Справа № 643/2546/23
Провадження № 2/643/65/24
13.02.2024 року м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Харченко А.М.
за участю секретаря - Іщенко Ю.Д.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач АТ «ОТП БАНК» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість по картковому рахунку за договором № 2022846142 від 16.02.2019 у розмірі 41 093 грн. 22 грн., судові витрати в розмірі 2684 грн. 00 коп., посилаючись на те, що 16.02.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2022846142, який за правовою природою є змішаним договором кредитного договору та Договору про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток. Згідно з Розділом 2 Договору, попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід'ємною частиною яких є заява-анкета про надання банківських послуг AT "ОТП Банк" (№ 2022846142CARD від 16.02.2019), та які розміщені на офіційному сайті AT «ОТП БАНК» www.otpbank.com.ua, позичальник бажав оформити поточний (картковий) рахунок та отримати електронний платіжний засіб. Відповідно до умов договору, AT «ОТП БАНК» взяв на себе зобов'язання з відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1 , надання картки держателю, а також виконання розрахункового обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням картки. На картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий за заявою відповідача було встановлено кредитний ліміт, порядок користування яким визначено правилами користування карткою. Згідно з умовами обслуговування кредитної лінії, за користування кредитом, банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами банку. Відповідно до п.2.1. Розділу 2 Кредитного договору, за користування кредитом AT «ОТП Банк» нараховує проценти у розмірі 5 % в місяць. На виконання умов вищевказаного договору AT «ОТП БАНК» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Згідно з Звітом-рахунком відповідачем використано кредит в загальному розмірі 32 800,00 грн. Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 09.01.2023 позивач направив на адресу відповідача «Вимогу про погашення заборгованості», однак відповідач проігнорувала вимогу та не задовольнила її. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за картковим рахунком № НОМЕР_1 за договором № 2022846142 від 16.02.2019 становить 41 093,22 грн., з яких: 32 800,00 грн. - заборгованість по тілу; 8 293, 22 грн. - заборгованість по відсотках.
Представник позивача, який діє на підставі довіреності надав до суду заяву, згідно з якою просив розглянути справу в порядку спрощеного провадження, позовні вимоги задовольнити.
Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сас О.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, посилаючись на те, що відповідач дійсно підтверджує факт отримання картки АТ «ОТП БАНК». Між тим відповідачем умови щодо нарахування процентів, штрафу та комісії на використані грошові кошти при отриманні картки не обговорювались, своєї згоди на такі умови вона не давала. Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що при отриманні картки відповідач розуміла саме надані позивачем у суді Умови та Правила надання банківських послуг. За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Необхідність застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до споживчого кредитування звернуто увагу у Рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг). Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. В позовній заяви не зазначено за якою % ставкою надавався кредит. Окрім того в розрахунку заборгованості зазначаються різні % ставки та зовсім не зрозуміло скільки складає тіло кредиту та з якої суми нараховується %. Враховуючи наведене умови відповідно до яких позивачем була нарахована заборгованість є такими що створює істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).
Аналіз положень статті 51 ЦПК України дає підстави для висновку, що заміна первинного відповідача належним відповідачем належить до повноважень суду.
У разі пред'явлення позову не до всіх належних відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі№ 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем є та процесуальна особа, яка на думку позивача, своєю діяльністю (діями або бездіяльністю) порушила його права та до якої позивач направляє свої позовні вимоги (свій позов), звернувшись при цьому до органу суду.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Матеріали справи свідчать про те, що АТ «ОТП Банк» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що 16.02.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2022846142, який за правовою природою є змішаним договором кредитного договору та Договору про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток.
В свою чергу, матеріали справи свідчать про те, що Кредитний договір був укладений між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 . За таких умов ОСОБА_1 не є належним відповідачем у цій справі.
При цьому, позивачем не було заявлено клопотання щодо заміни ОСОБА_1 на належного відповідача ОСОБА_2 для участі у даній справі у якості відповідача.
Отже, належним відповідачем у цій справі має бути саме ОСОБА_2 , з яким був укладений Кредитний договір.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 у зв'язку із неналежним суб'єктним складом учасників справи.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 264-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Суддя Харченко А.М.