Справа № 761/9851/22
Провадження № 2/761/1476/2024
05 лютого 2024 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савицький О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
06.06.2022 р. на адресу суду надійшла позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 25.06.2009 р., у якій представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в сумі 10045,70 грн., а також витрати по сплаті судового збору.
Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що відповідно до умов кредитного договору № б/н від 25.06.2009 р. відповідачу було надано позивачем кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з врахуванням його збільшення в сумі 12000,00 грн. зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 18.04.2022 р., за вказаним кредитним договором відповідач перед позивачем має заборгованість у загальному розмірі 10045,70 грн. Таким чином, у зв'язку з виникненням у відповідача вказаної заборгованості за договором, яку він в добровільному порядку не сплачує, представник позивача звернувся до суду з даним позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 10045,70 грн., а також витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою від 01.07.2022 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення, яке містило копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви разом з копіями доданих до неї документів, направлялось за місцем проживання відповідача, зареєстрованим у встановленому законом порядку, однак повернулось до суду з відміткою про неотримання його відповідачем з причин закінчення встановленого терміну зберігання.
За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з кредитного договору № б/н від 25.06.2009 р., ОСОБА_1 було надано АТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з врахуванням його збільшення в сумі 12000,00 грн. зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Із долученого до справи розрахунку заборгованості від 18.04.2022 р. вбачається, що отриманий кредит відповідач за умовами договору не сплачує, в результаті чого станом на 18.04.2022 р. має заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 10045,70 грн., з яких: 8840,34 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1205,36 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст.ст. 550, 624 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Враховуючи, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н від 25.06.2009 р., умови якого позивачем були виконані, шляхом надання відповідачу кредитних коштів, останній взяті на себе за договором зобов'язання не виконує, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в сумі 10045,70 грн., з яких: 8840,34 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1205,36 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Крім того, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн., а всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12526,70 грн. (10045,70 грн. + 2481,00 грн.).
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 610, 611, 624, 625, 629, 1046, 1048-1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-355 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» 12526 (дванадцять тисяч п'ятсот двадцять шість) грн. 70 коп., з яких: 8840 (вісім тисяч вісімсот сорок) грн. 34 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1205 (одна тисяча двісті п'ять) грн. 36 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: