Справа № 761/30316/23
Провадження № 6/761/270/2024
06 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Габунії Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання,
21.08.2023 р. на адресу суду надійшла заява ТОВ «Укрдебт Плюс» про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Свої вимоги представник заявника обґрунтовує тим, що 25.03.2010 р. Шевченківським районним судом м.Києва ухвалено рішення у справі № 2-5648/10 за позовом ВАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким даний позов задоволено. Вказане рішення набрало законної сили, за яким стягувачу були видані виконавчі листи. Представник заявника зазначає, що 23.04.2020 р. між ПАТ «КБ «Надра», яке є правонаступником ВАТ «КБ «Надра», та ТОВ «Укрдебт Плюс» було укладено договір, за яким відступлено право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення з врахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, а тому просить суд замінити стягувача у виконавчих листах, виданих у справі № 2-5648/10, а саме ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Укрдебт Плюс». Разом з тим посилаючись на те, що оригінали виконавчих листів первісним стягувачем передані не були, при цьому строк для пред'явлення їх до виконання пропущено з вини останнього, представник заявника вважає цю причину об'єктивною та просить суд видати дублікати виконавчих листів та поновити строк для пред'явлення їх до виконання.
Представник заявника в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник заінтересованої особи Пиндюри С.П. в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечив, просив суд відмовив у їх задоволенні.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, своїх представників до суду не направили, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомили, а тому суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності вказаних осіб.
Вислухавши пояснення представника заявника та представника заінтересованої особи, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заява про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 25.03.2010 р. Шевченківським районним судом м.Києва ухвалено рішення у справі № 2-5648/10 за позовом ВАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким даний позов задоволено.
Вказане рішення набрало законної сили, за яким 17.06.2010 р. стягувачу були видані виконавчі листи, що підтверджується письмовою розпискою.
Відповідно до ч.1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Аналогічне положення містить ч.6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Суди, при розгляді заяв про поновлення строку пред'явлення виконавчих листів до виконання мають детально досліджувати всі обставини, які вплинули на пропуск строків пред'явлення виконавчих документів до виконання і розглядати їх в сукупності шляхом встановлення відповідного причинно-наслідкового зв'язку.
З'ясування вказаних обставин відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 20.01.2016 р. в справі № 6-711цс15.
Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.
Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.
Суд не може безпідставно поновити строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.
Звертаючись до суду в даною заявою, представник заявника, як на підставу для її задоволення в частині вимог про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання, посилається на те, що цей строк пропущено з вини первісного стягувача, що на його думку є об'єктивною причиною.
Так, з матеріалів справи вбачається, що представник первісного стягувача ПАТ «КБ «Надра» отримавши виконавчі листи ще 17.06.2010 р., до примусового виконання їх жодного разу не пред'являв, що підтверджується витягом з АСВП.
При цьому, відступлення прав вимоги до ТОВ «Укрдебт Плюс» відбулось після спливу більш ніж дев'яти років з вказаної дати, а саме 23.04.2020 р., тобто на цей час первісний стягувач вже втратив право пред'явлення виконавчих листів до виконання, у зв'язку із чим новий стягувач, купуючи права вимоги повинен був це усвідомлювати.
Таким чином, вказане свідчить про те, що заявник прийняв на себе свідомий ризик настання наслідків вчинення чи не вчинення дій у виконавчих провадженнях первісним стягувачем до його заміни правонаступником.
Водночас, ПАТ «КБ «Надра» є юридичною особою, мало у штаті працівників, які були зобов'язані забезпечувати контроль за виконанням судових рішень, у тому числі й в органах ДВС.
Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію первісним стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на забезпечення контролю за виконанням судових рішень, представником заявника не надано, як й не підтверджено існування обставин, які об'єктивно цьому перешкоджали.
Таким чином, суд вважає, що наведені представником заявника у заяві причини пропуску строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання не є поважними, а отже не можуть бути підставою для поновлення вказаного строку.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).
Встановлення в законі строків на пред'явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.
Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).
Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., яка набрала чинності для України з 11.09.1997 р. та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п.53 рішення Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 р. у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).
Відповідно до п.17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, умовою для видачі дубліката виконавчого листа є подання відповідної заяви до суду відповідно до п.17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку.
Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа, суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 р. у справі № 2-836/11, провадження № 14-308цс19).
Крім того, відповідно ч.ч.1, 5 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Так, 23.04.2020 р. між ПАТ «КБ «Надра», яке є правонаступником ВАТ «КБ «Надра», та ТОВ «Укрдебт Плюс» укладено договір № GL3N216868 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення з врахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, у томі числі за кредитним договором № 215/П/22/2007/840, укладеним 05.12.2007 р. між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , а також договорами забезпечення до нього.
Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Водночас, згідно з висновком, який викладено Великою палатою Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 р. у справі № 2-7763/10, реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності та враховуючи висновки Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, суд вважає, що представником заявника не доведено поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання, що свідчить про відсутність підстав для видачі їх дублікатів та процесуального правонаступництва, а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви.
Керуючись ст.ст. 259-261, 353-355, 433, 442, Перехідними положеннями ЦПК України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: