Справа №461/423/24
Провадження №3/461/301/24
15 лютого 2024 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника митного органу Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Львівської митниці Державної митної служби про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання - АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія/номер НОМЕР_1 . місце роботи - водій ФОП « ОСОБА_2 » ( АДРЕСА_2 ),
за ст.472 Митного кодексу України,
встановив:
26.07.2022 о 22:09 год. у зону митного контролю пункту пропуску «Краківець-Корчова» Львівської митниці, у напрямку «виїзд з України», смугою руху червоний коридор, в'їхали транспортні засоби (тягач/причіп) із реєстраційними номерами НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , під керуванням водія - громадянина України ОСОБА_1 .
До митного контролю громадянин ОСОБА_1 пред'явив наступні документи:
1)свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (тягача/причепа),
2)паспорт громадянина України для виїзду за кордон,
3)контрольний талон для проходження по «червоному коридору» серія/номер ТНС 624384.
Жодних інших документів громадянин ОСОБА_1 до митного контролю та оформлення, у тому числі і на товари комерційного призначення, не пред'являв. Відповідно до інформації, зазначеної у контрольному талоні для проходження по «червоному коридору» серія/номер ТНС 624384, та враховуючи неподання водієм транспортного засобу жодних документів, які б вказували на переміщення товарів, транспортні засоби (тягач/причіп) із реєстраційними номерами НОМЕР_2 / НОМЕР_3 оформлено як порожні.
27.07.2022 о 01:30 год. митні формальності щодо транспортних засобів (тягач/причіп) із реєстраційними номерами НОМЕР_2 / НОМЕР_3 були завершені та вони виїхали із зони митного контролю.
Львівською митницею, в рамках перевірочних заходів щодо встановлення законності переміщення транспортних засобів через митний кордон України, направлено проект запиту до митних органів Республіки Польщі (лист за вих. № 7.4-5/20-02/4/26419 від 12.10.2023).
01.11.2023 на адресу Львівської митниці надійшла відповідь від митних органів Республіки Польща (лист Департаменту міжнародної взаємодії Держмитслужби від 01.11.2023 №26/26-34/7.4/2841) на запит про надання взаємної адміністративної допомоги у проведенні перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи при переміщенні за межі митної території України транспортних засобів комерційного призначення, які належать ФОП « ОСОБА_2 ».
Митні органи Республіки Польщі до листа від 31.10.2023 № 0201-ІGМ.542.1020.2023.5 долучили копії таких документів:
1)МRN (митної декларації) № 22РL401060NS58СJХЗ від 27.07.2022 року;
2)Invoice № 1/2207 від 22.07.2022 року;
3)СМR (міжнародної товаротранспортної накладної) № 339942 від 22.07.2022 року;
4)повідомлення про транскордонне переміщення відходів без номера від 22.07.2022 року (на товар за кодом 7112990000).
У МRN (митній декларації) № 22РL401060NS58СJХЗ від 27.07.2022 року - документі, відповідно до якого товари ввозилися на територію Республіки Польщі в режимі транзиту для подальшої доставки у Федеративну Республіку Німеччину, зазначені такі дані:
*відправник (гр. 2) - «LLC VISSON GRUPP» (BOUELEVARD KOLCOVA 14D, КІЕV, 03-194, UА);
*отримувач (гр. 8) - «SCORPOIN TC GMBH&СО КО» (BUCHENBERG 12, LUNEN, 44-532, DЕ);
*перевізник (гр. S07) - РЕ MYKHALCHUK ( АДРЕСА_2 );
*місце вивантаження (гр. 818) - LUNEN DЕ;
- номерні знаки та приналежність до країни транспортного засобу на кордоні (гр. 21) -
НОМЕР_2 / НОМЕР_3 ;
- вага брутто (гр. 35) - 23 108 кг.
Згідно з додатком до зазначеної декларації, з території України на територію Республіки Польщі 27.07.2022 транспортними засобами із реєстраційними номерами НОМЕР_2 / НОМЕР_3 переміщувались такі товари: «ODPADY ZAWIERAJONCE METALE SZLACHETNE» («відходи із змістом дорогоцінних металів»), загальною вагою брутто 23 108 кг. Зазначений товар переміщувався за СМR № 339942 та фактурою (Invoice) № 1/2207.
Згідно Invoice № 1/2207 від 22.07.2022, виданої продавцем ТОВ «Віссон Групп», вартість товарів «Other waste containing precious metals» (відходи із вмістом дорогоцінних металів), загальною вагою брутто 23 1084 кг, становить 17 710 USD, що станом на 27.07.2022, відповідно до курсу гривні, встановленого Національним банком України, становить 647 629,91 грн.
