Справа № 641/2004/22
Провадження № 2-др/645/22/23
Іменем України
07 лютого 2024 року Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: головуючого - судді Ульяніч І.В., при секретарі Циганок В.М., учасники справи: позивач, представник позивача, представник відповідача - Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) про звільнення майна з-під арешту,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Плугатирьов В.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, вказуючи, що 12.12.2023 року Фрунзенським районним судом м. Харкова задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) про звільнення майна з-під арешту. Однак, під час ухвалення рішення суд не вирішив питання про розподіл судових витрат, а саме інтереси ОСОБА_1 у вказаній судовій справі представляв адвокат Плугатирьов В.В. на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 09.11.2022р. У зв'язку з розглядом даної справи ОСОБА_1 має судові витрати, зокрема витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн. та сплачений при поданні позовної заяви судовий збір. Вартість правничої допомоги ОСОБА_1 зобов'язана сплатити на користь адвокатського об'єднання «Кобрін і партнери». На підтвердження витрат на правничу допомогу надає копію додаткової угоди № 1 до договору б/н від 09.11.2022 р. та копію акту приймання-передачі наданих послуг. Просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) судові витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн. та судовий збір 992,4 грн.
16.01.2024 року від старшого державного виконавця Немишлянського ВДВС - Сушицької Ю.С. надійшов відзив на заяву про стягнення судових витрат, відповідно до якого відповідач заперечує щодо задоволення заяви. Зазначив, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 20264840 з примусового виконання виконавчого листа №2-6422 від 09.06.2003 року, виданого Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 11.03.2008 державним виконавцем Зубко К.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 23.12.2013 державним виконавцем Зубко К.О. винесено постанову про направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС. Відповідно до пункту 9.9 Розділу 9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5 (в реакції, чинній на 19.07.2017) строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Згідно статті 19 ЗУ «Про виконавче провадження», сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Таким чином, обов'язковість виконання рішень покладена не тільки на виконавця, а й на всіх фізичних та юридичних осіб (боржників) тощо. Також зазначає, що підтверджуючих документів щодо повідомлення про смерть боржника до відділу не надходило, у зв'язку з чим просять суд не завдавати збитків державі та відмовити у стягненні судових витрат.
Представник позивача - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, просив про розгляд справи за відсутністю представника Немишлянського ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків)
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з'ясувавши усі обставини справи, дослідивши надані докази, дійшов до наступного висновку.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 27.12.2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Немишлянського ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про звільнення майна з-під арешту.
Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12.12.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Немишлянського ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про звільнення майна з-під арешту - задоволені. Знято арешт з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 4279215 від 23.12.2006 р., виключено запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В силу ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 (п'яти) днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно п. 3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача - Плугатирьов В.В., має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення ради адвокатів Полтавської області від 22.10.2019 р. за №14.
Згідно копії Ордеру на надання правничої (правової) допомоги, виданого адвокатським об'єднанням «Коблін і партнери» за №1109838 на ім"я адвоката Плугатирьова В.В., на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.11.2022 року Крятенко І.А..
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону N 5076-VI).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону N 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
Але матеріали справи не містять самого Договору про надання правової допомогу від 09.11.2022 року, в якому б були зазначені розмір та/або порядку обчислення таких витрат.
Також в питанні надання доказів варта уваги позиція Верховного Суду у справі № 922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Відповідно до частин першої - третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West AllianceLimited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі виграти були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем або представником позивача не надано суду Договір про надання правничої допомоги, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Кобрін і партнери».
Суд дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно наданого представником позивача акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 15.12.2023 р. зазначено, що загальна вартість послуг склала 8000,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд зазначає, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Крім того, згідно ст. 134 ЦПК України - разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Тому суд вважає за необхідне постановити додаткове рішення в частині стягнення судового збору.
Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах зауважувала, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).
Суд приймає до уваги положення зазначені в частині третій статті 141, 134 ЦПК України, конкретні обставини справи, відзив представника відповідача, відсутність договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатським об'єднанням та позивачем, в якому було б зазначено види надання правової допомоги, розмір та порядок обчислення витрат на правову допомогу, а також відсутність попереднього розрахунку суми судових витрат та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню.
Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволено, виходячи з положень ст.ст.137, 141, 270 ЦПК України, суд ухвалює додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на оплату судового збору, що становить 992,40 грн., щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн., суд відмовляє у зв'язку з недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 13, 76-82, 84, 133, 141, 247, 263-265, 270 ЦПК України, суд -
В И Р I Ш И В :
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) про звільнення майна з- під арешту - задовільнити частково.
Стягнути з Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 гривень.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Харківського Апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчисляється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію щодо тексту судового рішення учасники справи можуть отримати за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються судом:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
представник позивача - ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
відповідач- Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків), адреса: 61105, м.Харків, пр-т Гагаріна, бул.181, літ.Ж-8, 5 поверх.
Повний текст судового рішення складено 14.02.2024 року.
Головуючий суддя І.В.Ульяніч