 КК України, при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення:
1) одному дню позбавлення волі відповідають:
а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту;
б) два дні обмеження волі;
в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
г) вісім годин громадських робіт;
2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають:
а) два дні обмеження волі;
б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
4) одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.
Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.
Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 71 та ст. 72 КК України, суд вважає, що остаточне покарання засудженій слід призначити шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком Галицького районного суду м. Львова від 28.12.2022 року, а саме невідбуту частину покарання у виді 64 години громадських робіт приєднати до покарання за даним вироком, виходячи з наступного розрахунку - 1 дню арешту відповідає вісім годин громадських робіт.
Речові докази та судові витрати у справі відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченій по даній справі не обирався.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та призначити їй покарання у виді арешту строком на 2 (два) місяці.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання до основного покарання, призначеного за даним вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком Галицького районного суду м. Львова від 28.12.2022 року, призначити ОСОБА_2 остаточне основне покарання у виді арешту строк 2 (два) місяці 8 (вісім) днів.
Строк відбування основного покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту фактичного звернення даного вироку до виконання.
Додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 7 (сім) років призначене вироком Галицького районного суду м. Львова від 28.12.2022 року виконувати самостійно.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч. 5 ст. 382 КПК України, вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий суддя ОСОБА_1