Частиною 1 статті 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, не обхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України автомобільним транспортом, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 335 Митного кодексу України, декларант, уповноважена ним особа або перевізник надають митному органу в лаперовій або електронній формі такі документи та відомості:
а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну
реєстрацію (національну належність);
б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);
в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні
поштові відправлення (за їх наявності);
г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості,
зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни
призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;
ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;
д) найменування товарів;
є) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.
Суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил, відповідно до частини 2 статті 459 Митного кодексу України, можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств. Згідно з пунктом 43 частини 1 статті 4 Митного кодексу України посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за додержання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.
Листами Львівської митниці від 10.11.2023 № 7.4-5/20-06/10/29356 та від 17.11.2023 № 7.4/20-36/10/29995 громадянин ОСОБА_1 запрошувався до митниці для надання пояснень. Однак, громадянин ОСОБА_1 у встановлені Львівською митницею терміни не прибув та не повідомив про причини своєї неявки.
Таким чином, громадянин ОСОБА_1 не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
Відповідно до ст.526 МК України, вважаю можливим провести розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не з'явилася у судове засідання, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи, що стверджується матеріалами справи, зокрема даними про скерування поштової кореспонденції.
При цьому вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності особи відносно якої складено протокол, враховую наступне.
Згідно ч. 9 ст. 494 МК України, якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою митного органу, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою (місце проживання або фактичного перебування).
Відповідно до ч. 10 ст. 494 МК України, протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищевказаних вимог закону, посадовими особами уповноваженими на складання та вручення протоколу про порушення митних правил скеровано на наявну у митного органу адресу ОСОБА_1 примірник даного протоколу. При цьому, слід відзначити, що матеріали справи містять дані про те, що митним органом вжито належні заходи щодо встановлення місця проживання ОСОБА_1 . Зокрема, у справі наявне повідомлення Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області, яке містить дані про місце реєстрації та проживання ОСОБА_1 . Крім того, після надходження протоколу на розгляд до суду ОСОБА_1 також скеровано повідомлення із зазначеними у ньому датою, часом та місцем розгляду справи у суді.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. У поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до статті 129 Конституції України розумні строки розгляду справ судом віднесено до основних засад судочинства в Україні. Ця засада втілена, зокрема, у статті 245 КУпАП.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності особи відносно якої складено протокол, суд враховує принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, оскільки неявка у судове засідання особи, в тому числі внаслідок неотримання нею поштової кореспонденції, відсутності за місцем проживання зазначеним у протоколі тощо, нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством визначених статтею 1 КУпАП.
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У свою чергу, законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу та ухвалить остаточне рішення, а також строки притягнення до відповідальності. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає, серед іншого, у недопущенні зловживань наданими їй правами. Дотримання балансу між інтересами усіх сторін при розгляді справи законодавцем покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін, також зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством засад та строків розгляду справи.
За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з'явилася у судове засідання, повідомлялася про наявність даного провадження та місце, час, дату розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, не подала до суду жодних клопотань чи заяв, вважаю можливим провести розгляд справи у її відсутності.
При цьому, також виходжу з того, що положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану» покладають на суд обов'язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.
Представник Львівської митниці протокол підтримав.
Заслухавши доводи представника митного органу, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч.1 ст.486 МК України).
Згідно ст. 246, ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію розпочинається митне оформлення метою якого є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
У свою чергу, згідно ст. 266 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.
Відповідно до ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
У відповідності до вимог ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта, іншими документами.
Статтею 472 Митного кодексу України передбачена відповідальність за недекларування товарів (крім тих, що переміщуються через митний кордон України громадянами), транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
З наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 вчинив дії спрямовані на недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування, кількість) про товари, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, що доводиться дослідженими та перевіреними в ході розгляду справи:
-протоколом про порушення митних правил №1660/20900/23 від 28.11.2023;
-копією контрольного талону;
-доповідною запискою;
-копією листа митниці від 12.10.2023 на адресу ДМС щодо скерування запиту до митних органів Республіки Польща з долученими до нього відповіддю, матеріалами, документами та їх перекладом.
Вищенаведені докази доводять факт вчинення правопорушення, зокрема обставини виявлення правопорушення, кількість, вартість, найменування та ознаки виявленого товару, спосіб переміщення даного товару через митний кордон, засвідчують факт недекларування товару, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про наявність, найменування та кількість товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню у митній декларації, є належними та допустимими.
Згідно положень ст. 366 МКУ, двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України. Канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. Канал, позначений символами червоного кольору ("червоний коридор"), призначений для всіх інших громадян. Громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.
Отже, ОСОБА_1 , самостійно обираючи відповідний канал для проходження митного огляду, усвідомлював наслідки недекларування відповідних товарів. Тим більше, у цій ситуації необхідність декларування чи відсутність такого обов'язку фактично є ключовою відмінністю між каналами, тобто способами проходження митного контролю.
Також, в ході розгляду справи не встановлено жодних обставин, які перешкоджали ОСОБА_1 здійснити декларування за встановленою процедурою.
Оцінюючи питання визначення вартості товару, який відноситься до категорії товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, враховую наведені вище обставини встановлені у процесі розгляду справи. Зокрема, приймаю до уваги те, що згідно Invoice № 1/2207 від 22.07.2022, виданої продавцем ТОВ «Віссон Групп», вартість товарів «Other waste containing precious metals» (відходи із вмістом дорогоцінних металів), загальною вагою брутто 23 1084 кг, становить 17 710 USD, що станом на 27.07.2022, відповідно до курсу гривні, встановленого Національним банком України, становить 647 629,91 грн.
Жодних підстав ставити під сумнів наведену вартість товарів в ході розгляду справи не встановлено. Отже, при визначенні вартості незадекларованих товарів, а також при вирішенні питання про розмір штрафу, суд бере до уваги саме ці дані та докази, як належні докази у справі, які є допустимими, оскільки отримані за встановленою законодавчою процедурою.
Стаття 68 Конституції України встановлює, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Отже, обов'язок особи дотримуватись положень митного законодавства презюмується.
Дотримуючись стандартів мотивування судами своїх рішень, суд у даній справі також враховує позиції Європейського суду з прав людини неодноразово висловленої у відповідних рішеннях про те, що не можна тлумачити п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень.
Суд вважає, що здобуті та досліджені в ході розгляду у суді даної справи докази є достатніми для ухвалення законного та об'єктивного рішення у справі та належної перевірки доводів учасників процесу, а також доказів у справі.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (у даному випадку суть правопорушення наведена у протоколах представниками митного органу) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення, тобто в даному випадку - версії представників митниці. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення (у даному випадку уповноважених представників митниці) була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити усю сукупність фактів, встановлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.
Крім того, у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення та стягнення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.
Зважаючи на суть правопорушення, його характер, санкцію, наведені положення можуть бути застосовані і у даній справі.
Суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені у судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку з інкримінованим правопорушенням, не спростовані в ході судового розгляду, передбачені як джерела доказування чинним законодавством та зібрані у відповідності процесуальними нормами, відтак вважає повністю доведеним факт вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення.
Суд приходить до висновку про те, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні, тобто вина ОСОБА_1 у цій справі доведена поза розумним сумнівом.
Таким чином, аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України доведена належним чином.
У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обтяжуючих та пом'якшуючих відповідальність ОСОБА_1 обставин судом не встановлено.
З урахуванням характеру вчиненого порушення, особи порушника, відсутності відомостей про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, ступеня вини, способу вчинення правопорушення, враховуючи мету призначення покарання та співрозмірність покарання вчиненому правопорушенню, приходжу до висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення у виді штрафу в розмірі 100% вартості предметів правопорушення, а товар, що був предметом порушення митних правил слід конфіскувати в дохід держави.
Згідно ст. 519 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи. До витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов'язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі пояснень.
Відповідно до ст. 520 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
Даних про витрати, понесені митним органом за зберігання товарів, які стали предметом порушення митних правил або експертиз матеріали справи не містять.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 541 МКУ, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил у частині конфіскації виконується державним виконавцем в установленому законом порядку. У разі неможливості конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, з осіб, які вчинили порушення митних правил, державним виконавцем за рішенням суду в установленому законом порядку може стягуватися вартість цих товарів, транспортних засобів.
Відповідно до п. 3 статті 461 МКУ, за порушення митних правил можуть бути накладені такі адміністративні стягнення, як конфіскація товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.
Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.
Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 472, 486, 527, 528 МК України,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 Митного кодексу України та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 100% вартості товару, який був предметом порушення митних правил - 647629 гривень 91 копійка.
Виявлений, згідно протоколу №1660/20900/23 від 28.11.2023, незадекларований товар конфіскувати у дохід держави.
У разі неможливості виконання постанови в частині конфіскації товарів, стягнути з ОСОБА_1 вартість цих товарів у розмірі 647629 гривень 91 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 605,60 гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.В. Стрельбицький